Корупція в тіні громадських організацій, або Люди, що розхитують човен

1 липня під Кабміном відбулася акція громадських активістів та пацієнтських організацій під назвою «Черга за лікуванням у Кабмін». Здавалося б, вона мала благородну мету: прискорити закупівлю препаратів для лікування ВІЛ-позитивних українців. Зі слів учасників заходу, МОЗ досі не придбав лікарські засоби для антиретровірусної терапії, а Кабмін не проконтролював виконання державних програм із закупівлі. У підсумку тисячі ВІЛ-інфікованих кинули напризволяще.

Слід віддати належне організаторам: їхні акції проходять дуже наочно. Чимало режисерів і постановників позаздрили б цьому театральному дійству: ролі вивчено, обрано правильний ракурс для фото- і кінозйомки. У травні на цій самій сцені «під стінами Кабінету міністрів» відбувався ще креативніший перфоменс — «Кладовище замість ліків». На схилі біля Кабміну зросли декорації символічних могил для привернення уваги прем’єра Арсенія Яценюка до жалюгідної ситуації з держзакупівлями лікарських засобів.

У «Черзі за лікуванням у Кабмін» мітингувальники вишикувалися на прийом до прем’єр-міністра з порожніми баночками з-під ліків. Інші тримали в руках плакати «Геть Квіташвілі та його мародерів», «Все керівництво МОЗ у відставку», «Дайте пацієнтам можливість лікуватися», підкріплюючи все це вигуками «Ні Квіташвілі!».

Авторові цих рядків довелося поспілкуватися з людиною, що не один раз побувала на підготовці цих заходів, і вона з гіркотою зауважила: «Нікого не цікавить справжня мета, результат, навіть те, які будуть гасла. Головне завдання — ракурс, щоб фотоапарат краще бачив. Про це можуть говорити годинами. Це страшно».

Читач резонно зауважить: а що тут поганого? Адже щоб достукатися до українських «залізобетонних» чиновників, напевно, всі засоби годяться. Тим більше, коли йдеться про здоров’я наших співгромадян, особливо якщо життя деяких із них висить на волосині. Напевно, відповідь одного з організаторів акції проллє світло на питання про справжню мету подібних заходів: «Ми вимагаємо, щоб керівництво МОЗ пішло у відставку. Ми вимагаємо, щоб дали дорогу молоді». І ось тут хочеться уточнити. Хто ця молодь? Що вона собою являє? Відразу обмовлюся: я не намагаюся вибілити Олександра Квіташвілі, не поміченого в бурхливому реформуванні охорони здоров’я, який під тиском подав у відставку. Як нещодавно зауважив його земляк Михайло Саакашвілі, нинішній губернатор Одещини, «міністру охорони здоров’я мало бути порядною людиною, треба діяти агресивно». Питання в іншому: чому деякі пацієнтські та громадські організації настільки наполегливо розхитували крісло під варягом?

Що таке корупція? Сorrumpere (лат.) — розбещувати, псувати. Це корозія, що роз’їдає не метал, а суспільство. І громадських діячів зокрема. Завжди існує ризик, що непримиренні борці з корупцією самі почнуть брати хабарі за те, щоб не заважати красти іншим, а іноді й допомагати їм у цьому. Деякі, особливо талановиті та креативні, в змозі створити ще витонченіші корупційні механізми, які нинішнім і не снилися.

Найцікавіше, чого раніше не включала в себе жодна корупційна схема, і що сьогодні стало нормою «тендерного дерибану» — це роль представників громадських організацій, які за гроші, а також обіцяні їм посади вступають у гру на боці тендерних ділків.

«Я переконався в одному: цим людям потрібно, щоб в Україні було погано. Тоді можна виходити на вулиці з акціями. Якщо буде добре, навіщо вони потрібні? Коли я це зрозумів, мені стало страшно. Ми ростимо новий корупційно-мафіозний прошарок. Вони знищать будь-кого. Це люди, які розхитують човен. Без ідеологій, мети. Просто щоб його хитало», — каже джерело з правоохоронних органів, прізвище якого зі зрозумілих причин ми назвати не можемо.

Пацієнтські організації під гаслами відстоювання інтересів хворих людей займаються сьогодні онкологією, СНІДом, туберкульозом, гепатитом та іншими захворюваннями; мають відношення до добудови нового корпусу «Охматдиту», виводять людей на майдани, протестні акції. На жаль, сьогодні є достовірна інформація, що найчастіше це лише заробляння грошей.

Одним із організаторів ефектних акцій є відомий благодійний фонд «Пацієнти України». Голова організації (за сумісництвом також член Координаційної ради Всеукраїнської мережі ЛЖВ — людей, які живуть із ВІЛ СНІД) — Дмитро Шерембей, безумовно, харизматичний. Він чудовий спікер, за словом у кишеню не лізе. Його вважають прогресивним, йому співчувають, адже «голова всіх пацієнтів України» не приховує, що вже понад 15 років ВІЛ-інфікований. Заразитися вірусом імунодефіциту людини, як відомо, можна різними шляхами: при переливанні крові, при операції, статевим шляхом, або ін'єкційними наркотиками.

Завдяки вдалій назві структури іноземці дають «Пацієнтам  України» більше грошей, а чиновники просто зобов’язані відчинятии двері своїх кабінетів. Слід віддати належне, ця знахідка просто геніальна. 

Хотілося б відзначити ще один момент. У той час, коли в державі Україна не вистачає коштів на лікування важкохворих дітей, із завидною регулярністю звучить звернення-гасло до ВІЛ-інфікованих: не хвилюйтеся, якщо будете лікуватися, ви проживете сто років! Громадськість, особливо медична, ставиться до цього дуже негативн. Людей штовхають до безвідповідальної поведінки, яка в підсумку виливається нашій державі в нечувані суми. Для роздумів: до 2009 року ВІЛ-інфікованим не давали візу в США. Потім дозволили разовий в'їзд (наприклад, для участі в засіданні ООН).

Минулого року у ЗМІ з'явилася інформація про те, що активісти БФ «Пацієнти України» повстали проти свого керівника. За їхніми словами, він дедалі частіше використовує актив фонду, ні з ким не радячись. «Особливо нас турбує той факт, що ми фактично повинні пропагувати виробників лікув за підтримку фонду, наприклад, такого виробника як «Ганза», — зазначила одна з активісток фонду.

ЗАТ «Ганза» входить до так званої «групи Багрія», фірми якої відомі тим, що протягом останніх п'ятнадцяти років розігрували медичні тендери всередині свого кола, ставши одними з найбільших постачальників МОЗ, якому продавали лікарські засоби за завищеними цінами. Петра Багрія називають «королем королів» на мозівському Олімпі, адже йому вдається ось уже півтора десятка років отримувати надприбутки практично за всіма державними програмами із закупівлі лікарських засобів для лікування різних важких захворювань. В тому числі і дитячої онкології.

Ще кілька років тому голова всіх пацієнтів, будучи членом правління «Центру протидії корупції», викривав «короля» в махінаціях (наприкінці 2013 року центр презентував аналітичний звіт «Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні», один із розділів якого присвячений «групі Багрія»). Сьогодні неозброєним оком видно, що затятий викривач перейшов у категорію союзників, вставши у війні кланів на сторону Багрія проти Гліба Загорія, господаря «Фармацевтичної фірми «Дарниця» (в «групу підтримки» Багрія входить також найбагатша жінка на фармринку України Філя Жебровська, власниця компанії «Фармак», а також Анатолій Редер, власник «Інтерхіма». Щоб зміцнити цей союз друзі навіть створили «Асоціацію виробників ліків України»). Ця війна йде повним ходом. І  громадські активісти почали «мочити» Квіташвілі.

На війні, як відомо, всі засоби хороші. Активісти втручаються в процес реєстрації препаратів, вирішують, що можна реєструвати, а що ні. Особливо наочно це простежується на гепатиті С. В Україні пегільовані інтерферони для лікування «ласкавого вбивці», як називають гепатит С, шляхом in bulk, тобто упаковкою готової субстанції виробництва «Хоффманн-Ля Рош» і «Мерк» виробляє завод «Люм'єр Фарма» (Багрія). В результаті ми купуємо 50% одного, і 50% іншого. Тим часом у світі вже давно з'явилися нові більш дієві препарати для лікування гепатиту С. До слова, пегільовані інтерферони дають тільки 40–50% виліковності, тобто, вилікуватися може тільки кожен другий. Однак все робиться для того, щоб компанії Gilead Sciences (виробник препарату Sovaldi) і AbbVie (препарат Viekira) не зайшли на український ринок. У червні 2015 р. ці компанії подали свої препарати на реєстрацію, але шансів їх зареєструвати цьогоріч вони не мають. Навіть якщо вони й будуть зареєстровані, ці лікарські засоби не включені в протоколи лікування, а це означає, що на сьогоднішніх торгах їх ніхто не зможе купити. 

Про схему роботи деяких громадських активістів ще за часів міністра Мусія розповів народний депутат, член Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я: «Кишенькова організація займається лобіюванням інтересів міністра та власних виключно на комерційній основі. Вони не представляють ніяких реальних пацієнтів і з’являються на обрії тільки тоді, коли мова заходить про тендерні закупівлі або кадрові питання». Він також зазначив, що інформація про «прайси» на послуги доступна кожному бажаючому. «Наприклад, проплачений мітинг під тим же Міністерством охорони або КМУ коштує 1 тис. доларів. Робота в комісіях МОЗ в інтересах потрібних компаній, коштує від 500 доларів, і це передбачає поширення правильної інформації в ЗМІ», — додав політик.

«Представники пацієнтів» спілкуються із західними представництвами, фармвиробниками, заводами, комусь допомагають, а когось ненавидять. Лише окремі штрихи.

Таблетки від кашлю, що містять кодеїн, в руках умільців легко перетворюються на дешевий наркотичний засіб, відомий у народі під назвою «крокодил». Найбільш продаваний в Україні кодеїновий препарат без обмежень можна придбати в будь-якій аптеці. Але це не стає темою мітингів. 

Ще один приклад створення суспільного резонансу, впливу «сірих кардиналів» пацієнтських організацій — історія з  «Актовегіном». В Україні колосальні проблеми з реєстрацією лікарських засобів колосальна. Однією з головних  є те, що ми нерідко реєструємо БАДи (біологічно активні добавки — речовини, які в цивілізованих країнах не є лікарськими засобами), як ліки. Простий розрахунок: ставка ПДВ і мито на ліки нижчі, ніж для БАДів.

«Актовегін» застосовується для лікування хворих після інсультів. Кілька років тому власником цього бренду стала японська компанія «Такеда». Віктор Сердюк — президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів, який за Януковича дуже любив світитися на каналах у Москві, тепер позиціонує себе мало не як головний ворог Кремля, від імені громадської організації пише листа до СБУ про завдання шкоди національній безпеці України. Компанію «Такеда» звинуватили у порушеннях при реєстрації лікарського препарату «Актовегін» з метою ухилення від виплати податків і митних зборів. СБУ порушує кримінальне провадження, проводить обшуки в японській компанії — процес триває...

Більшість громадських організацій, що опікуються проблемами доступності ліків, виступають за передачу закупівель препаратів міжнародним організаціям. Однак шокуюча історія з подарованою Канадою нашій країні вакциною від поліомієліту (МОЗ України, заморозивши її повторно, що неприпустимо за інструкцією, попросту «злив» 1,5 млн. доз вакцини), яку днями розкрила і оприлюднила громадська організація «Медичний контроль», розкрила чимало проблем: в міжнародних організаціях також вистачає і некомпетентних чиновників, і бездушних бюрократів, крім того, є цілковите нерозуміння української специфіки. А що ж наш МОЗ? Історія показала, що відомство не тільки не може забезпечити пацієнтів препаратами, закупивши їх за державні гроші, але й не в змозі прийняти іноземну благодійну допомогу. Замість того, щоб намагатися знайти рішення ситуації, що склалася, заступник міністра Ігор Перегінець (який, наскільки відомо, прийняв рішення повторно заморозити вакцину) намагається приховати безпрецедентну службову недбалість, ігнозуючи загрозу для мільйонів дітей, яких прищеплюватимуть цією вакциною, заразитися поліомієлітом. Адже без додаткових досліджень не можна бути впевненим у тому, що зіпсована вакцина від поліомієліту безпечна для маленьких пацієнтів і зберегла свою ефективність.

Основний удар у виступах наших громадських організацій припав не тільки на очільника МОЗу Олександра Квіташвілі, але й на його першого заступника — Олександру Павленко. За що? Нібито вона постійно всьому перешкоджає. Можливо, відповідь проста: професійний юрист адекватно реагує на бездарні законодавчі ініціативи, щоб не отримати проблем надалі? Історія із зіпсованою вакциною від поліомієліту показала, що насправді заторги у МОЗ і формування номенклатури держзакупівель відповідають зовсім не ці люди.

Сьогодні представники пацієнтських організацій займаються кадровими чистками, не приховують прізвищ тих людей, яких вони рекомендують, а часом і вимагають посадити у звільнені крісла. Хто стане двадцятим міністром охорони здоров’я? Чутки ходять різні, тут вже хто переможе: фармацевтична мафія чи затяті борці з корупцією. Можливо, зіграє роль і те, що «провідники» грошей з бюджету в чиюсь кишеню згадають про їхнє головне завдання як представників пацієнтів — відстоювати права людей на життя. Громадськості ж сьогодні залишається пильно стежити за їхніми руками.