Українців збираються позбавити 30 санаторіїв і спецклінік

Система охорони здоров'я України зазнала тяжкої втрати. А можливо, і двох. Остаточний вердикт щодо другої поки не винесено — проблема зависла десь між Грушевського і Банковою. Висіти їй доведеться до затвердження бюджету-2017. Тож поки що збираємо співчуття щодо першої втрати.

Молоді (і не дуже) реформатори, які працювали не покладаючи рук у Міністерстві охорони здоров'я, залишили нас. У сенсі — межі Батьківщини. Ігор Перегінець, витираючи скупі чоловічі сльози, повідомив на своїй сторінці в соцмережах, що зла доля знову відкинула його далеко від рідного дому. Цього разу — до Копенгагена.

Менш відвертий Віктор Шафранський, який теж страждає від ностальгії та інших комплексів, опинився в Іспанії. Там він збирається вдосконалювати якість і доступність медичної допомоги — щоправда, не в іспанській лікарні, а у філії відомої київської клініки, господар якої дуже дружив спочатку з міністром Олександром Квіташвілі, а потім і з його наступником.

Вигнанців можна втішити лише тим, що Батьківщина їх не забуде. Довго не забуде. Адже спливли такі документи з підписами колишніх керівників МОЗ, які створюють проблеми десяткам тисяч громадян на багато років уперед. Подейкують, навіть правоохоронні органи читають їх із великою цікавістю.

Друга втрата, на жаль, набагато масштабніше й болючіше для нас усіх — і для дорослих, і для дітей. Йдеться про так званий список тридцяти. До нього включили три десятки лікувально-профілактичних, реабілітаційних, лабораторних та інших установ, що перебувають у віданні Міністерства охорони здоров'я України. Хоч вони й розкидані по різних областях, але доступ до їхніх послуг має вся країна. Щоправда, тільки до кінця нинішнього року, оскільки всі ці корпуси на тисячі квадратних метрів і десятки гектарів землі одним розчерком пера перевели з державної власності в муніципальну. Тисячі їхніх співробітників застигли в очікуванні — матимуть вони роботу в 2017 році або ж стануть безробітними.

Як би не лаяли систему Семашка, але професіоналізм і логіка в ній були. Після лікування хворого, який потребував реабілітації, відправляли до санаторіїв, спеціальних центрів, де він міг набиратися сил до повного одужання. Особливу увагу завжди приділяли дітям. Такі об'єкти будували зазвичай на морському узбережжі, в лісах, на берегах озер, пам'ятаючи, що природа теж лікує.

Не секрет, що санаторії та спеціалізовані клініки ледь виживають — фінансування за залишковим принципом, корупція, повний розвал системи реалізації путівок привели їх до зубожіння. Втім, це вельми влаштовує тих, хто розуміє, які скарби ховаються за скромними вивісками, де зверху дрібно написано: «Міністерство охорони здоров'я України».

Хотілося б назвати ім'я героя в команді міністра-вчителя, який першим зміг гідно оцінити цей клондайк. Але важко. Тому що кожен екс-заступник вважає себе найрозумнішим і найпрозорливішим.

Навряд чи ідея приватизації об'єктів МОЗ спала на думку чужинцеві. Але були в його команді люди, які вміють осідлати хвилю, що обіцяє вигоду. Вони ретельно складали список, аби передати на розтерзання — тобто в управління місцевій владі — спеціалізовані клініки, дитячі санаторії, унікальні лікарні та медичні центри. Спеціалізовані в цьому контексті — це такі, що мають унікальні лікувальні, кліматичні та інші можливості. Наприклад, єдина в країні Українська алергологічна лікарня МОЗ в Солотвино Закарпатської області. Її ще часто називають соляним курортом.

Важко повірити, але для системи охорони здоров'я України зайвими виявилися санаторії на узбережжі Одеси й області.Притому, що в Одесі в сезон навіть кут зняти неможливо, чиновники стверджують, що попиту на путівки немає — ніхто не хоче туди їхати лікуватися й оздоровлюватися. Візьміть, наприклад, санаторій імені Чкалова. Ну і що з того, що він стоїть просто на березі моря? Однаково напівпорожній.

Слово «клінічний» у назві санаторію невипадкове — тут створено діагностичну та лікувальну базу, працюють лікарі різних спеціальностей, особливу увагу приділяють чорнобильцям. Сюди направляють батьків із малюками (від 4 до 14 років), що мають хронічні захворювання серця, легенів, ендокринної системи, онкологію. Вони готові їхати сюди в будь-яку пору року, тим більше — влітку. Але з путівками суцільна плутанина — тендери переносять, терміни затягують аж до початку сезону. Хтось старанно створює враження, що санаторій на межі закриття — путівок немає і не буде.

Натомість будуть гучні весілля й корпоративи, на яких гуляють до ранку. На території санаторію вже прописалися кілька ресторанів і розважальних комплексів — від бюджетного до VIP-рівня. Міська влада вміє знаходити аргументи, які змушують керівництво санаторію виділити шматочок землі в оренду «хорошим» людям.

Дивовижне місце: Французький бульвар, територія — 18 га парку на узвишші над морем, легендарні ажурні сходи, що ведуть на пляж Чкалова, — все це позбавляє сну і спокою багатьох чиновників і бізнесменів. Але не апетиту. Навіть страшно сказати, скільки тут коштує сотка землі. За словами місцевих лікарів, сюди не раз уже заганяли техніку, починали рити котлован під висотку. І тільки те, що санаторій належить державі, а не місцевій громаді, поки що рятує його від загибелі. Про безліч санаторіїв, які розташовувалися по сусідству, але були передані на місцевий рівень, вже ніхто й не згадує. Їх наче й не було.

Чиновники МОЗ внесли до списку «зайвих» десяток санаторіїв, розташованих на узбережжі в Одесі, Затоці й Білгород-Дністровському районі. Серед них — дитячі спеціалізовані санаторії «Хаджибей», «Люстдорф», «Зелена гірка», а також Український медичний центр реабілітації матері і дитини. Потрапив до цього списку й дитячий спеціалізований санаторій «Бердянський», що в Запорізькій області.

У Карпатах теж земля дорога. Напевно, тому МОЗ вирішило відмовитися від дитячих спеціалізованих санаторіїв «Прикарпатський», «Косів», «Гірське повітря» (Івано-Франківська область), «Джерело» (м. Трускавець Львівської області).

Потрапив в поле зору і санаторій «Барвінок», що в Боярці під Києвом. Він багато років відбивався від рейдерів, але знайшлися реформатори, які «без шуму і пилу» вивели його з державної власності. А далі схеми відомі — місцеві ради не виділяють грошей на утримання подібних об'єктів, і незабаром вони переходять у приватні руки.

Те, що місцеві ради краще управлятимуть цим майном, не більше ніж легенда. У тій же Івано-Франківській області є санаторій у Ворохті, де лікуються від туберкульозу легенів і кісток діти й дорослі. Навіть в літню пору, коли всі готелі та бази відпочинку переповнені, тут завантаженість не вище 30%. Хворим виділяють на харчування 12 грн, а на лікування — 3,5 грн на добу. Уявіть, все одно є бажаючі оздоровитися в Карпатах навіть у таких умовах. Але коли люди телефонують, їм відповідають, що місць уже немає.

Санаторій вже кілька років бореться за своє існування. Місцеві чиновники впевнені, що такі об'єкти краще зняти з обласного бюджету і передати інвесторам. Від цього бюджет тільки виграє — побудують бази відпочинку, сауни й ресторани, та ще й податки платитимуть.

Мабуть, найцікавішим об'єктом у списку «непотрібних» державі виявився центр телемедицини. Як написано в його документах, «клінічний науково-практичний центр телемедицини МОЗ — єдина установа в Україні, створена для впровадження інноваційних методів та розвитку телемедицини. До Центру звертаються по консультативну та діагностичну допомогу пацієнти з усіх областей, що дозволяє розширити доступ до якісної медичної допомоги незалежно від місцезнаходження хворого».

Лише кілька місяців тому команда реформаторів МОЗ і профільний комітет парламенту обговорювали плани розвитку телемедицини, розхвалювали її переваги й вимагали значного збільшення фінансування. Такі технології успішно працюють не лише в розвинених країнах, але і в багатьох областях України. Лікарі обласних лікарень і перинатальних центрів у режимі онлайн передають інформацію про пацієнтів до клінік Академії меднаук, де є можливість надавати високоспеціалізовану високотехнологічну медичну допомогу. Після консультацій із колегами ухвалюють рішення — змінюють схему лікування або відправляють на операцію до столичного інституту. Так, завдяки телемедицині вдалося врятувати багато материнських і дитячих життів. На обласному рівні неможливо зробити такі операції, як в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН або Інституті ім. Амосова, де проводять унікальні операції на серці вагітним жінкам і новонародженим.

Після того як у розвиток цієї системи держава вклала чимало бюджетних коштів, чиновники вирішили передати її на місцевий рівень, а в перспективі — приватним центрам. Чому жоден колектив санаторію, центру або лікарні, які постійно відбиваються від рейдерів, не підняв тривоги? Швидше за все, список «зайвих» об'єктів підготували таємно, ні з ким нічого не узгоджували. Вичікували зручного моменту, аби підписати його і передати в Кабмін. Зазвичай таке робиться під шумок відставки керівництва МОЗ. За роки незалежності у нас змінилося стільки міністрів, що вже з рахунку збилися — чи то 22, чи то 24. Залежно від того, вважати в. о. міністрами чи ні.

Якраз в. о. міністра Уляна Супрун і оприлюднила цей список, заявивши, що всі об'єкти мають залишатися у веденні Міністерства охорони здоров'я. І з волонтерською прямотою поламала всі схеми й домовленості. МОЗ офіційно звернулося до Кабміну, щоби відкликати лист, підписаний попереднім керівництвом.

Те, що цей список не помилка й не вигадка, підтверджує проект бюджету-2017, в якому не закладено фінансування на ці медустанови. Профільний комітет ВР підтримав Уляну Супрун. Народні депутати підготували рекомендації щодо бюджету медицини на 2017 рік. Серед вимог — збільшення фінансування галузі, зокрема й зазначених установ. За даними Міністерства охорони здоров'я, на це знадобиться 672 млн грн.

Міністерство фінансів поки не відреагувало на звернення МОЗ і комітету з охорони здоров'я парламенту. Тож співчуття з приводу тяжкої втрати, що складається із 30 об'єктів системи охорони здоров'я, залишаються актуальними.