Підготовка до ЗНО: розвага чи праця? Як правильно вибрати курси

Підготовка до ЗНО та маркетинг

Існує велика кількість способів організувати підготовку до ЗНО. І коли батьки розуміють, що у їхньої дитини не вистачить самодисципліни, мотивації і підґрунтя знань, щоб підготуватися самостійно (про те, що школа не готує до цих іспитів, див. мій текст «Найпоширеніші стереотипи щодо підготовки до ЗНО»),  а послуги репетитора – дороге задоволення для їхнього сімейного бюджету (хорошого репетитора – занадто дороге), то віддати дитину на групові курси підготовки до ЗНО видається хорошим і раціональним рішенням. Звичайно, там дитина навряд чи зможе отримати велику кількість індивідуальної уваги від учителя, персональний підхід та суворий контроль за якістю засвоєння інформації, але принаймні для сумлінних учнів такі курси дадуть змогу повторити й систематизувати вивчене, закрити певні прогалини у знаннях. На щастя, у кожному великому місті (а в столиці і поготів) є доволі великий вибір курсів підготовки до ЗНО у найрізноманітніших навчальних центрах (освітніх студіях, репетиторських групах тощо). Вони приваблюють доступною вартістю, гарним розташуванням і обіцянками високих результатів. Але найпривабливішим аспектом дуже часто виявляється той, що багато курсів обіцяють цих високих результатів досягти веселим, легким і комфортним шляхом. Якщо ви вже бачите певну логічну неузгодженість, то можете далі не читати. Мій текст адресований тим, хто не помічає підступу  в цьому маркетинговому ході. 

Знання, здобуті без зусиль

Шукати легших шляхів у вирішенні якоїсь справи – ніби логічне і раціональне рішення. Але  саме тут сучасний маркетинг може завести нас на слизький шлях, у кінці якого ми ризикуємо виявитися розчарованими і обманутими. От ми всі ніби знаємо, що глобально в житті халяви не буває, що справжні цінності за гроші не купити, але все одно багато хто вірить у те, що диво-пігулка допоможе миттєво отримати здоров’я, диво-крем подарує красу і молодість, диво-лотерея зробить нас багатими, якісь диво-курси – розумними й успішними. І що дуже важливо – із мінімальними зусиллями з нашого боку. Нам потрібно тільки віддати певну суму за диво-засіб – і насолоджуватись результатом. І тому, коли нам обіцяють легко, приємно і без зусиль підготувати кохане чадо до ЗНО, то у мозку батьків (учнів теж) відразу вимикається функція критичного чи й просто раціонального мислення, і в більшості випадків вони вже готові віддавати за це гроші. Не за якість знання, а тільки за те, що вони будуть здобуті без зусиль. І ми навіть знаходимо виправдання в тому, що прогрес не стоїть на місці, он же скільки всього повинаходили, то, можливо, уже і винайшли такі методики навчання, які можуть легко й весело закласти знання у наші голови? Як людина, що пильно стежить за появою нових навчальних методик, кажу, що ні, такого ще не винайшли. Такі наївні міркування можуть тільки закласти наші гроші в кишені людей, які під виглядом освітнього продукту продають розваги і потурання нашій ліні. Ну ми ж хочемо, щоб було легко чи не хочемо?

«Новітні» методи

І тут навіть інструмент гарний такий маніпулятивний є – ігрові методи. Усі ж ми знаємо, що гра – це серйозно насправді, і , граючись, можна багато чого навчитися. От тільки біда в тім, що цим інструментом зовсім невідповідно користуються. Я була на багатьох заняттях, де практично дорослих людей (як правило, віком 16 і більше років, тобто не про дошкільнят мова) хотіли підготувати до ЗНО чи  навчити іноземної мови киданням м’ячика, надуванням кульок, розмальовуванням картинок, виготовлення паперових літачків, вирізанням сонечок і хмарок, складанням гірок із кольорових кубиків та інших активностей рівня дитячого садочка, у перервах між якими «вчитель» робив кволі спроби уже в дуже традиційний спосіб щось пояснити (ну щоб хоча б виглядало, що ми тут зібралися не кубики поскладати). Або ще веселіше – роздавали різнокольорові паперові капелюшки, хлопавки, свистки-язички, пригощали шоколадками за кожну випадково вгадану відповідь, розігрували книги, настільні ігри, абонементи в якісь розважальні заклади… На жаль, на цьому «новітність» методів і завершувалась.

Навчання: розваги чи праця?

Тут  мушу висловити банальну, але вкрай правдиву думку про те, що продуктивне навчання просто не може бути легким, бо справжні знання здобуваються працею, а праця – це зусилля, які потрібно регулярно докладати, що тільки важко працюючи, а не бавлячись в ігри, можна досягти успіху, стати фахівцем чи хоча б навчитися у чомусь розбиратися. І до речі, не все так погано: є певна солодка полегкість у цій, здавалось би, такій похмурій ситуації, полегкість,  яка робить її не такою вже й трагічною. Це цікавість. Так, щирий інтерес і захопленість перетворять важку працю на радісний та активний процес. Але! Зацікавити предметом може тільки той викладач, у якого вже очі горять від того, про що він говорить, і який справді вміє гарно організувати навчання, а не той, який роздає кульки, вмикає тести на екрані і йде пити чай. Однак першому вчителю треба платити значно більше, ніж другому (за умови, що справжній фахівець таки поважає свої знання та кваліфікацію), тому зустріти такого фахівця на комерційних курсах, які обіцяють вам веселощі, дуже важко. Я не кажу, що не існує хороших курсів підготовки до іспитів. Я кажу, що справді хороші курси не будуть потурати вашій ліні, небажанню напружуватися чи прагненню влаштувати вечірку в робочий час. Бо розваги – це дозвілля. А навчання – це праця. А якщо вас цікавлять ще й хороші результати – то ще й важка, регулярна і систематична праця. Так, ця праця може бути гарно організованою і викликати інтерес, але бути завжди легкою і ненапряжною – точно ні.

Якщо вам потрібні знання –  не купуйте веселощі

І нарешті, якщо ви вже сюди дочитали, то ось вам лайфхак, скориставшись яким ви зможете знайти вартісні курси підготовки до ЗНО. Лайфхак полягає у тому, що хороші курси слід шукати не в навчальних центрах, освітніх студіях, репетиторських групах та інших комерційних організаціях, а при університетах чи інших вищих навчальних закладах (бажано державної форми власності). Це не обов’язково має бути університет, у який ви плануєте подавати документи (хоча це варіант непоганий, дає змогу познайомитися з навчальним закладом до вступу). Зараз багато вишів мають свої центри доуніверситетської підготовки, які пропонують також і  курси підготовки до ЗНО з різних предметів та різного формату. Як правило, там працюють університетські викладачі, а це найчастіше люди інтелектуальної праці, а не комерції, що, безперечно, позначається на рівні викладання. Так, іноді  там може бути трішки складно (а далі теж не завжди буде легко, труднощі треба навчитись долати). Так, на жаль, буде без повітряних кульок і феєрверків (у дорослому житті часто без них). Але на ЗНО доведеться теж не сонечка вирізати. Тому якщо вам потрібні знання –  не купуйте веселощі, бо знання і цінні тим, що здобуваються працею.