Обшуки в Управлінні держохорони: що знайшли у «гвардії короля»

Управління держохорони збирало інформацію про сотні людей без законних підстав

Резонансний обшук в  Управлінні державної охорони, про який повідомляв «Ракурс», — це історичний прецедент, аналогів якому не пригадують навіть ветерани «дев’ятки» (охорона перших осіб). «Гвардію короля» так не трусили ще ніколи, а санкція суду передбачала доступ до всієї будівлі від підвалу до горища. На додачу ще й обшукувала кубло бодігардів військова прокуратура зі спецназом ВБ НПУ (без контррозвідки СБУ, яка проспала, як бачимо, не лише військові склади), а не, приміром, військова контррозвідка. А це в чоловічих іграх вищої ліги не просто формальність, а показове приниження.

Ну а присутність Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції і його недружній захід до сусідів — держохорони — через паркан залишає нам широке поле для припущень: а чи не слухало УДО через стінку і самого Сергія Князєва?

Складні внутрішні колізії серед силовиків для нас не новина, і час від часу це напруження виливається у вельми ефектні зовнішні прояви. Причина нинішньої варта окремого дослідження. Феєричний обшук в УДО відбувся в контексті 27 листопада і передачі важливого шмату доленосних прокурорських повноважень новоствореному Державному бюро розслідувань, що з’явилося на світ з серйозними ускладненнями і досі не дихає самостійно. Але нам у цьому випадку значно цікавіше не те, чому насправді шукали і з чим це так вдало збіглося у часі, а що знайшли.

Грандіозний трус дав і улов, гідний книги рекордів Гіннеса. Вражаючою є не лише кількість осіб, якими, як виявилося, опікувалося з якогось дива Державне управління охорони, а і цілковита незаконність переважної більшості цих дій.

Хто тільки не потрапив у ті тенета збору інформації, а хто і під наружку-прослушку. За нашою інформацією, ідеться про сотні людей. Ближнє коло Юлії Тимошенко. Зрозуміло, що не міг там не бути народний депутат, у якого часом відмовляють гальма, — Парасюк. Його копняки під парламентом пан Гелетей не забуде ніколи, і це можна зрозуміти.

А ще — головний військовий прокурор і члени його родини, ціла низка політиків і діячів різного штибу з близькими родичами, журналісти — широкими тенетами, журналісти, що стали депутатами, а до того ще дружним рядочком — фармацевти.

Хоча в законі сказано, що гласні та негласні оперативні заходи співробітники можуть проводити «з метою запобігання посяганням на посадових осіб і членів їхніх сімей та об’єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, виявлення і припинення таких посягань». Тобто закон не передбачає такого роду супровід політичних опонентів чинного президента,  дружин співробітників чи виконання на комерційній основі замовлень від приватних осіб.

Таким чином, заходи по збору інформації, в тому числі зовнішнє спостереження і зняття інформації з каналів зв’язку, здійснювалися переважно без жодних законних підстав. Але була і видимість таких. Тут спрацював перевірений алгоритм — не було би щастя, так нещастя допомогло.

Справа честі

Ідеться про два пістолети, загублені особистим водієм-охоронцем керівника славетного Управління пана Гелетея. Ті два стволи якісь добродії (бо до вироку ми не кажемо інакше) поцупили було просто-таки з машини без жодних докорів сумління. Відтоді водій уже з умовним строком, але все ще за державний кошт переважно порається у керівника служби по господарству. Чи то головним, куди пошлють, а чи, може, навіть приставлений щось охороняти задля спокути і підвищення кваліфікації — достеменно невідомо. 

Саму ж кумедну історію про цинічне викрадення було оголошено справою честі. Насправді виявилося, що зовсім не в тому розумінні, що її треба або розкрити, або вдатися до харакірі.

Намагаючись надати бодай видимість законності хоча б дещиці своєї бурхливої діяльності, що незаконно обмежує конституційні права громадян, удошники примудрилися чимало оперативних заходів списати на пошук тих двох злощасних стволів.

Тобто «кого треба» вони одразу починали підозрювати у викраденні пістолетів. І пішли заводити оперативно-розшукові справи уже «на законних підставах». Кажуть, в підсумку на цих двох пістолетах, наче паперових іграшок на новорічній ялинці в дитсадочку, санкцій тепер висить — ціла гірлянда. Бо на кого не глянуть удошники в роздумах, чи не міг зважитися на таке, оперативне мислення підказує, що міг, ну точно міг.

Поліцейські, що проводили обшук, рішуче наполягають, що навіть сам пан Гелетей був не в курсі всіх оперативно-розшукових заходів, стільки об’єктів спостереження завелося-розмножилося в тому Держуправлінні. 

Славні нащадки стоматолога

Якщо говорити про суто технічну частину справи, УДО фактично стала спадкоємцем специфічної і недешевої розгалуженої інфраструктури, створеної з тією самою метою — наглядати, за ким хочеться, не обтяжуючи себе необхідністю отримувати санкції суду. Маю на увазі найуспішнішого в історії нашої країни стоматолога, який нині перебуває в екзилі.

Приміром, один з його офісів, що на вулиці Московській, несамовито потрощений бійцями революції, наскільки відомо авторові цих рядків, містив не лише кабінети банківських службовців, а і офіс співробітників цієї надсекретної служби Олександра Януковича з усім технічним причандаллям. І УДО вирішила, що нема чого такому добру пропадати, й прилаштувала всю цю техніку до діла. Так що справа попередників пана Гелетея на посаді Калініна і Куліка жива та ще і в надійних руках!

Одним словом, з такою потужною, кмітливою і винахідливою охороною наш президент — як за кам’яним муром, що не може не тішити його співгромадян.

І мабуть, тільки за наступної незлочинної влади ми дізнаємося напевне про подробиці цікавого багатосерійного кіно від УДО-продакшн.