Росія на дипломатичному фронті: чергові виклики для України

Останні місяці 2024 року продемонстрували суттєві зміни в динаміці війни в Україні. Попри значні втрати, Росія продовжує агресивні військові дії, тоді як Захід поступово повертається до діалогу з Кремлем. Якщо переговори розпочнуться вже зараз, як на цьому наполягає новообраний президент США Дональд Трамп, Росія матиме перевагу, виступаючи з позиції сили. Недооцінка військового потенціалу РФ і сподівання на виснаження її ресурсів також є небезпечною стратегією.

Путін не поспішає з прямими переговорами

Росія не згодна зі швидким завершенням війни, яке почав рекламувати Дональд Трамп. Зараз їй це невигідно. Це реальність, яку важко заперечити — Росія, попри шалені втрати в живій силі й техніці, мала значні успіхи на фронті останнім часом.

Російські війська, ймовірно, захопили Курахове в Донецькій області після більш ніж двох місяців інтенсивних боїв. Російські війська просуваються до Покровська з кількох напрямків, прагнучи оточити українські сили. У разі успіху це може дозволити Москві отримати контроль над більшою частиною Донецької області. У жовтні 2024 року Росія захопила 478 квадратних кілометрів української території — найзначніший місячний прогрес з березня 2022 року. За цим послідувало подальше просування в листопаді та грудні, хоча й повільнішими темпами.

Незважаючи на успіхи, російські війська зазнали значних втрат. У листопаді та грудні втрати були рекордними: лише в листопаді повідомлялося про понад 45 000 загиблих. Попри значні втрати російського війська, останні виступи Путіна демонструють впевненість у здатності продовжувати війну. Його цілком влаштовує поточна ситуація поступового просування вглиб України: «Наші солдати захоплюють території щодня. Ми рухаємося вперед», каже Путін.

Коментуючи заяви Трампа про швидке завершення війни в Україні, Путін стверджує, що такий сценарій вигідний для України, оскільки в українські сили отримають можливість перегрупуватися, дати відпочинок солдатам і отримати необхідну воєнну допомогу. На думку деяких аналітиків, позиція Путіна має певний раціональний підтекст, оскільки на даному етапі Росія займає потужнішу позицію в цій війні.

Поточна динаміка конфлікту виглядає песимістично для України: Путін просувається, українських сил стає все менше, а США з Європою стають пасивнішими з кожним місяцем. Путіна цілком влаштовує тривалий конфлікт за умови збереження цієї ситуації, адже в такому разі в України буде все менше і менше шансів захистити свою незалежність.

Мобілізація та військові витрати РФ

Росія також не планує зменшувати темпи розвитку своєї воєнної машини. Країна активно збільшує витрати на оборону, що демонструє її готовність до затяжної війни. Не зважаючи на економічні санкції та витрати на військо, за прогнозами, ВВП Росії у 2025 році продовжить своє зростання, і збільшиться на 0.5-1.5%. Міноборони Росії на наступний рік отримає рекордне з пострадянських часів фінансування у 13.5 трильйона рублів, а це близько 6% від всього ВВП Російської Федерації. Для порівняння, Україна за 2024 рік витратила всього $42.88 мільярди. Бюджет на «оборонні» витрати Росії на наступний рік у доларовому еквіваленті, на противагу, складе $130 мільярдів, які Росія витратить на розробку нових систем наведення для ракет і виробництво нових типів ударних безпілотників.

Також Путін стверджує, що Росії вдається рекрутувати близько 1000 чоловік на день для війни в Україні. У порівнянні з попереднім роком, мобілізація в Росії посилилася на 43%: 430 тис. чоловік, у порівнянні з 300 тис. у 2023.

Лишається лише сподіватися, що Путіну не вдасться зберегти темпи нарощування свого війська, і що мобілізаційний резерв Росії вичерпається. Однак такий номер не пройшов як у Наполеонівських війнах, так і в Другій світовій. Пам'ятаймо, що недооцінка ресурсу живої сили Росії історично призводить до серйозних наслідків.

Отже, РФ продовжує активно підвищувати рівень мобілізації та витрати на армію, не зважаючи на економічні санкції та втрати полі бою.

Дипломатія: Повернення Росії до міжнародного діалогу

«Жодних розмов про Україну без України» — одноголосно стверджують лідери країн-партнерів, включно з канцлером Німеччини Шольцом. Але є нюанс: нещодавно Шольц особисто подзвонив президенту Росії, щоб обговорити українське питання у їхній бесіді, яка тривала годину. Тобто на тлі успіхів Росії у просуванні вглиб території України, її авіаударів й атак дронами, канцлер Шольц прийняв рішення піти на прямий контакт із РФ вперше за 2 роки, пом'якшуючи політичну ізольованість країни-агресора.

Не Шольцом єдиним. Такий неординарний персонаж, як президент Словаччини Фіцо, пішов далі в руйнуванні стіни між Заходом і Росією, і відвідав Москву. Варто пам'ятати ще про одного члена клубу прихильників політики Путіна: президент Угорщини Орбан також бував у Москві влітку 2024 року, а нещодавно провів із Путіним годинну телефону розмову.

До всіх заяв Сергія Лаврова, міністра закордонних справ РФ, необхідно ставитися з часткою здорового скептицизму. Однак його заяви мають вагу і справляють враження на міжнародну спільноту.

Нещодавно міністр Лавров заявив, що Франція зв'язувалася з Росією у спробі стати посередником на шляху до припинення бойових дій в Україні: «Декілька разів були через закриті канали звернення наших французьких колег: «Давайте ми допоможемо налагодити діалог по українському питанню». До речі, без усілякої України». Також під час написання матеріалу Лавров заявляв про спробу Сполучених Штатів зв'язку з Росією через закриті джерела.

Останні місяці стали особливо неприємними для України в плані зменшення ізольованості Росії. Світ дедалі частіше фіксує випадки, коли лідери західних держав, навіть тих, які підтримують Україну, відновлюють контакти з Росією і Путіним зокрема. Одинична новина про Орбана або Фіцо, які відвідали Москву, нікого не здивує. Але коли публіка щотижня бачитиме пожвавлення у налагодженні дипломатичних зв'язків Заходу і Росії, це вже не викликатиме резонансу. Дипломатія з Москвою стане чимось звичним.

Найпотужнішим ударом по політичній ізольованості Росії стане зустріч Путіна і Трампа. Останній прагне завершити бойові дії в Україні якомога швидше. Заклики новообраного президента Дональда Трампа до мирних переговорів між Росією та Україною знаходять все більше підтримки в Європі, а також роблять прямі зв'язки з Росією чимось звичним.

І щобільше виникатиме прямих зв’язків Заходу й Росії, тим більші ризики для України, що війна завершиться не на її умовах. Тому для України важливо вловити момент, коли переговорний процес стане неминучим, і стати його прямим ініціатором. Інакше долю України вирішать без її участі. І, судячи з пожвавлення комунікації Європи і США з Кремлем, цей процес почнеться, імовірно, раніше, ніж пізніше.

Активізація дипломатії Заходу щодо Росії створює ризики для України, адже будь-які переговори без безпосередньої участі української сторони можуть призвести до несприятливих для Києва рішень. Попри значні втрати, Росія демонструє готовність продовжувати війну, нарощуючи мобілізацію та військові витрати.

Україна повинна не лише посилювати обороноздатність, але й активно працювати на дипломатичному фронті, щоб формувати міжнародний порядок денний щодо завершення війни на умовах, які гарантуватимуть збереження її територіальної цілісності. Важливо, щоб українська сторона ініціювала власні дипломатичні платформи та посилила співпрацю з партнерами, аби не допустити прийняття рішень «про Україну без України».

Окрім цього, критично важливим є залучення західної громадської думки до усвідомлення ризиків повернення Росії до міжнародної політики без реальних поступок з її боку. Україна перебуває на критичному етапі війни, коли воєнні зусилля повинні бути підкріплені інтенсивною дипломатичною роботою. Час діяти зараз, поки вікно можливостей залишається відкритим.