Валютні перекази: банки виявилися неготовими до розрекламованих новацій НБУ

НБУ розповсюдив прес-реліз з бадьорою назвою «Українці зможуть зараховувати іноземну валюту від родичів на власні поточні рахунки». У заяві йдеться про вихід свіжої постанови НБУ №256 від 12 квітня 2016 року, яка набирає чинності з 14 квітня. Текст документа містить кілька нових дозвільних пунктів, якими відтепер дозволяється зараховувати на валютні рахунки громадян: а) кошти, що надійшли від родичів; б) кошти, що зараховуються за рішенням судів або інших органів примусового виконання; в) кошти від операцій з цінними паперами іноземних емітентів, допущених до обігу в Україні.

Ключове слово — зможуть. Питання — коли?

Автор цих рядків провів експеримент та зв'язався з кількома банками, поставивши їм запитання, як відправити валюту родичу, — пославшись на постанову №256, яка вже набрала чинності. Банки виявилися не готові. Не станемо перераховувати всі їх спроби переключення на різні підрозділи, узгодження з начальством, намагання знайти відповідь — марно. Справа в тому, що порядок проведення таких операцій впирається в термін «родичі». Так, Національний банк завбачливо розписав, хто до нього входить: батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат, сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати і сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник, усиновлювач, усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, чоловік, дружина. Цей перелік доданий до постанови НБУ №496 від 29 грудня 2007 року «Про затвердження Правил здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні».

Що робити банкам і клієнтам

Але давайте станемо на місце банку — як йому тепер розібратися, хто кому «кум, сват, брат» і якими документами підтвердити родинні стосунки, надто, якщо вони не явні. Добре, якщо є штамп в паспорті або свідоцтво про шлюб. Тут, ймовірно, все просто. В інших випадках необхідно вибудовувати ланцюжок відносин за різними документами. А банк — це не нотаріальна контора, яка займається подібними випадками для встановлення факту споріднення, наприклад, з питань спадщини. Банк не звик думати, він лише виконує пункти постанов. Є пункт — виконав, немає такого — нічого не зробить.

Тепер банки, імовірно, чекатимуть на роз'яснення, який документ в якому разі брати як підставу для валютного переказу. Фактично їм потрібна покрокова таблиця — хто кому який родич. Насправді, в нормативці НБУ можна знайти цінний для нас лист-роз'яснення №13-121/1456-4193 від 3 квітня 2008 року, яким якраз даються пояснення саме для нашого випадку — постанови №496. У ньому регулятор зазначив: «Що стосується документів, які підтверджують родинні стосунки, то слід зазначити, що законодавство України не встановлює їх вичерпного переліку. Перелік документів, які необхідні для того, щоб установити родинні стосунки осіб, визначається в кожному випадку окремо, в залежності від ступеня їх споріднення. Такими документами... можуть бути: паспорт, свідоцтва про шлюб, про народження, про розірвання шлюбу, про встановлення батьківства, переміну прізвища, імені. У разі відсутності документів про підтвердження родинних стосунків їх підтвердження здійснюється в судовому порядку».

Наголошу, що роз'яснення №13-121/1456-4193 ніхто не скасовував. Тому якщо дуже хочеться відправити валютний переказ родичу, можна посилатися на постанову №256 і на цей лист на додачу. Але не виключаю, що багато банків чекатимуть на «дозвіл на дозвіл». За звичкою.