Процес століття: Луценко проти Януковича

Після важкого і тривалого Першотравня, 4 травня зі зверненням до країни та світу виступив Юрій Луценко. Незаконно називаючи себе генеральним прокурором України (такої посади не існує з 30 вересня 2016 року на підставі закону про внесення змін до Конституції від 2 червня того ж року), завідувач сектора художньої самодіяльності, пісні й танців ГПУ гучно заявив:

Звернення генерального прокурора України

4 травня розпочнеться безпрецедентний для України судовий процес.

Генеральна прокуратура від імені держави Україна буде звинувачувати колишнього президента у державній зраді. Цей процес не лише про громадянина Януковича. Цей процес також про його кремлівських господарів, які використали як фіговий листок підписаний Януковичем документ для того, щоби:

— окупувати український Крим;

— залити кров’ю український Донбас;

— спробувати поставити на коліна нашу державу.

Цей суд буде докорінно відрізнятися від політичних судилищ часів Януковича, через які і я змушений був пройти в свій час. Я впевнений, що на цьому процесі буде дотримано усіх прав підсудного, гарантованих українським законодавством.

Я вірю, що майбутнє судове рішення є дуже важливим не тільки з точки зору найвищої справедливості, але і як знак попередження усім тим, хто в майбутньому насмілиться стати на шлях державної зради.

В той же час українські прокурори на цьому процесі будуть представляти не лише державу Україна. Вони будуть виступати від імені тисяч убитих, десятків тисяч поранених, мільйонів біженців з українського Криму та Донбасу.

Це не буде процесом помсти, бо ми потребуємо справедливості, і хай торжествує закон.

Наче глузуючи над палкою промовою генпрокурора, раптово прийшла звістка: Інтерпол зняв колишнього президента і членів його команди з розшуку...

В пафосі Юрія Луценка відчувається, як він себе уявляє головним обвинувачем на вселенському процесі Добра проти Зла, такому собі Нюрнберзі-2. Але є заковика — Нюрнберзький трибунал організували країни, які перемогли у війні. 

По-друге, в Нюрнберзі судили безпосередніх винуватців організації концтаборів, депортацій, масового вбивства мирних жителів і військовополонених тощо. Янукович, за всіх його недоліків, не винен у тому, що один розумник оголосив про проведення АТО — тобто спеціальної поліцейської операції по боротьбі з тероризмом, — а другий відправив танки звільняти Донецьк і Луганськ без запровадження воєнного стану. І вже зовсім не винен Янукович у перемогах, здобутих генералами Полтораком і Муженком під Іловайськом, в Дебальцевому, в Донецькому та Луганському аеропортах... Тому слід відокремлювати мух від котлет у публічних звинуваченнях президента-втікача.

Луценко намагається виступати як державний обвинувач на міжнародному трибуналі. Юрію Віталійовичу здається, що він — це наш з вами земляк Роман Андрійович Руденко — головний обвинувач на Нюрнберзькому процесі від СРСР. До цього — прокурор Донецької області, прокурор УРСР, в 1953–1981 роках — генеральний прокурор СРСР. Роман Андрійович — це брила, це ціла епоха в історії прокуратури, хто б як до нього не ставився.

Переходячи від лірики до права, зауважимо, що промова громадянина Луценка мала також безпредметний характер. Юрій Віталійович заявив:

В той же час українські прокурори на цьому процесі будуть представляти не лише державу Україна. Вони будуть виступати від імені тисяч убитих, десятків тисяч поранених, мільйонів біженців з українського Криму та Донбасу.

Хочеться запитати його: хто дав вам право на процесі представляти інтереси тисяч убитих і поранених — ви їх визнали потерпілими у справі? Ви їхні імена хоча б встановили? 

Тепер по суті обвинувачення. Фабула його описується трьома складами:

ч. 5 ст. 27 (пособництво) за ч. 3 ст. 110 КК — посягання на територіальну цілісність, що призвело до загибелі людей, — карається позбавленням волі на строк від 10 до 15 років або довічним ув'язненням з конфіскацією або без такої;

ч. 1 ст. 111 КК — державна зрада, карається позбавленням волі на строк від 12 до 15 років або довічним ув'язненням з конфіскацією або без такої;

ч. 2 ст. 437 КК — ведення агресивної війни або військових дій — карається позбавленням волі на строк від 10 до 15 років.

Третій пункт тут найбільш сумнівний, бо Янукович не брав участі в жодних бойових діях ані особисто, ані віддаючи накази. Він просто втік.

Оскільки обвинувачення не спромоглося вписати перед ст. 437 КК одну з додаткових статей, які конкретизують вину у формі підготовки, замаху або співучасті, то за ст. 437 КК склад злочину відсутній як такий.

Щодо перших двох пунктів, то вони звучать доволі серйозно, але ґрунтуються фактично на одній-єдиній дії — на так званому зверненні Януковича від 1 березня 2014 року, текст якого наведено навіть у Вікіпедії:

Заява

Президента України

Як законно обраний Президент України, заявляю:

Події на Майдані, незаконне захоплення влади в Києві призвели до того, що Україна опинилася на порозі громадянської війни. В країні панують хаос і анархія. Життя, безпека і права людей, особливо на Південному Сході та в Криму, під загрозою. Під впливом західних країн здійснюється відкритий терор і насильство. Люди переслідуються за політичними та мовними ознаками.

У зв'язку з цим звертаюся до президента Росії Володимира Володимировича Путіна з проханням використати збройні сили Російської Федерації для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності та захисту населення України.

(Підпис Януковича) В. Ф. Янукович

1 березня 2014 року

Якщо державне обвинувачення зможе виконати вимоги ч. 1 ст. 23, ч. 3 ст. 99 КПК і надасть суду оригінал листа, а експертиза встановить справжність підпису, от тоді Віктору Федоровичу справді не минути лиха... Я не беруся давати оцінку цьому листу, та протиправність подібного звернення очевидна.

Проблема, однак, у тому, що вищевказані вимоги КПК сторона обвинувачення не виконала і не зможе виконати в доступній для огляду перспективі.

Нагадаю, що згідно з ч. 1 ст. 23 КПК «суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно».

Згідно ч. 3 ст. 99 КПК, «сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа — його відображення, якому надається таке ж значення, як документу».

Скоріш за все, сторона обвинувачення посилатиметься на непряме визнання змісту листа Януковича, наприклад, на слова посла Росії при ООН Віталія Чуркіна, — як на визнання автентичності листа, обґрунтовуючи неможливість пред'явити оригінал пунктами ч. 5 ст. 99 КПК, згідно з якими «для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо:

1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає;

2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур;

3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони».

Однак якщо суд піде на поводу у таких доводів, то опиниться в процесуальній пастці, оскільки не зможе задовольнити клопотання захисту про проведення почеркознавчої експертизи цього листа як головного доказу — через відсутність такого. Що передавати експерту? Копії, отримані з інтернету? Посилатися на копію, надану послом Чуркіним? Але ж наше МЗС довгі роки викривало посла Чуркіна як брехуна, яких світ не бачив. Чи може суд довіряти копії документа, виготовленій настільки скомпрометованою особою? Можна було б викликати Чуркіна в суд як свідка, проте він не зможе з'явитися з поважних причин — він помер...

Обвинувачення має довести, що лист був і що його зміст містить ключові слова — «використати збройні сили Російської Федерації». Адже в захисту може бути дві тактики:

— стверджувати, що листа не було зовсім;

— стверджувати, що текст листа спотворили.

Перший пункт більш примітивний і може бути спростований, наприклад, численними інтерв'ю, публічними заявами як самого Януковича, так і вищих посадових осіб Росії. Але якщо захист обере тактику №2 і почне стверджувати, що в тексті листа змінено лише два слова — Янукович просив про використання не збройних сил РФ, а, наприклад, міжнародного авторитету РФ, — то тоді жодного складу злочину немає, адже просити про захист миру, використовуючи міжнародний авторитет, — це фігура мови, це полемічний заклик, це політика. У чому кримінал?

Довести, що в ксерокопію документа не вносилися правки шляхом монтажу без наявності оригіналу документа — майже неможливо. Це процесуальний глухий кут...

Адвокати Януковича конкретизують, що йшлося про надання підтримки в ООН, в інших міжнародних організаціях. Звучить як фарисейство, але обвинувальний акт, де на Януковича вішають жахи АТО, — таке ж саме фарисейство.

Якщо говорити по совісті, то на лаві підсудних мають сидіти всі троє — і четвертий президент, і п'ятий, і проміжний — як то кажуть, третім буде. Бо все, що відбулося, — на їхній колективній совісті.

Що ж на це все скаже суд? Поживемо — побачимо. Нехай у суддів голови працюють — для того їм мантії пошиті...