Тестування прокурорів: враження експертів

Тетяна Яблонська:

Загальні враження від тестування в мене позитивні. В країні суцільної корупції дивно і незвично спостерігати процедури, що бодай на перший погляд мають вигляд відкритих і прозорих.

Перше враження — це двір, у якому стояли автомобілі претендентів на посади, що приїхали на тестування. Це було більше схоже на якийсь автосалон. Складно повірити в те, що люди йдуть на прокурорську зарплатню і їм вистачатиме коштів, зокрема, і на експлуатацію таких машин. Багато хто з кандидатів був у дуже дорогих костюмах, але, до речі, дорогі костюми не показали хороших результатів.

Щодо самої атестації. Загалом група, де я була присутньою на тестуванні, складалася із 19 претендентів, а серед кандидатів була виключно молодь, і це мене тішило. Дехто швидко написав тести і отримав великий відсоток у підсумку. Кількість правильних відповідей коливалася від 45 до 93 балів із 100 можливих.

Траплялися три категорії, де помилок було найбільше. Хоч як дивно, максимум помилок свідчив про незнання закону про прокуратуру, Кримінального процесуального кодексу України і Кримінального кодексу.

Однозначно виключити можливість втручання в систему тестування я, звісно, не можу. Але всім кандидатам надавали номери, видавали логіни, паролі, і які можливості для несумлінних тестованих криються тут, мені невідомо. То вже справа айтішників — перевіряти, зокрема, чи не було втручання у роботу сервера. У мене ж склалося враження, що процес відбувався досить чесно. Якщо говорити лише про те, що можна було побачити ззовні, то можу стверджувати, що порушень не було. Люди не послуговувалися ні шпаргалками, ні телефонами.

Я думаю, що одне з питань, яке мало б бути поставлене — поза межами професійності — це питання про статки і видатки. Тому що автомобілі, на яких приїхали претенденти, та прикраси на жінках мене вразили. Ну не має так бути в людей, які йдуть на державну посаду в бідній країні! Не повинно так бути.

Юрій Спектор:

Я мав нагоду бути спостерігачем при проведенні тестування в Одесі на базі Юридичної академії.

Безумовно, підготовка такого тестування — це дуже велика і копітка робота, яка була виконана за дуже стислі терміни, зокрема, тестові завдання були затверджені лише в останню декаду серпня. Тому, безумовно, були і певні незручності, зокрема, тестування розпочалося із запізненням, але фактично була проведена величезна робота, організатори доклали максимум зусиль. Саме виші, зокрема, працівники Юридичної академії, взяли на свої плечі найбільше навантаження, і за старанну організацію їм, звичайно, велика подяка.

Тестування нагадало мені виборчі дільниці, бо до центрального корпусу Юридичної академії йшли, здається, тисячі прокурорських працівників: на базі Одеського вишу проводилися тестування прокурорів не тільки Одеської, а й сусідніх областей.

Кожен мав зареєструватися, шляхом жеребкування отримати логін, який був надрукований на клаптику паперу. Тобто, заздалегідь не було відомо, який логін хто отримає.

Я особисто відвідав декілька аудиторій, спостерігав за процесом. По-перше, програма була не дуже зрозуміла для учасників тестування, тож працівникам вишу доводилося проходити повз усі аудиторії і кожному особисто показувати і пояснювати, куди саме слід натиснути, щоб почати роботу. Ще одна незручність: усі мали логін, який починався на літеру «О», але вона могла бути як латиницею, так і кирилицею. Якби хтось натиснув неправильно, тестове завдання могло б бути заблокованим.

Але були й серйозні недоліки, які, я вважаю, не можуть бути виправдані. Наприклад, коли прокурори зайшли в аудиторію, то можу засвідчити, що ніхто не перевіряв особу. Просто всі розсілися по місцях і почалася перекличка, згідно з відомістю. Усі присутні? Усі. Тоді починаємо.

Також мушу зазначити, що особисті речі, мобільні телефони — усе було тут же на робочих місцях, ніхто нічого не вимикав. Хоча з іншого боку, хочу заради правди засвідчити, що ніхто не списував. Принаймні, там, де я був. Загальний рівень оцінок, які я бачив, був дуже, скажемо так, щільний — від 70 до 80. Так цікаво склалося, хоча, напевно, з точки зору теорії ймовірності, мали би бути різні показники. Був лише один показник, здається, 57.

Не зовсім зрозуміло, чому цей тестовий бал претендент мав особисто занести у відомість і розписатися. Я під час нагляду попросив і решту спостерігачів суворо стежити, щоб той бал, що з’являється на екрані, таким самим був у відомості. За моїми спостереженнями, помилок не було. Але процедура ця відкрита для маніпуляцій. Навіщо в XXI столітті записувати ручкою у відомості?

Щодо мого особистого враження від змісту тестування, на чому я хотів би наголосити. Не хотів би вживати таке слово, як «безглузде», але, по-перше, воно було спрямоване на виявлення дослівного знання законодавства. В мене є сумніви, наскільки це є доцільним і корисним, адже законодавство змінюється дуже швидко, а студентів, тим більше прокурорів, слід навчати не так хорошій пам’яті, хоча це теж важливо, як знанням того, де взяти потрібну інформацію. Тобто, наприклад, вчора для того щоб проводити загальні збори господарського товариства, потрібно було мати не менше ніж 60% плюс одна акція. Можливо, ми прийдемо до того, що це буде 50% плюс одна акція. Це арифметика. Прокурор має не декламувати напам’ять, а знайти інформацію, знати, в якому кодексі, в якій статті це шукати.

На мою думку, набагато кориснішими були б не ці формальні тести, а замість ста питань для перевірки пам’яті поставити, наприклад, три юридичних задачі. Тобто пропонується певна ситуація, в якій студент або прокурор повинен знайти рішення, визначити, який закон застосувати, як саме це зробити. Такі задачі значно корисніші, бо саме вони виявляють практичні знання і навички. Прочитати напам'ять статті — то одне. Важливо, як прокурор на практиці користуватиметься цими знаннями, з якого боку підійде до вирішення конкретної ситуації, наскільки глибоко він її зрозуміє, зокрема, визначить сферу права. Адже, на жаль, наші закони часто виписані таким чином, що формально текст запам’ятати можна, а от як його зрозуміти і виконувати — часто-густо не розуміють навіть досвідчені фахівці.

Такі організаційні недоліки я вважаю важливими. Ці тестування навряд чи зможуть виявити найбільш здібних та провести відсів тих кадрів, які себе певним чином компрометують. Ще зауважу, що насправді контроль має бути не одноразовий, а постійний, він має мати значно практичніший ухил, тобто бути спрямованим на виявлення навичок і здібностей, а не на формальне запам’ятовування певних слів, можливо, навіть без розуміння їхнього змісту.

Крім того, певні запитання були не зовсім коректними, а деякі мали, м’яко кажучи, неоднозначну відповідь. Низка начебто правильних відповідей викликає сумніви.

За тими методичними рекомендаціями, які були роздані під час проведення тестування, 19 вересня має відбутися додатковий тур для тих, хто не зміг пройти тестування з поважних причин. Також, згідно із цим документом, передбачається проведення другого та третього турів. Під час другого туру буде проведено тестування щодо виявлення практичних навичок прокурорів. В мене склалося враження, що це стосується саме тих осіб, які претендують на адміністративні, керівні посади. І однозначно буде третій тур — для претендентів на адміністративні посади. Це буде співбесіда та психологічний тест. Той документ був неофіційний, лише методична рекомендація, тому очевидно, що в подальшому ми будемо ще з’ясовувати ці питання, і сподіваюся, що в разі проведення наступних турів члени Консультативної ради при ГПУ як представники громадськості також зможуть взяти участь як спостерігачі та скласти й оприлюднити свою думку.

Олександр Наровлянський:

Мене здивувало те, що за дві години роботи в аудиторію, де проходили тестування 17 осіб, тричі викликали IT-фахівця. Першого разу не спрацював логін або пароль — його міняли, вносили зміни у відомість, потім завис комп’ютер, а втретє на екрані стали з’являтися одразу два питання. Щоправда, в іншого кандидата така ж картинка була на екрані протягом години, що не заважало йому працювати.

На мій погляд, мало місце певне «перевантаження» екрану при виконанні завдання. На ньому не повинно бути зайвої інформації і, наприклад, напис «Вага завдання — 1» при тому, що всі завдання однобальні, видається зайвим. Він був би логічним і необхідним лише в тому разі, якби передбачав завдання, оцінювані в два або більше балів.

Зустрічалися подібні (пов’язані) завдання, які давали змогу скористатися однією відповіддю як підказкою для іншої. Також в один кейс потрапляли аналогічні завдання, зокрема, на кваліфікацію злочинів. Думаю, що це наслідок вибору завдань за системою випадкових чисел, але авторам і програмістам слід було б передбачати відповідні блокування, що виключають потрапляння в один кейс таких завдань.

Є похибки редакторського характеру (техредактора) — так, у варіантах із часткою «не» (типу «яка ознака не є характерною...») рекомендується виділяти частку «не» напівжирним шрифтом, підкресленням, великими літерами. У деяких завданнях це було зроблено, в інших ні, а тут необхідна однаковість.

Теорія тестології вважає невдалими, небажаними завдання з варіантами відповіді «всі відповіді правильні» або «всі відповіді неправильні», водночас у тестах таких завдань було чимало.

Також методика складання тестів вимагає дотримуватися приблизно однакової довжини варіантів відповіді — цієї вимоги в багатьох тестах виконано не було.