Конституційний суд як довідкове бюро для безглуздих запитань

Цей короткий допис я не адресуватиму сучасним політикам, бо вони довгі тексти не читають, навіть свої власні. Не буду звертатися до істориків, бо ці кон’юнктурні флюгери кожні п’ять років крутять всесвітньою історією від трипільських часів, як циган сонцем, щоразу перевертаючи її догори дригом. Саме тому, як влучно зауважив один сатирик, наша історія давно стала непередбачуваною. Звертаюсь безпосередньо до археологів — найчесніших та неупереджених дослідників життя на планеті Земля. Вони мене зрозуміють.

Був такий президент однієї східноєвропейської країни, ви всі його добре знаєте. Можна написати, що він є, але ж пишу для археологів майбутнього, тому правильно вживати в минулому часі — був.

Він заздрив чорною заздрістю своєму північному сусіду, бо в того була «цяця», що не просто стоїть, а навіть зростає. А в нашого, навпаки, не стоїть, а падає. Я маю на увазі рейтинг. Керований цими заздрощами, він постійно вдавався до різних хитрощів, але рейтинг не зростав.

Аби трохи піднести настрій своєму «татові», його вірні клерки готували різні сюрпризи: то зроблять у фотошопі обкладинку західного журналу, де замість обличчя його заклятого сусіда красується світлина ясновельможного президента, то підготують проект змін до Конституції. Навіть два, щоб приємніше було. Я б не розрізняв ці події, бо скидається на те, що і одне, й інше робив у фотошопі нашвидкуруч один і той самий виконавець у перервах між переглядом футболу та грою в пасьянс на комп’ютері.

Це дуже в стилі Північної Кореї, де легко можуть повідомити в новинах про неіснуючу перемогу своєї футбольної команди у міжнародному матчі, або про запуск штучного супутника Землі, якого ніхто не помічає, окрім як у КНДР...

Якщо депутати мали таку необережність попередньо схвалити проект змін до Конституції, то, як вимагає ст. 155 Основного Закону, законопроект вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу парламенту.

От тут і вилізла засада. Чи засідка? Наступна чергова сесія, що розпочалася першого вівторка вересня 2015 року, добігає свого кінця. І скоро настане перший вівторок лютого 2016 року — коли на вимогу ч. 1 ст. 83 Конституції має розпочати свою роботу наступна сесія парламенту. Навіть якщо депутати працюватимуть до дванадцятої години ночі першого понеділка лютого — вівторок настане неодмінно!

Скасувати конституційні пропозиції на цьому терміні вже неможливо, 300 голосів під фільчину грамоту з Адміністрації президента зібрати ніде, відкласти — неможливо.

Що робити? Великі мудреці підказали: є таке довідкове бюро, куди можна звертатися з різними безглуздими запитаннями. Наприклад, 12 років тому, на католицьке Різдво, Конституційний суд оголосив своє рішення №22-рп/2003 з дуже заплутаного питання: скільки буде 1+1? Запитував один попередник. Я розумію: старість, немає ані калькулятора, ані в кого запитати... Його послідовники пішли далі й запитали оте саме довідкове бюро: вони не розуміють, що означає «на наступній черговій сесії Верховної Ради України». Особливо не можуть зрозуміти значення слова «наступний». Тобто абсолютно nicht verstehen.

Якби хтось на професійному тесті чи співбесіді зізнався, що не розуміє значення слова «наступний», його б не взяли ані у космонавти, ані у вихователі дитячого садочка. Таких беруть лише в депутати...

Можливо, було б краще звернутися до перекладача. Натомість звернулися до Конституційного суду.

Депутати виявилися послідовниками сатирика, який понад 30 років тому написав гумореску про два дев’ятих вагони. Усі ми з дитинства пам’ятаємо, що дев’ятий вагон — це той, що наступний за восьмим, а не той, що поперед десятим...

Автори конституційного звернення продемонстрували дуже бліду фантазію. Треба було йти рішуче вперед і вимагати від Конституційного суду роз’яснити зміст ч. 1 ст. 83 Конституції: «Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року».

Тут що ні слово, то суцільна загадка! Що таке перший вівторок? Що таке лютий? Є такий співак Орест Лютий. Лютий — це місяць, наступний за січнем? Ви впевнені? Звідки це відомо? Яким нормативним документом встановлені місяці року та дні тижня?

Це не жарт! В СРСР до Другої світової війни діяв «революційний» календар, згідно з яким від 1929 року тиждень становив п’ять днів, а з 1931 року — шість. Не було ані понеділків, ані субот — лише перший день шестиднівки, другий, третій і т. д. Повернення до звичайного тижня відбулося лише 26 червня 1940 року відповідно до указу президії Верховної Ради СРСР.

Ураховуючи сталу практику нашого уряду приймати розпорядження про перенесення вихідних та робочих днів — чому б не перенести перший вівторок лютого на після 31 серпня? Чому б ні? Наприклад, барон Мюнхгаузен обґрунтовано доводив, що після 31 травня настає 32 травня, а не 1 червня, як дехто помилково вважає... Та й узагалі, радикальніше — прийняти закон «Про місяці року» і оголосити, що після січня наступає березень, далі квітень, травень... А лютий — це після грудня! Чи буде це відповідати Конституції? Цілковито!

А ще можна вчинити радикальніше — перейти на інший календар. Наприклад, китайський, єврейський, іранський тощо. Тоді наступна сесія Верховної Ради ніколи не розпочнеться, бо ніколи не настане перший вівторок лютого...

Не маю ані найменшого сумніву в тому, що Конституційний суд ухвалить саме те рішення, якого чекають прохачі. Зрештою, це не матиме жодного історичного значення, бо довідка цього ж суду про те, що 1+1=1 нічим не допомогла Кучмі в реалізації його мрій бути довічним президентом, як Лукашенко чи Назарбаєв.

Навіщо це все? Не вистачає 300 голосів? Так і через півроку їм нізвідки взятися. Навпаки, що далі, то їх меншатиме.

Соромлячись повідомити про свою неспроможність просунути через парламент конституційні зміни, володар будівлі з політичними химерами на Банковій (йдеться не про пам’ятку архітектури Городецького, а про приміщення напроти) мовить нам звідтіля, що це вже не нам потрібна оця Конституція — це Москві вона потрібна. І якщо Кремль добре себе поводитиме, виконає усі обіцянки, то ми як приз для північних сусідів ухвалимо вищезгадані зміни.

Тобто, виявляється, що Конституція країни — це лише картковий блеф, тактичний козир на переговорах невідомо кого з ким про що. Зрештою, незрозуміло — навіщо це Москві? На Банковій кажуть, що Москва аж тремтить за цими конституційними поправками, як віслюк за морквою, бо як ми їх ухвалимо, нашій державі стане зле від того...

Цікава логіка Банкової: якщо Москва робитиме добре, то ми зробимо собі зле...

Є інше припущення, що насправді так званий проект конституційних змін щодо «децентралізації» передбачає узурпацію влади шляхом запровадження механізму зміщення з посад законно обраних голів місцевих рад, фактичного розпуску самих рад і призначення намісниками таких собі «уповноважених».

На Банковій тішаться думкою, що це допоможе підняти рейтинг.

Помилка Януковича полягала в тому, що він не помітив, розчавивши опозицію та заткнувши рота дисидентам у власному таборі, що в опозицію до нього постало саме життя. Дуже важко правити, коли життя стає до тебе в опозицію...

Його послідовник та вірний учень робить точно ті самі помилки.

На відміну від тих, хто зараз активно висловлює своє обурення намірами проштовхнути через парламент зміни до Конституції, переламати через коліно депутатів, скажу: «Та робіть, що хочете!» В Україні вже давно відбулося розшарування між реальним життям та політикою. Тільки керманичі ще не помітили (чи бажають не помічати), що їхнє кермо ні до чого не прилаштоване, воно просто обертається в повітрі, а всі вони — пасажири другого дев’ятого вагону, який давно нікуди не рухається і просто чекає світанку на запасних рейках...

Ця зворушлива спроба зупинити плин історії має такий вигляд, якби динозаври звернулися до Конституційного суду з вимогою розтлумачити зміст теорії еволюції Чарльза Дарвіна і на цій підставі призупинити еволюцію як таку.

Але еволюцію не спинити, Дарвін однак переможе!