Масова вакцинація проти поліомієліту — три тури без правил
https://racurs.ua/ua/1113-masova-vakcynaciya-proty-poliomiielitu-try-tury-bez-pravyl.htmlРакурсТретій тур масової вакцинації проти поліомієліту, який тривав майже удвічі довше, ніж планувалося, нарешті завершився. Та навіть пролонгація не допомогла виконати намічений Міністерством охорони здоров’я план, згідно якого щеплення мали отримати 95% українських дітей.
Як повідомив на прес-конференції заступник міністра Ігор Перегінець, який є куратором цієї кампанії, «під час третього раунду додаткової вакцинації проти поліомієліту щепленнями було охоплено понад 3 млн дітей, що становить майже 82% від тієї кількості, яку планувалося вакцинувати в цей період. Лідерами серед областей України щодо охоплення щепленнями від поліомієліту стали: Харківська — 96%, Хмельницька — 96% та Миколаївська — 95%».
МОЗ начебто має підстави пишатися досягнутим результатом, адже перші два тури позапланової вакцинації пройшли значно млявіше. За статистикою, під час першого туру щепленнями було охоплено приблизно 65% дітей, а протягом другого цей показник вдалося підвищити до 75%.
Представників міжнародних організацій такі результати не влаштовують — у мас-медіа було немало коментарів, які свідчать про намір продовжити позапланову вакцинацію.
Керівництво Міністерства охорони здоров’я, яке мало б орієнтуватися на українське законодавство і вимагати від медичних закладів дотримання положень національного календаря щеплень, виконує рекомендації зарубіжних консультантів. Про що, зокрема, свідчить звернення І. Перегінця до батьків, у якому він, підводячи підсумки третього туру, закликав приводити дітей до клінік, де вони отримають щеплення проти поліомієліту вакциною ОПВ (оральною полівакциною) не лише у березні, а й у квітні. Такі оголошення з’явилися на дверях багатьох дитячих закладів.
«В Україну було доставлено понад 11 млн доз вакцини ОПВ, з яких було використано 7,5 млн доз. Після проведення трьох турів у регіонах залишається майже 3,5 млн доз живої вакцини ОПВ, якою будуть робити щеплення дітям», — запевнив чиновник.
Ця заява викликала стурбованість у медичних та експертних колах. Як і чому утворилися такі залишки вакцини проти поліомієліту в той час коли планові щеплення проти інших захворювань — туберкульозу, кору, краснухи, дифтерії тощо — вже два роки не проводяться саме через відсутність достатньої кількості вакцин?
Наукова та медична спільнота не раз зверталася до МОЗ і уряду з проханням вирішити проблеми, які виникли через недофінансування та зрив графіків щеплень. Те, що протягом останніх кількох років не в повному обсязі закуповували вакцини, призвело до зниження рівня вакцинації проти всіх інфекційних хвороб, включаючи туберкульоз. Особливо провальними у цьому плані були 2014–2015 роки.
Одначе, наголошуючи на тому, що держава повинна створити умови для виконання програм вакцинації, науковці та медики виступають проти політики, яка веде до нехтування та порушення положень національного календаря щеплень.
Наприкінці квітня минулого року до України завезли вакцину проти поліомієліту, яку ЮНІСЕФ закупив за кошти Канади. (Сума в кілька мільйонів канадських доларів була виділена нашій країні як гуманітарна допомога.) Тоді було отримано 1,1 млн доз інактивованої вакцини ІПВ та 3,7 млн доз живої вакцини ОПВ, виробленої у Франції. (Історія про те, як розморожували та заморожували живу вакцину, добре відома — «Ракурс» розповідав про неї одним із перших.)
Це стало відправною точкою для кампанії позапланової вакцинації проти поліомієліту, яку проголосило Мінохоронздоров’я. Ключовий момент — триразове щеплення усіх дітей від 2 місяців до 10 років живою вакциною ОПВ. Не беручи до уваги попередні щеплення, які, згідно календаря, діти отримали раніше.
Науковці Інституту епідеміології та інфекційних захворювань неодноразово виступали із заявами про те, що живу вакцину ОПВ можна використовувати лише для 3–6-го щеплення, тобто у віці 6 та 18 місяців, 6 та 14 років (за умови , що у дитини немає протипоказань). А для першого і другого щеплення проти поліомієліту (у віці 2 та 4 місяці) потрібно застосовувати інактивовану вакцину ІПВ. Це положення національного календаря профілактичних щеплень, порушувати який не дозволено нікому, адже він розроблений і затверджений для того, щоб вакцинація дітей була безпечною та ефективною.
Була також пропозиція, щоб на кошти, виділені як гуманітарна допомога, купували вакцину ІПВ, яку використовують у всіх цивілізованих країнах світу. Певно, Україна, на думку організаторів масової позапланової вакцинації дітей, не належить до цивілізованого світу. Тому й завезли наприкінці 2015 року на її територію мільйони доз вакцини ОПВ, яку повинні глобально вилучати починаючи з… 1 квітня 2016 року. Цю рекомендацію ВООЗ підготувала ще у січні 2014 року. Рішення про глобальне вилучення тривалентної живої вакцини ОПВ було ухвалено на 68-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я 5 червня 2015 року.
Чи знали про цей документ чиновники МОЗ та міжнародних організацій, які підписували відповідні угоди? Жодного слова про це не було сказано під час прес-конференцій, коли розповідали про поставки вакцини чи оголошували дати та умови проведення кожного із трьох турів.
Водночас знаходилися нові аргументи на користь ОПВ.
За словами представника ВООЗ Д. Пфайфер, «тривалентна вакцина ОПВ захищає відразу від трьох штамів вірусу поліомієліту. Щоправда, один із них не циркулює ніде у світі починаючи із 1999 року. Однак ми хочемо, щоб українські діти були захищені і від цього штаму вірусу — раптом він з’явиться».
Згідно інформації, яку озвучив представник ВООЗ Д. Кінг, минулого року у світі було зареєстровано 74 випадки захворювання на поліомієліт у двох країнах, які й досі залишаються ендемічними, — Афганістані та Пакистані.
Але чомусь два випадки в’ялого паралічу на Закарпатті, які було оголошено «спалахом поліомієліту в Україні», викликають набагато більшу стурбованість західних чиновників, ніж десятки випадків захворювання, викликаних диким поліовірусом. (І це в той час, коли понад мільйон нелегалів з різних країн, у тому числі з Афганістану та Пакистану, перебралися до Європи.)
Свідченням невмотивованої гіпертривоги експерти вважають той факт, що в Україну завезли набагато більшу кількість вакцини ОПВ, ніж потрібно для вакцинації. Навіть масової.
На фармринку є чимало виробників живої тривалентної вакцини ОПВ, в тому числі європейських. Однак до нас потрапила вакцина лише французького виробника, що викликає у експертів цілком законні запитання щодо прозорості процесу закупівель.
Свого часу МОЗ заявляло про те, що вакцину ОПВ включили до списку закупівель, які будуть проведені через міжнародні організації. Рекомендації профільного наукового інституту та фахівців-інфекціоністів щодо необхідності закупити інактивовану вакцину ІПВ чиновники проігнорували.
Рішення про глобальне вилучення вакцини ОПВ далося непросто. Фармкомпанії докладали багато зусиль, щоб перенести дату якнайдалі. Бізнес має чимало інструментів, щоб відстоювати свої інтереси. І лише наполеглива праця науковців багатьох країн, які зібрали доказову базу по всьому світу, поставила крапку у дискусії. Серед причин відмови від тривалентної вакцини — поствакцинальні ускладнення, в тому числі і вакциноасоційований поліомієліт, який протікає так само, як і той, що був викликаний диким вірусом. Це детально описано у науковій та спеціальній літературі.
Починаючи з 2002 року у світі значно знизився попит на ОПВ — більшість розвинених країн поступово відмовляються від неї, обираючи безпечнішу вакцину ІПВ. У багатьох європейських країнах ОПВ взагалі не використовують.
За даними Консультативного комітету з імунізації (ACIP), загальний ризик виникнення поствакцинального паралічу оцінюється як 1 випадок на 2,4 млн вакцинованих дітей. Якщо вакциною ОПВ було зроблено перше щеплення, ризик значно підвищується і оцінюється як 1 випадок на 750 тис. щеплених.
В Україні, як повідомляє МОЗ, було використано майже 7,5 млн доз ОПВ. Протягом місяця після вакцинації медики повинні спостерігати за здоров’ям дітей і фіксувати будь-які ускладнення. Враховуючи міжнародний досвід і статистику, скільки поствакцинальних паралічів мали б зареєструвати за цей час? Кажуть, жодного.
Заступник міністра І. Перегінець стверджує, що «МОЗ має всю інформацію щодо кількості несприятливих подій після імунізації, які співпали в часі з вакцинацією проти поліомієліту. У першому турі таких подій було 46, у другому — 75. Кожен випадок був детально проаналізований».
Хоча в інструкції до ОПВ вказано, що поствакцинальні ускладнення можуть проявлятися протягом 4–8 тижнів після щеплення, наші медики зобов’язані вести спостереження лише 30 днів. Однак навіть цей термін, на думку чиновників, завеликий.
Летальні випадки, які сталися в період між турами масової вакцинації, за висновками МОЗ, ніяк не пов’язані з проведенням щеплень. На цьому неодноразово наголошував заступник міністра, коментуючи трагічні випадки, що мали місце, зокрема, у Київській області: «Трирічний хлопчик із Білої Церкви помер на 19-й день після вакцинації. Причина смерті — кардіоміопатія на тлі гострої респіраторно-вірусної інфекції. Раніше дитина вже мала щеплення проти поліомієліту. Отримана в ході першого туру додаткової імунізації проти поліомієліту вакцина для цієї дитини стала п’ятою дозою вакцини. Час смерті дитини просто співпав з поствакцинальним періодом».
Як відомо, після смерті дитини було відкрите кримінальне провадження. Медсестрі, яка робила щеплення, належить відповісти на питання, чи все було зроблено належним чином і на законних підставах. Дитина до трьох років мала отримати щеплення проти поліомієліту у віці 2, 4, 6, 18 місяців. П’яту дозу вакцини їй повинні були дати у віці 6 років. На якій підставі це зробили у три роки?
Те ж запитання виникає і щодо масової вакцинації десятирічних дітей. У календарі щеплень затверджено інший вік — 6 і 14 років.
Залишається ще одне питання: хто і на якій підставі оголосив третій тур вакцинації у період епідемії грипу? На офіційному сайті МОЗ був оприлюднений наказ про проведення третього туру, датований 31 грудня 2015 року. Проте пізніше документ став недоступним для перегляду. Але ж для проведення позапланової масової вакцинації має бути серйозна підстава. Такою підставою для керівництва МОЗ стало «рішення Оперативного штабу від 19.01.2016». І це не схоже на технічну помилку, коли замість однієї цифри випадково поставили іншу, адже у січні 2015 року такого штабу просто не існувало. Як і спалаху поліомієліту, який раптово виявили наприкінці літа. То хто ж візьме на себе відповідальність за те, що в медичних закладах досі триває масова позапланова вакцинація, хоча за наказом вона давно закінчилася?..
Майже третина ОПВ залишилася невикористаною. А це близько 3,5 млн доз живої вакцини. За словами керівництва МОЗ, коли прийде час, її утилізують.
Виробники вакцин вміють рахувати кошти, коли йдеться як про виробництво, так і про утилізацію. Особливо це стосується живих вакцин, які, згідно висновків ВООЗ, несуть небезпеку для оточуючого середовища, а тому вимагають дотримання особливих умов. Але в даному випадку це проблема не виробника, зі складів якого так вчасно вивезли мільйони доз вакцини. Зауважте, саме тієї вакцини, яку через глобальне вилучення мають утилізувати.
Тепер цю відповідальність повинна взяти на себе наша держава. Замість того щоб закупити для дітей ліки та вакцини, котрих гостро не вистачає, кошти платників податків витратять на зберігання, а потім на утилізацію мільйонів доз ОПВ.