Уроки права в країні правового нігілізму

Олександр Данилович Наровлянський викладає правознавство в київській СШ №124. Те, що ця людина на своєму місці, розумієш практично відразу. Через деякий час бесіди починаєш заздрити його учням. Він закохує в свій предмет легко і невимушено — виявляється, право і все, що з ним пов'язано, це дуже цікаво і пізнавально. Його учні отримують знання не тільки на уроках, із задоволенням вивчають рідну країну, її історію (Олександр Данилович за освітою також історик), опановують необхідні в житті навички під час туристичних походів. Їх географія не обмежується Україною. От уже декілька поколінь члени туристичного клубу, очолюваного А. Наровлянским багато років, пізнають світ від прибайкальського хребта Хамар-Дабан до Бреста, від заполярних Хібін до пустелі Каракуми.

Про право в країні правового нігілізму, сучасну школу «Ракурс» розмовляв із заслуженим учителем України, кандидатом педагогічних наук Олександром Наровлянським.

— Олександре Даниловичу, як при загальному правовому нігілізмі, що панує в суспільстві, можна аргументувати дітям необхідність права і прагнення жити за законом?

— Мені дуже часто ставлять запитання: навіщо вчити право, якщо воно не працює? Коли діти на першому уроці правознавства в 9-му класі цікавляться цим, я відповідаю просто: легко порушувати закон, коли 90% населення його не знає. Чим більше буде людей, які знають право, тим складніше буде ці права порушувати.

На першому уроці я розповідаю учням про свої вимоги, а також показую, що право потрібно завжди і практично скрізь. Пригадайте, що ви робили сьогодні протягом дня. Діти пишуть список: прокинувся, застелив ліжко, почистив зуби і т. п. Для наочності пишемо загальний перелік справ на дошці. Потім я питаю: де в цих діях ви стикаєтеся з нормами права? Здавалося б, чистиш зуби, умиваєшся — ніяких норм. А закон про якість води? Одягаєшся — форма визначена нормативним актом. Йдеш до школи — тут діють правила дорожнього руху. Обідаєш в їдальні — ти виступаєш покупцем. Зазвичай діти називають від 9 до 13 дій. З них тільки одна-дві, де право не працює. Наприклад, застелити свою постіль. Ти робиш це, як тобі подобається. Але я зауважую, що якщо це робити в армії або таборі, там вже включаються норми.

Я не ставлю перед собою завдання готувати юристів. Я вчу людей, які зможуть себе захистити. Мені як вчителю дуже приємно, коли батьки на зборах дякують: «Мене намагалися звільнити з роботи, я розповіла про це вдома. Син завдяки вашим урокам зміг продиктувати мені заяву. Начальник прочитав і сказав, що звільнить когось іншого». Інша історія. Приходить до мене мій учень і каже: «Нас вчора зупинила міліція на Контрактовій. А ми їм у відповідь: пред'явіть посвідчення і ваші жетони, якщо ви при виконанні. У них роти відкрилися і вони відійшли вбік».

Конституція України, ст. 1 говорить про те, що наша країна є незалежною правовою демократичною державою. Правовою! Одна з ознак правової держави — це високий рівень правової культури у свідомості людей. Дивимося на навчальну програму. Математика — з першого по 11-й клас, і в деяких класах по чотири години на тиждень. Те саме з українською, іноземними мовами, іншими предметами... Дивимося на право: у нинішньому навчальному плані у нас є по одній годині на тиждень, тобто 35 уроків в 9-му класі, ще 35 — в 10-му.

У новому навчальному плані, який зараз готує Міністерство освіти, в 10-му класі права немає взагалі, залишається право в 9-му класі по одному уроку на тиждень, тобто 35 уроків. За цей час я повинен дати учням всі знання — від розуміння, що таке право в принципі, до конституційного права і всіх галузей. Так, на трудове право у мене два уроки, на кримінальне — теж два, на адміністративне — один. Про яку правову державу можна говорити в такому випадку?

Якщо ми хочемо мати грамотного, здатного приймати рішення громадянина, він повинен знати закони держави, в якій живе. Про це ми говоримо протягом усіх років незалежності. Але нічого не змінюється.

Якось я переглядав звіт попечителя київського округу 1907 р. (слід відзначити, що в 1905 році вперше в історії в школах з'явилося право на всій території тодішньої Російської імперії). У цьому звіті з кожного предмета виявлялися якісь проблеми. Отже: «У школах недостатня кількість вчителів, що мають професійну підготовку по праву. У школах не вистачає наочних посібників по праву. Підручники для шкіл дуже складні»... Я читав цей звіт вчителям. Вони дивуються: «Почекайте, так минуло вже 110 років!» Проблеми —  ті ж самі.

— Як ви вважаєте, що слід зробити, щоб підвищити правову грамотність українців? Якими мають бути перші кроки?

— По-перше, дітям обов'язково слід давати правову освіту. Можливо, пожертвувати якимось з модних предметів. Згадайте, скільки разів у житті ви використовували знання формул тригонометрії при обчисленні об'єму куба, кулі і так далі, які вчили в 10-11 класі? Я закінчив школу із золотою медаллю, прекрасно це знав. Спитайте мене зараз — я не пам'ятаю. Тому що мені це не знадобилося.

Якщо говорити про право, то хоч ким би я був — лікарем, інженером, менеджером, з міліцією можу зіткнутися де завгодно. Знання своїх прав потрібно всім. Це більш життєво важливо. Слід збільшити кількість годин, в першу чергу давши ті галузі права, з якими людина стикається найчастіше в житті. Обов'язково якісь години відвести на конституційне право, щоб дитина, виходячи зі школи як громадянин, розуміла, як діє та система, в якій їй доведеться жити. Друге — потрібні нормальні підручники.

— Наскільки я знаю, в школах України право вчать також і за вашими підручниками.

— Хоча я і є автором одного з них, не можу сказати, що цілком задоволений своїм підручником. Тому що автор змушений робити підручник під програму. Якщо програма погана, я не можу її обійти. Якщо я зроблю підручник не за програмою, його не приймуть. Вважаю, що шкільну програму і підручники повинні писати вчителя, а не вчені. Вчителі знають, як виглядає жива дитина і яка вона сьогодні.

Проблема в тому, що поки ми постійно щось реформуємо в освіті, діти з кожним роком стають слабкішими. На початку свого учительства я не міг навіть собі уявити, що колись до мене в 9-й клас приходитимуть учні, які читають по складах. Чому я можу навчити таку дитину? Колись, в старій системі, яку ми зараз знищуємо, якщо дитина не могла вчитися, школа мала право її залишити на другий рік. Так, говорили про психологічний удар, про додаткові витрати, але це був якийсь стимул. Якщо дитина не тягнула шкільну науку не тому, що не хотіла вчитися, а з причини відставання у розвитку, школа мала право подати подання, і дитина йшла на медико-психологічну комісію. Сьогодні це можна зробити тільки за згодою батьків. Які батьки на це погодяться? Є діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР), у яких рівень 4-го класу, а вони ходять в 9-й. І школа нічого зробити не може.

У класного керівника є можливість вплинути на батьків, які не ходять на батьківські збори. Проте вчителі часто не хочуть використовувати ті права, які у них є. Наприклад, за законом тільки частина годин навчального плану класу визначає школа. Тобто існують обов'язкові години, а є резерв. Батьки можуть впливати на це, розподіливши резерв, куди потрібно. Просте запитання батькам: хоча б один раз учитель звертався до вас із запитанням подумати над навчальним планом класу на наступний рік?

У кожній школі є факультативи. Здавалося б, факультативи — це те, чого хочуть учні. Але в наших реаліях вони використовуються на «підвантаження» тих вчителів, кого треба підтримати. 

— Низькі зарплати вчителів — це справді велика проблема. Молодь не хоче працювати за копійки. Що чекає наші школи в найближчому майбутньому, якщо ситуація не зміниться?

— Учительська зарплата мізерна. Для того, щоб отримати зарплату в 4000 грн, вчитель повинен брати півтори-дві ставки. Залучити молодь дуже важко. Навіть коли молоді фахівці приходять до школи, найчастіше просять дати їм 12 годин, щоб в решту часу ще десь працювати. Але ж у цьому випадку вчитель не віддається школі. Старше покоління, яке має зарплату трохи вище за рахунок надбавки за стаж, категорії, наближається до пенсійного віку.

Ухвалення поправки в закон про пенсії про те, що протягом найближчих років буде збільшуватися стаж, який потрібен для виходу на пенсію за вислугою, підштовхує вчителів, що мають 25 років стажу, йти зі шкіл. Людина розмірковує: я отримую зарплату дві тисячі, пенсія буде півтори, але ж я зможу ще десь підробляти. Дуже хотів би помилятися, але, боюся, цього року влітку чимала кількість вчителів почне подавати на пенсію за вислугою. Якщо це відбудеться, з ким і з чим залишиться школа?

Навіть якщо цього не станеться, хто прийде їм на зміну через п'ять-десять років? На жаль, сьогодні серед тих, хто приходить до школи, дуже мало хороших вчителів. Раніше чоловіків з вищою педагогічною освітою, які працюють в будь-якому навчальному закладі за фахом, не брали в армію. Тепер не беруть тільки сільського вчителя. Наче в міських школах багато чоловіків.

— Чула, що на вашому уроці можна отримати 12 балів за неправильну відповідь. Чому?

— Це правда. На першому уроці я розповідаю своїм учням про те, що ми будемо часто шукати рішення, висловлювати думку з якогось питання. Навіть якщо ця думка в підсумку виявиться неправильною, але ви її висловлюєте, захищаєте, обгрунтовуєте, аргументуєте — ви можете отримати високий бал. Мені важливо, щоб учні думали, а не шукали правильну відповідь. Потрібно думати, помилятися, а потім приходити до правильного рішення. Учень не повинен вгадувати, що я хочу почути. Потрібно вчитися відстоювати свою думку і поважати іншу, вміти вести суперечки. Це дуже актуально, особливо зараз. Якщо я дам дітям ці вміння, вважаю, що я впорався зі своїм завданням як учитель.

— Що справило на вас враження за останній час з точки зору неповаги до закону в Україні?

— Коли під час відкриття сесії нового парламенту виникла проблема: мовляв, як Юхим Звягільський, колишній депутат від Партії регіонів, може це робити? Незважаючи на те, що за законом перше засідання парламенту відкриває найстарший депутат (Ю. Звягільському 81 рік). Хочу навести один приклад.

Восени 1932 року був обраний Рейхстаг. Більшість отримала нацистська партія. У списку Компартії була Клара Цеткін. На той момент вона мала 75 років. Вона була вже дуже хвора, жила в СРСР. Коли парламент обрали, К. Цеткін виявилася найстаршим депутатом, який за Конституцією і повинен відкривати парламент. Вона виступила, закликала до боротьби з фашизмом. Після цього за Конституцією передала слово лідеру фракції. А потім повернулася до СРСР, таким чином уникнувши репресій. Тобто, навіть гітлерівська партія, яка не була помічена у великій прихильності праву, не пішла на порушення Конституції Німеччини. Це світова практика. Україна ж постійно говорить про правову державу. Я не думаю, що такі дії зіграли на авторитет нашого парламенту. Нині в результаті цього при якійсь зміні ситуації або влади в нашій країні всі закони, прийняті цією ВР, можна поставити під сумнів. Тому що порушена процедура прийняття присяги. Депутат, який не прийняв присягу або прийняв її з порушенням, не має депутатських повноважень. Якщо закони приймаються людьми, які не мають депутатських повноважень, ці закони не мають юридичної сили. Звідси логічний висновок: все, що вже півроку робиться, можна обнулити одним рішенням Конституційного суду.

(Далі буде)