Професія юриста в Україні скоро стане ганебною

Гітлер казав, що він з нетерпінням чекає, коли професія юриста в Німеччині вважатиметься ганьбою. Давно це було... Та от сьогодні, багато десятиліть потому, я дедалі частіше думаю, що ми, українці, успішно втілюємо в життя мрію мерзотника, який наклав на себе руки. Поясню: тотальне звинувачення в корупції всіх без винятку суддів, прокурорів, міліціонерів і т. д. і т. п., якщо воно триватиме, зробить професію юриста в Україні ганебною. А тут ще й запрошення службовців американського Федерального бюро розслідувань, яке підкреслило неспроможність експертної системи в нашій країні.

До речі, про експертів. Так сталося, що у важкі дні до мене звернувся за порадою і захистом мій молодий колега В., судово-медичний експерт, в чиєму «веденні» волею долі опинився обезголовлений труп Георгія Гонгадзе. Колегу В. наші владні мужі звинуватили в тому, що він не мав права видавати довідку про ідентифікацію тіла. У В. були на те підстави. З усього було ясно, що мого колегу роблять «стрілочником». Спасибі журналістці, яка взяла інтерв'ю у В., й атака на безвинного експерта припинилася. Так ось, тоді я запитав його: чому ви не провели об'єктивні дослідження, а лише спиралися на деталі тіла, упізнані близькими та друзями? В. відповів з образою: «Невже ви не розумієте, ось так ми щодня працюємо, ні про які об'єктивні дослідження ніхто й не заїкається. Так працює вся наша система!»

Точно так само працює ця система і сьогодні. Не так, як треба. Втім, починати слід із живих, рятувати їх. Мертві — почекають. Ні, якісь зміни в системі є: з'явилася негласна тарифікація. Та й як же їй не бути, якщо «беруть» прокурори й судді. Чи всі «беруть»? Не всі. Як і не всі лікарі вимагають гроші від родичів пацієнта. Багато хто не витримує, йде. Або на ринки, торгувати речами чи продуктами, або у фармацевтичні фірми, де праця оплачується гідно.

Коли ми дивимося по телебаченню американські детективні серіали, ми думаємо, що майже так само, об'єктивно й доказово працюють наші експерти. На жаль, немає не лише приладів і хімікатів, немає навіть узгоджених і затверджених стандартів. Тільки один приклад із близької мені сфери практичної діяльності — судово-психіатричної експертизи. Дуже давно українська держава в особі міністра охорони здоров'я підписала зобов'язання використовувати для діагностики критерії Міжнародної класифікації хвороб в її 10-му перегляді. Найближчим часом набере чинності 11-й перегляд. Але наші судові психіатри переважно використовують давно застарілу класифікацію 9-го перегляду. Чому? Багато хто з них пояснює: «А нам так зручніше».

Продовжую. У психіатрії, зокрема й у судово-психіатричній експертній діяльності, використовується психологічний інструментарій, тести. Саме діагностика загальноприйнятими тестами дозволяє зробити результати експертизи об'єктивними, більш доказовими. Але... в нашій країні немає стандартизованого, обов'язкового психодіагностичного інструментарію! Я, наприклад, визначаю наявність депресивних розладів за допомогою тесту Х, мій колега в сусідньому місті — за допомогою тесту Y, хтось на заході України — тестом Z. Ось вам і об'єктивність, і взаємоузгодженість. Але ж експертиза визначає рішення суду, подальшу долю людини.

Чи знає про цю ситуацію Міністерство юстиції? Не знає й не хоче знати. Оскільки всі медичні експертизи всупереч вимозі здорового юридичного глузду віддані Міністерству охорони здоров'я. Саме тому засуджений за професійні злочини лікар — рідкісний птах у наших колоніях. Чи знає про це МОЗ? Знає, в особі свого головного судового психіатра та його ледь помітного спритного клерка П., який фактично гальмує будь-які спроби модернізації в галузі. Так влаштована наша правозастосовна система, все вирішує дрібний чиновник, а не рукопокладений Найвищим велінням на посаду міністр.

...Багато хто з журналістів радіє тому, що експерти ФБР допомагають нашим правоохоронцям знайти вбивцю Павла Шеремета. А мені — соромно. Насамперед за судово-медичного експерта В., який і сьогодні видає довідки «на око». У нього, доктора В., безвихідна ситуація. Змінюються президенти, гарячково змінюються міністри, а маленький (не на зріст!) клерк П. у МОЗ вічний.