Який податок доведеться платити за здоров’я

Нещодавній звіт міністрів гуманітарного блоку нагадав знамениту кінофразу — «жити добре, а добре жити ще краще». Багато хто з нас навіть гадки не мав, як багато зробив уряд і окремі відомства для маленьких і дорослих громадян країни.

Міністр охорони здоров’я, перераховуючи досягнення, запевнив, що все заплановане було успішно виконано. Пакет законопроектів про реформування медицини переданий до парламенту, спалах поліомієліту на Закарпатті вдалося локалізувати і подолати, успішно йде позапланова вакцинація проти поліомієліту. І найголовніше — закупівлі лікарських препаратів передані в міжнародні організації та фонди. Майже половину з виділених 4,4 млрд грн освоюватимуть закордонні партнери, а решта грошей дістануться переможцям тендерів, які проводить МОЗ.

За сценарієм, після такого виступу доповідачу повинні аплодувати. Так би й сталося, якби міністр звітував за квартал, у крайньому разі — за півріччя. Але річний звіт, зі слів експертів, свідчить про повний провал реформування медицини і, що найтрагічніше, про подальше руйнування охорони здоров’я як системи.

Ми ані на крок не наблизилися ні до страхової медицини, ні до реімбурсації (англ. reimbursement — виплата компенсацій), які в багатьох країнах успішно допомагають вирішувати проблеми доступності медичної допомоги та забезпечення ліками.

Добігає кінця календарний і фінансовий рік. Чи хтось знає, яку користь хворим принесли мільярди гривень, виділених із бюджету? Як забезпечуються ліками ті, хто чекає на них, сподіваючись на виконання держпрограм? МОЗ про це мовчить. Але не проходить і тижня, щоб під його стінами не плакали учасники акцій, життя яких, без перебільшення, залежить від наявності лікарських препаратів. Дорослі стоять не за себе — вони захищають право своїх хворих дітей на життя.

Такої катастрофічної ситуації, як нині, давно вже не було. Протягом року чиновники наполегливо «не помічали», що не виконуються цільові держпрограми. МОЗ так і не забезпечило хворих лікарськими препаратами та медичними виробами, незважаючи на те, що гроші з бюджету були виділені. Судячи з ситуації, криза триватиме і в першому кварталі 2016 року. Держава не хоче, а батьки не можуть забезпечити лікування дітей.

Медики нарікають, що більшість пацієнтів, вислухавши рекомендації та призначення, відмовляються від лікування. Дослідження показали, що близько 80% хворих не можуть собі дозволити купити необхідні ліки, в селах цей показник іще вищий.

Це підтверджують і дані фармацевтичного ринку. В середньому упаковка ліків подорожчала на 37–50% за рік. Це торкнулося не тільки імпортних препаратів, а й вітчизняних — адже сировина для виробництва перевжно завозиться з-за кордону. В аптеках спостерігається падіння продажів від 12% до 35% залежно від виду ліків. Лікарні взагалі перестали їх закуповувати — раніше часто допомагали місцеві бюджети, фонди, але останнім часом усі ресурси кинуто на допомогу АТО.

Що має робити держава, якщо вона не може забезпечити конституційне право громадян — у першу чергу дітей — на життя та охорону здоров’я? У демократичних країнах — шукали нові моделі охорони здоров’я, підключали страхові компанії, фонди, вводили реімбурсації, чітко стежили за ціноутворенням і порядком на фармринку, домагаючись дотримання балансу інтересів між виробниками і споживачами фармпродукції. Якість і тривалість життя громадян цих країн свідчать про ефективність такої політики.

Наш уряд обрав інший шлях, запропонувавши впровадити у податковий кодекс принцип «усе по 20%», що торкнулося також лікарських препаратів і виробів медичного призначення. Від цієї новини вже кілька тижнів лихоманить не лише фармацевтів, а й медиків із пацієнтами. Підвищення ПДВ на 20% призведе до зростання цін в аптеках, за різними підрахунками, на 40–80%. Тут і податки, і хабарі, і ризики у зв’язку з коливанням курсу гривні.

Міністерство фінансів пережило не одну акцію батьків із хворими дітьми у себе під вікнами. Але це ніяк не вплинуло на політику фінансистів при підготовці бюджету охорони здоров’я.

Один із організаторів акції на захист прав хворих дітей, лідер громадської організації «Орфанні захворювання України» Тетяна Кулеша не може зрозуміти позицію Мінфіну. З її слів, разом із фахівцями МОЗ вони підготували всі розрахунки — кількість хворих по патологіях, потреби в ліках і т. д. — і включили їх у бюджетну заявку. Запити мінімальні — тільки для виживання. Із 170 захворювань до списку потрапили лише 22. Первісну суму — 500 млн грн — з нелегким серцем урізали до 380 млн, хоча всі розуміли, що через інфляцію і падіння гривні не вдасться закупити запланованої кількості препаратів. Мінфін, зі слів Т. Кулеші, залишив фінансування на рівні 2014 року, коли забезпечували всього 20% від потреби, до того ж долар був у кілька разів дешевший, ніж зараз.

Хворих із легеневою гіпертензією, бульозним епідермолісом та іншими патологіями просто викреслили зі списку. В Україні, за приблизними підрахунками, близько 5% населення мають орфанні (рідкісні) захворювання. Понад 75% із них — діти та підлітки, які без належної медичної допомоги і постійного прийому ліків так і не стануть дорослими.

Чимало батьків заради їхнього порятунку змушені правдами і неправдами діставати, привозити прострочені ліки, які потрапляють в Україну як гуманітарна допомога. У європейських країнах хворі отримують їх безкоштовно, а коли термін придатності добігає кінця, віддають волонтерам, а ті — нашим дітям. Більшість препаратів в Україні не зареєстровані — виробникам немає сенсу цим займатися, адже державних закупівель немає, а купівельна спроможність населення падає з кожним днем.

У Міністерстві охорони здоров’я про це знають. Як заявив заступник міністра Ігор Перегінець, навіть ті люди, які мають хронічні захворювання і повинні регулярно приймати лікарські препарати, через дорожнечу купують їх на 20–25% менше. Розуміючи, що це може призвести до трагічних наслідків. Оскільки майже всі ліки хворі купують в аптеках за власний кошт, будь-яке підвищення податку відразу ж ударить по сімейному бюджету.

Зустрічаючись за круглим столом із фармацевтами, заступник міністра фінансів Олена Макеєва наголосила, що підвищення ставки ПДВ із 7% до 20% дасть змогу зібрати майже 10 млрд грн, які спрямують до спеціального фонду. Цей фінансовий ресурс, за словами чиновниці, використовуватимуть для підтримки програм медичної допомоги малозабезпеченим верствам населення, а також для реформування медицини.

Відстоюючи свою позицію, Мінфін «обмінявся люб’язностями» з МОЗ, звинувативши його в тому, що досі не розроблені програми зі страхової медицини й реімбурсації. Ще у квітні, нагадали фінансисти, міністр охорони здоров’я обіцяв, що незабаром запрацює проект реімбурсації з інсуліну, який допоможе вирішити проблеми хворих на цукровий діабет. Але далі слів справа так і не пішла. Тому замість реімбурсації, прийнятої в усьому світі, у нас буде розроблена система індивідуальних субвенцій, розрахована на рік. Не вдаючись у деталі, заступниця міністра пообіцяла, що Мінфін, як завжди, керуватиметься принципом справедливості й рівності.

Сьогодні ніхто не може точно сказати, скільки людей у нашій країні перебувають за межею бідності, хто потрапляє в категорію малозабезпечених, а кому доступна медична допомога не тільки в нашій країні, але й за кордоном. Мабуть, не менше 75% населення потребують допомоги зі спеціального фонду, створеного за рахунок ПДВ на ліки. Який вони самі ж і наповнюватимуть, залишаючи свої пенсії і зарплати в аптеках.

Мінфін ще наприкінці листопада обіцяв представити проект бюджету до парламенту, але слова не дотримав. Ходять чутки, що документ іще правлять, вносять зміни, намагаючись догодити тим, від кого залежить його прийняття. Начебто вирішено не підвищувати ПДВ на ліки до 20%. На якій цифрі зупиняться фінансисти — поки що нікому не відомо.

В Асоціації міжнародних фармацевтичних виробників радять чиновникам, перед тим як рубати з плеча, придивитися до досвіду європейських країн — у багатьох із них ПДВ на ліки нижчі, ніж в Україні. ПДВ на рецептурні препарати, наприклад, у Бельгії — 6%, в Хорватії — 5%, а у Франції — 2,5%. Від 50% до 80% вартості ліків у європейських країнах оплачується за рахунок держави, страхових компаній і фондів. В Україні — понад 90% фармпрепаратів хворі купують за свої гроші.

Не зайве нагадати, що в березні 2014 року було ухвалено закон «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні». Тоді вперше було впроваджено ПДВ на ліки і медичні вироби у розмірі 7%. Як запевняли політики, непопулярні заходи було вжито тимчасово.

Якщо 20% ПДВ, за розрахунками Мінфіну, повинні принести в казну близько 10 млрд грн, цікаво дізнатися, наскільки збагатили скарбницю 7% ПДВ на ліки? І куди були направлені ці потоки? Ні обіцяних компенсацій, ні програм із реімбурсації хворі досі так і не дочекалися.