Медична реформа: платитимуть всі?

Днями на розгляд парламентарів було винесено два медичні законопроекти: №6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» та №6329 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України». І якщо перший законопроект ухвалено в першому читанні, то голосування за другий депутати провалили.

«Ракурс» поспілкувався з депутатами з різних фракцій, щоб дізнатися, що зміниться для пересічних українців після запровадження медичної реформи.

Ольга Богомолець, член депутатської фракції партії «Блок Петра Порошенка»:

— Головний позитив внесених законопроектів полягає в тому, що ми рухаємось в напрямку зміни системи фінансування, адже те, що є зараз, далі тривати не може. Але тепер постає питання, куди ми рухаємось. Ми мусимо зрозуміти: тих коштів, які є зараз в бюджеті, так чи інакше бракує. Багато хто думає, що в законопроекті №6327 йдеться про медичне страхування. Це не так. Він не має жодного стосунку до медстрахування. Наразі йдеться лише про впорядкування коштів, які є в державному бюджеті та які планують розподіляти інакше. Тепер фінансуватиметься не ліжко-день, а сама послуга.

Щодо наявних ризиків. Перше — я так і не отримала відповіді на деякі запитання. Хоча варто сказати, що частину зауважень після мого виступу на Національній раді реформ було враховано. Так от що буде з людиною, яка має гроші, зрозуміло. Також ясно, що можна буде безоплатно викликати швидку та звернутись до сімейного лікаря. Проте не визначено, чи зможе він зробити той же рентген чи аналізи. Так, лікар випише лікарняний, але що ще? До речі, паліативна допомога теж гарантується цим пакетом документів.

Передбачається, що частину грошей за лікування чи обстеження пацієнт платитиме сам, а частину надаватиме держава. Але в мене постає запитання: що робити людині, яка не має коштів на так звану співоплату? Що цим людям може запропонувати держава? Можливо, це могли б бути якісь додаткові виплати. А що робити людині, в якої онкологія?

В листопаді Кабмін та МОЗ взяли на себе зобов’язання затвердити перелік гарантованого безоплатного пакета медичної допомоги, а також модель розрахунку собівартості медичної послуги, тобто назвати цифри. Проте цього так і не було зроблено. Але ж ми маємо чітко розуміти, скільки людині потрібно буде доплачувати, щоби потрапити на огляд до лікаря. А якщо у пацієнта онкологія, то про яку співоплату йдеться. Або операція на серці, яка не є екстреною — вона планова. Як і хто платитиме в цих випадках? Приміром, в Австрії є модель співоплати, за якої в разі онкології 90% сплачує держава, а 10% — пацієнт. Але ми маємо знати, 10% — це скільки? 100 грн чи 10 тис. грн? Чи зможе людина піти на таку співоплату і що робити тим, хто не має цих грошей? На жаль, поки що ми не маємо відповідей на ці запитання.

На мій погляд, найбільша вада — це відсутність фінансово-економічного обґрунтування тих кроків, що робляться. Ми не отримали ані моделі розрахунку собівартості, ані гарантованого і затвердженого пакета послуг. Тому зараз ми фактично маємо кота в мішку.

Є також запитання щодо створення нового органу — Національної служби здоров’я. На моє переконання, МОЗ може повністю виконувати всі ці функції. Адже, по суті, йдеться про створення нової установи, яка централізує весь бюджет. І якщо ми наразі будуємо державу, керуючись принципом децентралізації бюджетних грошей, то цим законом міністерство пропонує всі кошти по медичній субвенції, які зараз є в регіонах і за які купуються ліки, забрати й сконцентрувати в цій службі. І вже вона самостійно вирішуватиме, кого вони фінансують і в якому обсязі. Також саме ця служба контролюватиме якість надання послуг. На Національній раді реформ президент зазначив, що підтримує нашу пропозицію щодо розподілу цих функцій. Адже не може контролювати якість надання послуг і платити за них одна установа одноосібно. В такому разі виникають дуже високі корупційні ризики.

Дмитро Добродомов, позафракційний депутат:

— Є позитивні моменти в так званій медичній реформі, але їх, як завжди, змішали з негативом.

Щодо негативів, то насамперед ідеться про порушення конституційних норм — це найбільша вада законопроекту. Не варто забувати, що Основний Закон гарантує нам безкоштовне медичне обслуговування. Тож виходить, що ми хочемо в обхід Конституції ухвалити закони. Це абсурд. Вже зараз переорієнтували видатки на медицину з державного бюджету на місця всупереч все тій же Конституції.

Також у цих законах є корупційна складова. Вони хочуть створити новий орган — Національну службу здоров’я, яка, по суті, напряму підпорядковуватиметься прем’єр-міністру. І саме ця служба розпоряджатиметься закупівлею ліків, гарантуватиме якість надання послуг і водночас контролюватиме цю якість. Тож виходить, що вони контролюватимуть самих себе? Є альтернативні законопроекти, напрацьовані в комітеті, але уряд не хоче співпрацювати з профільним комітетом.

Є й позитивні речі. Приміром, можливість обирати лікаря, прозора закупівля та розподіл ліків тощо. Не можна ставити питання так, як це робиться сьогодні, мовляв, платять хабарі, тому їх треба легалізувати.

Насамкінець хочу наголосити: розробляючи законопроекти, все ж потрібно дивитися на українські реалії.

Тетяна Бахтеєва, член депутатської фракції політичної партії «Опозиційний блок»:

— Ст. 49 Конституції України дає право кожній людині в нашій країні отримати безкоштовну медичну допомогу. Звісно, її сьогодні немає. Зараз до мене звертається чимало людей, і кожен просить допомогти полікуватись. Адже люди не мають на це коштів. Так відбувається через те, що медична галузь фінансується за залишковим принципом. Сьогодні фінансування становить не більше 40% від потреб. І замість того, щоб вирішувати нагальні проблеми, у МОЗ переписали британську модель реформування і фінансування медичної галузі. Але там на цю галузь виділяють 9% від ВВП, а в Америці, яку так полюбляють згадувати, 14%. У нас це навіть не 3%. Якщо запропоновані МОЗом закони ухвалять в другому читанні, то стан справ у цій галузі лише погіршиться.

Сьогодні Міністерство охорони здоров’я взагалі нічого не робить. Єдине, що протягом 2016–2017 років вони спромоглись зробити, це переспрямувати гроші наших платників податків у чотири міжнародні організації для закупівлі ліків. Зокрема, у 2016 році було виділено 2,6 млрд грн на закупівлю вакцин і медикаментів за державними програмами. Міжнародні організації мали без корупції провести закупівлі. І що ми маємо? Наразі лише 16% від потреб на 2016 рік закуплено та поставлено в регіони. А на 2017 рік виділено 6 млрд грн, і ці гроші знову ж «крутяться» в міжнародних організаціях.

Щодо законопроекту №6327, то в ньому передбачене створення нового органу — Національної служби здоров’я, де зосередяться всі гроші, які виділятимуть з бюджету на медицину. В результаті регіони не отримають нічого, бо кошти будуть зосереджені в одній службі, де вирішуватимуть, кому і скільки дати.

Тож внаслідок цієї реформи люди не зможуть отримувати медичну допомогу. В Україні помирає приблизно 840 тис. людей на рік, а після ухвалення цієї реформи їх кількість буде ще більшою. А все тому, що українці вже не зможуть звернутись до профільного лікаря. Доступною буде лише первинна медична допомога, тобто люди зможуть прийти до лікаря, в якого буде лише фонендоскоп. Щоб отримати вторинну медичну допомогу (надається в лікарняних і позалікарняних умовах фахівцями, які мають відповідну спеціалізацію), людина повинна йти зі своїми грошима.

Щодо співоплати послуг, про яку так багато говорять, то тут ще не зрозуміло, скільки людина платитиме особисто лікарю, а скільки заплатить держава. Припускаю, що 99% за себе платитиме пацієнт і лише 1% — держава. Такий підхід знищує все те, що сьогодні більш-менш працює.

Так, в українській медицині є чимало проблем: бракує машин швидкої допомоги, немає ліків, обладнання, але ж якось галузь фінансується, виділяються субвенції. А тепер ці гроші пропонують спрямувати в агентство, яке спеціально для їх розподілу створюють. Вони кажуть, мовляв, формально медицина платна. Але ж були програми, згідно з якими надавались ліки та послуги безкоштовно (хворим на ВІЛ, туберкульоз тощо). Тепер ці програми скасують. Тобто про реформу наразі не йдеться взагалі.

Олег Мусій, позафракційний депутат:

— Говорячи про так звану медичну реформу, почну із запропонованих нам змін до Бюджетного кодексу. Так ось ці зміни передбачають протилежне тому, що сповідує прем’єр-міністр. Адже сповідує він децентралізацію, навіть увів поняття медичної субвенції на місцях. Натомість зміни до Бюджетного кодексу пропонують повну централізацію коштів. Тобто в тих же районних лікарень забирають гроші, які дали два роки тому.

В законопроекті, який депутати проголосували в першому читанні (№6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів»), передбачено створення спеціального органу (Національна служба здоров’я), де буде чиновник, підпорядкований Кабміну, який вирішуватиме, кому дати гроші, а кому відмовити. 80 млрд грн, які наразі виділено з бюджету на охорону здоров’я, заберуть в людей і переспрямують в цю агенцію. Також нове відомство встановлюватиме медичні тарифи, замовлятиме медпослуги та контролюватиме якість їх надання. Якщо вони вважатимуть, що якась послуга надана неякісно, за неї не платитимуть.

На моє переконання, запропонованим законопроектом пані міністр охорони здоров’я хоче побудувати нові корупційні схеми. А саме — централізувати кошти під новостворену Національну службу здоров’я. І до цього причетні грантоїди. Адже вони залучені в схеми, націлені на знищення українців.

Ще одна важлива річ. Усюди в світі держава медзакладам і лікарям платить проспективно, тобто наперед. Так робиться в Німеччині, Польщі, Великій Британії. Щоби врятувати життя і, відповідно, якісно надати послугу, потрібно, щоб у лікарні були медикаменти та персонал. Тобто коли людину доставлять до лікарні, її не повинні питати, чи є в неї гроші, або чи покриє її лікування страхова. Але за законом Супрун все навпаки. Передбачається, що спочатку мають полікувати, а лише потім медзакладу перерахують гроші. Причому можуть заплатити за вже надану послугу, а можуть і не заплатити. Але постає запитання: за рахунок чого медики надаватимуть допомогу, а пацієнт отримає ліки? Напевне, за рахунок Святого духу.

Щодо меддопомоги на селі. На жаль, доступність медичної допомоги є ключовим фактором її отримання в регіонах. Якщо заберуть субвенції від територіальних громад (районних бюджетів), що прямо передбачено цим законопроектом, то це означає, що вони не отримають належного фінансування. Оскільки освіта та охорона здоров’я становлять 80% фінансування місцевих бюджетів, то зрозуміло, що в регіонах не зможуть утримувати лікарні, тому будуть змушені їх скоротити. Це найбільший ризик для села.

Ще одне важливе питання — щодо безкоштовного набору послуг, який пропонує МОЗ. Тут є проблема: ми не бачили фінансово-економічного обґрунтування. Тобто незрозуміло, якою буде вартість тієї чи іншої послуги. Ми просимо надати розрахунок, щоб розуміти, за що і скільки платитимемо.

Загальновідомо, що зараз майже всі платять за надання медичної допомоги в тіньовий спосіб. Але вищеназваний закон не вирішує цю проблему. Навпаки, тепер людина буде змушена платити двічі: спочатку офіційно, а вдруге, якщо держава не платитиме достойну зарплату лікарям, однаково доведеться надавати їм благодійну допомогу.

На жаль, позитивних моментів у запропонованій реформі я не бачу.