Два ракурси життя

Кажуть,  тонко задзвеніли  копійки  у спустілій казні. Байдужий погляд чужого фінансиста ковзнув по бідосях і з неприхованою відразою кинув у виснажену війною руку держави нікчемні мільярди, як милостиню. У відповідь зойкнули зубожілі хати/квартири і будинки від 300-доларової позначки за куб газу.

На Сході 19, а чи 30 разів протарахтіли кулемети/міномети/снайпери. У далеких  домівках сльозами вмилися матері поранених і вбитих.

А ошалілі від політичного екстазу власники телевізій з ранку до ночі рекламували своїх/чужих або відверто хворих «інших», «наступних» чи «нових» «месій»на майбутню посаду Президента. 

Українська осінь.

Золотисто-багряна. І  люта у клекоті ймовірної майбутньої  біди.

Впізнаваний ракурс?

« ...Підведіть очі й погляньте за межі небезпек сьогоднішнього дня, аби узріти сподівання дня завтрашнього.

 ...Не запитуй, що твоя країна може зробити для тебе. Запитуйте, що можете ви зробити для своєї країни.

...Давайте не домовлятимемося зі страху. Але ж давайте ніколи не боятися і переговорів.

...Нехай кожна країна — бажає вона нам добра чи зла — знає, що ми заплатимо будь-яку ціну, витримаємо будь-який тягар, пройдемо через будь-яке випробування, підтримаємо будь-якого друга, зупинимо будь-якого ворога, утверджуючи життя і досягнення свободи.

 ...Бо якщо вільне суспільство не здатне допомогти численним біднякам, то воно не врятує й нечисленних багатих».

З інавгураційної промови президента США Джона Кеннеді, виголошеної 20 січня 1961 року.

Другий ракурс. 

Ось такі ракурси очима військового прокурора на оновленому «Ракурсі» — медійному острові тверезої аналітики і наразі битого в Україні Права. 

Не втомлюйтеся думати і діяти.

Свою дорогу кожен вибирає сам.

І ракурси також.