Як підвищити безпеку на українських дорогах

Якщо в європейських країнах рівень смертності внаслідок ДТП становить в середньому четверо людей на 100 тис. населення, то в Україні цей показник дорівнює 18 (за даними доповіді ВООЗ, опублікованої у 2011 році. До речі, у Київській області цей показник ще вищий — 24). На жаль, експерти сходяться на думці, що останнім часом ситуація на українських дорогах не покращилася.

Про те, як підвищити безпеку на українських дорогах, про світовий досвід і виховання законослухняних учасників дорожнього руху — Михайло Берлін, заступник директора Науково-дослідного інституту економічних та управлінських проблем безпеки дорожнього руху.

— Міжнародний досвід називає декілька основних причин ДТП зі смертельним результатом. Перша — швидкість. Друга — алкоголь за кермом. Третя — невикористання ременів безпеки. Четверта — невикористання дитячих утримуючих пристроїв. П'ята — невикористання шоломів. Наше законодавство потрібно коригувати під ці фактори ризику.

Одним з головних інструментів у країнах, що досягли найнижчих показників смертності на дорогах, є технологія мережевого управління руху (приклад — бортові супутники, GPS, тобто, системи управління, які пов'язують машину з дорогою).

По-друге, підвищити безпеку на дорогах допомагають принципи і формули призначення ціни за користування вуличної дорожньої мережі (наприклад, в Європі в'їзд в центральні райони міста та в місця великих скупчень пішоходів коштує дорого, тому автомобілісти воліють добиратися туди на громадському транспорті).

Третій інструмент — механізм громадської участі в ухваленні транспортно-містобудівних рішень. В Україні щорічно травмуються внаслідок ДТП близько 40 тис. осіб, 5 тис. гине. Порахуйте, скількох сімей це стосується. Люди, яких пережили подібне горе, як ніхто добре розуміють, які величезні гроші витрачаються на відновлення здоров'я, працездатності. Відповідно, вони можуть потужно тиснути на уряд з вимогою займатися безпекою дорожнього руху. У Європі є багато громадських організацій подібного роду, в нашій країні їх немає. Поки ми тільки плануємо створити такий фонд в Україні.

У Європі важливою частиною роботи щодо забезпечення безпеки на дорогах є наукова. Будь-яка ДТП зі смертельним результатом має бути розслідувана. На жаль, в Україні, де щорічно трапляється приблизно 3,5 тис. подібних ДТП, Мінтранс розслідує тільки випадки з великою кількістю жертв. Розслідування дає важливу інформацію для аналізу, за результатами якого ми можемо вибудувати систему профілактики, попередження подібних випадків.

Ще один напрямок роботи для того, щоб зробити наші дорогі безпечніше, — юридичний, тобто розробка правил і законів. На мій погляд, в Україні це ключовий момент. ВООЗ опублікувала доповідь по Україні у 2013 році, де йдеться про те, що наша країна не має якісного законодавства в цій сфері. Є базовий закон України про дорожній рух, проте, на мою думку, він має низку серйозних недоліків. Головний — відсутність бази понять. В Україні просто немає визначення, що таке «безпека дорожнього руху». Якщо визначення відсутнє, про що можна говорити?

У нашій країні також поки немає дуже важливого розуміння ефективності заходів щодо безпеки дорожнього руху. У нас відсутня оцінка ефективності інвестицій у цю сферу. Подібні методики вже є у світі, найбільш ефективна з них — оцінка вигод і втрат. Існує еквівалент вартості життя. У голландців, наприклад, він становить 1 млн євро. Тобто, якщо на якусь програму по безпеці дорожнього руху розробники просять, припустімо, 650 млн євро, то вони можуть говорити про 650 врятованих життів.

Задіяні в нашій країні механізми поки не працюють ефективно. Наведу приклад. Аналіз показує, що причиною практично всіх ДТП з тяжкими наслідками стає недотримання швидкісних режимів. Тобто, потрібно вибудувати систему контролю швидкості, використовуючи фото- і відеофіксацію. Верховна Рада ухвалила потрібний закон, але віз і нині там. Просто немає руху щодо реалізації цього закону.

Ще один момент. Міру відповідальності потрібно визначати економічними категоріями. Це означає, що якщо водій збив пішохода і той загинув, то водій повинен практично утримувати сім'ю збитого. Американці ще в 40-х роках підрахували, що якщо гине годувальник (у нашій країні, за статистикою, 70% загиблих у ДТП — чоловіки до 50 років), то родині потрібно в середньому шість років, щоб відновити свій статус. У такому випадку людина, що сіла за кермо автомобіля, розуміє свою фінансову відповідальність. Штрафи тут не працюють.

Що стосується відповідальності пішоходів. Звернемося до міжнародного досвіду. Наприклад, фіни говорять наступне: якщо водій сів за кермо авто, він захистився металом — тобто, це людина, яка може потенційно вбити. Тому, якщо людина збиває навіть п'яного пішохода, все одно відповідає водій.

У світі намагаються робити так, щоб у пішохода не було можливості порушити правила дорожнього руху. Ми провели аудит траси Київ — Чоп. Досліджували з погляду безпеки для пішоходів. Наші дороги (на відміну від світового досвіду, де вхід на такі траси для пішоходів попросту закритий) проходять через села. Дорога просто розсікає село на дві частини. Ось пішоходи і гинуть, просто йдучи в гості до сусідів або родичів.

Якщо проаналізувати, коли відбувається більшість ДТП, це трапляється найчастіше в темний час доби. Особлива категорія — діти, вони маленькі, і водій часто їх просто не бачить. Сьогодні практично в усіх країнах Європи існують закони про обов'язкове носіння в темний час доби світловідбиваючого одягу. Білоруси свого часу також пішли цим шляхом, ухваливши такий закон, за порушення якого — штраф у 500 рублів. Однак закон не спрацював. Росія ввела такий самий закон, він також не працює. Тоді поміняли стандарти і ГОСТи, які зобов'язують виробників дитячого одягу нашивати на неї елементи, що відбивають світло. Я провів дослідження. У нас такого одягу мало. Батькам також потрібно розповідати, для чого це потрібно. Наприклад, у Фінляндії виробники дитячого одягу зобов'язані його шити зі світловідбиваючими елементами. Там працюють дизайнери, які створюють не просто функціональний, але й гарний, модний одяг не лише для дітей, але й для дорослих. Стимулювати виробників у цьому ключі — обов'язок держави.

Підготувала ОКСАНА  ШКЛЯРСЬКА