Україна в пошуках загублених грошей американських платників податків

День 29 березня 2016 року став багатим на парламентські події. Зокрема, Верховна Рада призначила членом конкурсної комісії з відбору кандидата на посаду директора Нацагентства з питань виявлення, розшуку та повернення корупційних активів Дарину Каленюк — виконавчого директора агентства під пишномовною назвою «Центр протидії корупції». Тобто того самого агентства, яке Генпрокуратура наразі перевіряє на причетність до розкрадання американської урядової допомоги.

Загалом ідеться про махінації з сумою в майже 4,5 млн дол., які були виділені урядом США уряду України для реформування органів прокуратури в рамках проектів міжнародної технічної допомоги, що реалізуються в Україні та пройшли державну реєстрацію у Міністерстві економічного розвитку та торгівлі під №3313. Донором фінансової допомоги є уряд США, бенефіціаром — Генеральна прокуратура України, а реципієнтами в угоді були зазначені ГПУ, Одеська обласна державна адміністрація і, незрозуміло з якого дива, псевдогромадська організація «Центр протидії корупції», яку очолюють Віталій Шабунін і Дарина Каленюк.

Але гроші зникли. Принаймні, на рахунки Генпрокуратури не надійшло ані цента, хоча проект передбачав фінансову допомогу в розмірі 2 млн дол. Натомість стало відомо, що 10 серпня 2015 року заступник генпрокурора Сакварелідзе прибув у посольство США і від імені Генеральної прокуратури України підписав документи про перенаправлення цих коштів на приватні рахунки. Зокрема, джерела стверджують, що йдеться про рахунки оцього самого «Центру протидії корупції», виконавчий директор якого тепер буде обирати директора Нацагентства з питань виявлення, розшуку та повернення корупційних активів.

Оскільки Генеральна прокуратура України відкрила кримінальне провадження за цим фактом розкрадання коштів американської урядової допомоги й навіть отримала в Печерському районному суді Києва дозвіл про доступ до інформації про рух грошей по рахунках «Центру протидії корупції», не зайвим буде трохи розповісти про те, що ж собою являє цей «Центр».

«Центр протидії корупції» — це псевдогромадська організація з таким же правовим статусом, як і гурток любителів акваріумних рибок, хоча, по суті, займається зовсім іншою діяльністю — надає послуги з лобіювання законопроектів та забезпечує піар-супровід окремих заходів і чиновників.

Керівник «Центру» приватний підприємець Віталій Шабунін — постійний гість різноманітних ток-шоу та учасник усіляких мітингів, де він вихваляє чесноти того чи іншого високопосадовця або, навпаки, гнівним словом таврує іншого. Власне, нічого протиправного в цьому немає, а підприємств, які спеціалізуються в галузі піару та лобіювання, чимало й на Заході. Але в цивілізованому світі подібні заклади регулярно публікують звіти про те, хто саме й за що саме їм заплатив. Окрім того, у цивілізованих країнах не допускається реєстрація подібних товариств у формі неприбуткових громадських організацій. Інша річ — це Україна, де уявна боротьба з корупцією давно вже стала чи не найприбутковішим бізнесом, до того ж з явним кримінальним забарвленням.

Тож немає нічого дивного, що «Центр протидії корупції» очолюють люди, добре відомі в правоохоронних органах. Наприклад, член правління цього «Центру» приватний підприємець Дмитро Шерембей, який разом з колегами по бізнесу Шабуніним і Каленюк нині ще й входить до складу Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України, оскільки знає про корисливі злочини не з чужих слів. Саме так: видатний борець з корупцією, фактичний засновник і член правління «Центру протидії корупції», член Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України Дмитро Олегович Шерембей тричі потрапляв на лаву підсудних за крадіжки в особливо великих розмірах.

Перший раз Дмитро Олегович був засуджений Деснянським районним судом м. Чернігова 1 липня 1992 року на строк два з половиною роки позбавлення волі відповідно до ч. 3 ст. 140 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року) за вчинену ним крадіжку в особливо великих розмірах. Покарання відбував у Новгород-Сіверській виправній колонії, але недовго — 31 жовтня 1992 року майбутній борець з корупцією був звільнений по амністії.

Дуже скоро, 22 квітня 1994 року, Чернігівським районним судом Чернігівської області Шерембей був повторно засуджений за те ж саме і за тією ж самою ч. 3 ст. 140 КК. Але на цей раз вже до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На волю з Шосткінської виправної колонії Шерембей вийшов через три роки, 16 квітня 1997 року, домігшись умовно-дострокового звільнення й не відсидівши останні 9 місяців і 18 днів.

Тим не менш, Шерембей не став на шлях виправлення й наступного року був упійманий на черговій крадіжці, внаслідок чого 2 червня 1998 року Новозаводський районний суд м. Чернігова засудив його до чотирьох з половиною років позбавлення волі за ст. 14, 43,ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року), призначивши як додаткову міру покарання знову ж таки конфіскацію майна.

Цього разу нинішній член Ради громадського контролю НАБУ відбув покарання «від дзвінка до дзвінка» у Бучанській виправній колонії, вийшовши на волю 10 квітня 2002 року.

Утретє відкинувшись із зони, Шерембей вирішив змінити свою спеціалізацію, перекваліфікувався на платного борця з корупцією та став ініціатором створення отого самого «Центру протидії корупції».

Це трапилось у 2012 році, коли родину Віталія Шабуніна спіткало лихо — тяжко захворіла його дружина. Грошей на лікування не було, тому довелося публічно звернутись до співгромадян по матеріальну допомогу, опублікувавши реквізити свого банківського рахунку. Шабунін звернувся також до Шерембея, який очолював організацію, що «засвоювала» іноземні гранти на допомогу хворим, передусім на ВІЛ і туберкульоз. Високі достойники миттєво стали соратниками в нелегкій справі боротьби з корупцією.

Було отримано грант у розмірі 120 тис. дол. на дослідження корупційних процесів у галузі медицини. Роботу виконали швидко і якісно — завдяки роздобутій довідці, складеній в Департаменті контррозвідувального захисту економіки СБУ, яка була в розпорядженні народного депутата Коновалюка та ще кількох осіб. По суті, цю довідку було продано за 120 тис. дол., точніше — переписано за отримані гроші. До речі, борці з корупцією продавали її ще не раз, кожного разу лише змінюючи кілька цифр у тексті.

Окрилені успіхом, діячі відкрили «Центр протидії корупції» — судячи з усього, вельми успішний заклад. Достатньо лише сказати, що офіс цього «Центру» розташований на вулиці Банковій, фактично — на території Адміністрації президента, на передостанньому поверсі єдиного тут житлового будинку.

Водночас не слід забувати про те, що безкарно можна класти в кишені (за «відкат» грантодавцям, ясна річ) лише гроші приватних фондів. Але в жодному разі не варто мати справу з коштами американських платників податків, виділеними на фінансову підтримку урядових програм в Україні. А кримінальне провадження, відкрите Генпрокуратурою, саме стосується грошей, що були виділені урядом США уряду України. І в разі якщо причетність до крадіжки підтвердиться, зловмисники при першій же спробі виїхати за кордон ризикують опинитися в американській в’язниці.