Карикатури та пародії законодавчої роботи

Зовсім нещодавно заступник глави Адміністрації президента Олексій Філатов визнав, що судово-правова реформа сильно буксує: за п'ять місяців не лише не ухвалено, але навіть не підготовлено більшість законопроектів, необхідних для повноцінної роботи судової системи в нових конституційних координатах.

Почасти готовим можна вважати лише законопроект про Вищу раду правосуддя, який, імовірно, проголосують у Верховній Раді вже в листопаді. Все решта — процесуальні кодекси, профільні закони про Конституційний суд і два вищі спеціалізовані суди — Вищий антикорупційний суд та Вищий суд з питань інтелектуальної власності — ще не готові. У деяких випадках над ними навіть не починали працювати. Про причини такого недбалого ставлення до реформ основи основ будь-якої держави — судової гілки влади — О. Філатов сказав коротко, але ємко: неможливо займатися всім одночасно.

Однак все не так уже й погано, як могло б здатися після прочитання його інтерв'ю. Бачачи, як не покладаючи рук з останніх сил тягнуть віз реформ товариші на Банковій, їхні колеги з вулиці Грушевського вирішили підставити плече під законодавчу колоду, яку всім сесійним залом несе в наше світле майбутнє парламентська більшість.

Ні, депутати поки не спромоглися самостійно написати окремий процесуальний закон, необхідний для роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Мабуть, тут вже на рівні визначення предметної підсудності виникнуть серйозні питання. Наприклад, яким чином відокремити цивільні суперечки на майнові права інтелектуальної власності, які відповідно до ч. 3 ст. 424 Цивільного кодексу можуть бути об'єктом цивільно-правових угод, від суперечок, виключна підсудність яких могла б бути віднесена до відання Вищої суду з питань інтелектуальної власності? Скажімо, майнове право інтелектуальної власності навпіл із земельною ділянкою виступило запорукою у кредитному договорі. Банк вирішив звернути стягнення на все закладене майно. Як розглядати цей спір — як земельний чи як інтелектуальний?

Над цими теоретичними питаннями ще належить попрацювати найкращим правознавцям країни. А поки народні обранці вирішили підготувати перші цеглинки у фундамент майбутнього Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

5 жовтня вони ухвалили в цілому законопроект №3586 «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» щодо використання об'єктів авторського права в пародіях, попурі та карикатурах». Усвідомлюючи особливу важливість цього законопроекту і предмет регулювання цим законодавчим актом, глава держави не зволікаючи підписав 24 жовтня відповідний закон. Те, що закон невеликий, не біда. Головне, що він містить положення, без яких наша судово-правова реформа приречена на невдачу.

Зокрема, законом №1651-VIII встановлено таке:

1. Статтю 1 доповнити з урахуванням алфавітного порядку термінами такого змісту:

карикатура — твір образотворчого мистецтва, який є творчою переробкою іншого правомірно оприлюдненого твору, в тому числі персонажу твору або імені персонажу твору, за своїм змістом має комічний, сатиристичний характер або спрямовується на висміювання певних осіб або подій;

пародія — аудіовізуальний, літературний, музичний або інший твір, який є творчою переробкою іншого правомірно оприлюдненого твору або його частини, за своїм змістом має очевидний комічний, сатиристичний характер, або спрямовується на висміювання певних подій або осіб;

попурі — музичний або інший твір, який є творчою обробкою уривків правомірно оприлюднених творів, без завдання шкоди їх охороні, і складається з декількох таких творів, або який імітує творчий стиль інших авторів чи виконавців або інших історичних епох.

Крім того, ч. 1 ст. 21 закону «Про авторське право і суміжні права» доповнили п. 9-1, згідно з яким дозволяється використання без згоди автора опублікованих літературних, художніх, музичних та інших творів для створення на їх основі іншого твору в жанрі літературної, музичної чи іншої пародії, попурі або карикатури.

Страшно уявити, як би ми жили далі, як би писали автори в жанрі сатири й гумору, якби Верховна Рада нарешті не дала офіційне тлумачення, що вважати карикатурою, а що — пародією. Століттями пародисти й сатирики забавлялися, не маючи для цього належних правових підстав. Та ось прикрий пробіл у нашому законодавстві заповнений!

І головне — жартувати, пародіювати та писати карикатури можна без згоди об'єкта глузувань! Це серйозний прогрес у правовому регулюванні цього питання...

Напевне, перебуваючи під враженням від цієї нової перемоги парламентської більшості, народні обранці вирішили під шумок підвищити собі в бюджеті на наступний рік зарплату удвічі. Але як це розцінювати в умовах жорсткої фінансової і політичної кризи — як карикатуру чи як пародію — поки не ясно.

Незабутньому Олександру Іванову, автору й ведучому телепередачі «Вокруг смеха», належить дотепний відгук на тему правових колізій використання чужої інтелектуальної власності без згоди автора, який анітрохи не застарів за останні тридцять з чимось років. Пародія називалася «Призыв»: