Нафтогазові схеми Партії регіонів

12 серпня Солом’янський районний суд Києва ухвалив обвинувальний вирок одному з учасників злочинної організації, створеної три з половиною роки тому народним депутатом України Олександром Онищенком. За підрахунками детективів Національного антикорупційного бюро, вона шляхом махінацій із продажем природного газу обікрала державу на 1 млрд 613 млн 224 тис. 251 грн 69 коп. Поки ватажок зграї білокомірцевих злодіїв переховується за кордоном, його підлеглий уклав із прокурором угоду про визнання винуватості й зобов’язався співпрацювати зі слідством, за що й дістав доволі м’яке покарання у виді п’яти років позбавлення волі умовно.

Боротьба з корупцією чи гризня за ласий шматок?

Аналізуючи справу Онищенка, доходиш висновку, що весь пов’язаний із ним оцей сир-бор —ніяка не боротьба з корупцією, а звичайнісінька гризня різних угруповань можновладців за контроль над газовими фінансовими потоками. Аби зрозуміти це, повернімося на хвилинку у 2014 рік.

21 березня силами різних правоохоронних органів було здійснено низку обшуків і затримань, під час яких серед інших був заарештований колишній голова Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Євген Бакулін. Йому було пред’явлено обвинувачення у грандіозних розкраданнях державного майна. Як заявив тоді міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, одна тільки схема Курченка, яка полягала у продажу газу підконтрольним йому фірмам за заниженими цінами, спричинила збитки держбюджету на суму 7 млрд грн.

Печерський районний суд Києва визначив запобіжний захід: в’язниця або 1,5 млрд грн застави. Зловмисник грошей платити не захотів і обрав Лук’янівський тюремний замок. Але надовго він там не залишився. 25 квітня 2014 року суддя Печерського суду Тетяна Ільєва «зрізала» Бакуліну суму застави з 1,5 млрд грн до 10 млн грн, тобто у 150 разів. Такі гроші виявилися в’язню цілком по кишені, тож невдовзі він уже розгулював на свободі. З числа можновладців із цього приводу висловив своє обурення лише міністр юстиції Павло Петренко, який пообіцяв, що він як член Вищої ради юстиції ініціюватиме перевірку цієї судді. Але обіцянка виявилася цяцянкою, і пані Ільєвій від неї не стало ні холодно, ні жарко.

Восени того ж року, після того, як Бакулін офіційно набув статусу народного депутата України, справа щодо нього була закрита за нереабілітуючими обставинами, оскільки для притягнення персони такого ґатунку до кримінальної відповідальності необхідний був дозвіл Верховної Ради за поданням Генеральної прокуратури, а тодішній очільник останньої Віталій Ярема не став його писати. Відтоді сплинуло чимало часу: Ярему поміняли на Віктора Шокіна, а Шокіна змінив Юрій Луценко, але жоден із цих генпрокурорських достойників не став порушувати питання ані про поновлення кримінального переслідування Бакуліна, ані тим більше про його арешт. Новоспечений правоохоронний орган в особі НАБУ, в компетенції якого перебувають представники депутатського корпусу, теж не ставпроявляти ініціативу в цьому питанні.

Із цих фактів належить зробити один висновок: Бакулін відкупився. Причому необов’язково грошима. Можливо, поділився з новими господарями країни якоюсь цінною інформацією, можливо, навпаки, пообіцяв тримати при собі якусь інформацію, розголошення якої було би їм неприємне. Достеменно відомо одне: корупційні схеми в нафтогазовій сфері після Революції гідності нікуди не ділися. Ба більше, контроль над ним значною мірою залишився у представника старої влади, а саме народного депутата від колишньої Партії регіонів Олександра Онищенка, який із 2012 року обіймає посаду заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Технологія фірм-присосок

У 2004 і 2007 роках, саме в ті періоди, коли прем’єр-міністром був Віктор Янукович, державна компанія (із 2012 року — публічне акціонерне товариство) «Укргазвидобування», що є дочірньою структурою НАК «Нафтогаз України», уклала з низкою ТОВ договори про спільну діяльність. Суть полягала у тому, що «Укргазвидобування» надає природний газ, а фірма — послуги з його реалізації за ринковими цінами, після чого прибуток ділиться на двох. Таких товариств з обмеженою відповідальністю було кілька десятків, але тих, з якими безпосередньо були пов’язані пред’явлені підсудному обвинувачення, у вироку названо два—ТОВ «Карпатнадраінвест» і ТОВ «Надра Геоцентр». Керівництво спільною діяльністю здійснювало ТОВ, якому надавалися функції оператора й довіреність на представництво інтересів «Укргазвидобування». Оператор згідно з умовами договору був зобов’язаний продавати природний газ виключно на біржових аукціонах за максимальною ціною. Але з урахуванням граничного рівня цін на цей товар, встановленого постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. А по завершенні торгів надавав керівництву «Укргазвидобування» аукціонні свідоцтва, які відігравали роль підтверджуючих документів: начебто газ проданий за найвигіднішою для партнера ціною.

Відповідно до Закону України «Про товарну біржу», вона забезпечує створення умов для проведення біржової торгівлі й регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що допускаються до обігу на біржі. Товарна біржа при цьому не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Окремою статтею цього закону прописано, що на товарній біржі забороняється купівля-продаж товарів однією особою безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку цін, а також будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають своєю метою або можуть призвести до зміни чи фіксації поточних біржових цін. Але практика засвідчила, що попри обмеження, встановлені буквою закону, в нашій країні елементарно просто налагодити схему привласнення державних коштів за допомогою фірм-присосок і кишенькових товарних бірж. Але для цього є одна необхідна умова: для успішного функціонування схеми потрібна гласна чи негласна згода голів «Укргазвидобування», «Нафтогазу» та прем’єр-міністра. І, звісно ж, глави держави.

Липовий директор липової біржі

Як сказано в тексті вироку, у січні 2013 року Онищенко створив злочинну організацію, до складу якої в різний час входило близько трьох десятків осіб. Серед них — службові особи ПАТ «Укргазвидобування». Кримінальне провадження щодо неї було відкрите 4 грудня 2015 року, але її діяльність була припинена лише в червні 2016-го. З цього витікає, що ключову роль у викритті вчинених нею злочинів відігравала не оперативна інформація, котрої було вдосталь, а політична воля щодо її реалізації, яка несподівано виникла влітку цього року. Очевидно, щось там не поділили.

Підсудний, який був заарештований 15 червня 2016 року, формально вважався директором товарної біржі «Центр», але фактично за нього все вирішували інші люди. Він лише підписував і скріплював печаткою складені ними завідомо підроблені документи щодо проведення цією біржею аукціонів із продажу природного газу, які насправді не проводилися, бо товар реалізовувався підконтрольним Онищенку підприємствам за цінами істотно нижчими від ринкових. Підсудний же, з метою надання видимості легальної діяльності ТБ «Центр», вів книги реєстрації заявок на участь в аукціонах та їх проведення. Ці книги надавалися для підпису номінальним директорам підприємств, які, згідно з аукціонними свідоцтвами, продавали та купували природний газ. Крім того, для масовки в цих маніпуляціях були залучені підставні особи, котрі очолювали фіктивні фірми, які нібито брали участь у проведенні аукціонів, але не стали переможцями торгів.

Співробітники НАБУ нарахували, що директор ТБ «Центр» намалював 68 аукціонних свідоцтв, до яких заносилися назва об’єкту торгів та їхній результат, тобто ціна продажу і найменування переможця торгів. Ці документи, які підписувалися ліцитатором аукціону, продавцем і покупцем, були підставою для оформлення договорів купівлі-продажу між сторонами. Всього ж за даними органу досудового слідства внаслідок продажу природного газу за заниженими цінами учасники злочинної організації Онищенка заволоділи коштами ПАТ «Укргазвидобування» в розмірі 1,6 млрд грн. Біржа, яку очолював наш герой, одержала за свої «труди» винагороду в сумі 4 млн 839 тис. грн. Йому за це було пред’явлене обвинувачення за трьома статтями Кримінального кодексу України: 255 — створення злочинної організації, 364-1 — зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми,і 366 — службове підроблення, вчинене у складі злочинної організації.

Директор одним із перших вирішив, що для нього буде краще повністю визнати свою вину й почати співробітництво зі слідством для викриття своїх колишніх спільників. Унаслідок цього матеріали справи, що стосувалися безпосереднього його, 2 серпня 2016 року були виділені в окреме провадження, і того ж дня між ним і прокурором спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Романом Симківим, який мав повноваження прокурора в цьому кримінальному провадженні, було укладено угоду про визнання винуватості. Директор біржі погодився із запропонованими йому покараннями: за першим пунктом обвинувачення — п’ять років умовного позбавлення волі, за другим — штраф у розмірі 6800 грн із позбавленням права протягом року обіймати посади, пов’язані з організацією та проведенням біржових торгів та аукціонів, за третім — два роки умовного позбавлення волі і штрафом 4250 грн. Разом шляхом поглинення вийшло п’ять років умовного ув’язнення з іспитовим строком два роки плюс 11 050 грн штрафу. А головне для в’язня — змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на особисте зобов’язання й звільнити з-під варти в залі суду.