Чому Польща не стане Німеччиною, а Україна — Польщею

Учора зателефонував мені приятель. Ми разом працювали в редакції газети. Вже два місяці, як він виїхав у Польщу. І оце ми вперше зв’язалися. Дещо з нашої розмови переповім:

— Українці сюди не їдуть — вони валять! Певно, немає такого села, де б не було українців. За міста я й не кажу. Більшість поляків доброзичливо до нас ставляться.

— Працюємо з дружиною на заводі напівфабрикатів. Пельмені, таке-сяке… Буде більше грошей — спробуємо вивчати мову. Я вже бачив об’яву про мовні курси.

— Вадику, в мене постійне відчуття, що я лише тут, у Кракові, побачив справжній український робочий клас. Це люди, які вміють працювати на виробництві. І їм це подобається. Вони не матюкаються.

— Брехня, що кажуть, що тут тільки Західна Україна. Вона не переважає. Може відсотків 20, ну хай 30 тут — западенці. А решта 70–80 відсотків — Центральна й Східна Україна. Починаючи від Вінниці, Хмельницького й далі на схід.

— Тут переходи через вулицю… ну, таке враження, що вони зроблені для людей!

— Поляків на Захід виїхало два мільйони, і зараз тут вже є мільйон українців. Ще мільйон наших вони всмокчуть безболісно. Але що цікаво: гроші, які оті два мільйони їхніх заробітчан переказують з Європи родичам у Польщу, не набагато більші за ті, що українці звідси переказують родичам в Україну. Ще трохи — й ці потоки зрівняються. Але це мільйон наших проти двох мільйонів поляків! Це не я вигадав, то вони самі про це говорять.

— Працюємо по 12 годин. Як з охороною праці? Я так розумію, тут подвійна бухгалтерія. 8 годин малюють в офіційних паперах, але насправді українці пашуть по 12 годин. Інакше невигідно. Самі поляки розводять руками: якщо скажеш українцеві 8 годин, він піде шукати іншого наймача. Бо скрізь погодинна оплата. А ми ж заробітчани.

— Українців, які хотіли б тут зачепитися — одиниці. 99 відсотків — це класична схема: заробив — переказав додому. Мало хто бачить своє майбутнє у Польщі.

— Тут є два бізнеси, що стрімко зростають: перший — агентства з працевлаштування українців, другий — хостели для українців.

— Польща ніколи не стане Німеччиною, а Україна — Польщею. Чому? Так я ж тобі сказав — подвійна бухгалтерія. Німець так не зробить. Але ти б подивився, які у Польщі переходи через вулиці, чисті тротуари. Тут ніхто не плюне на асфальт. Українець так не зробить.