Рейтинг знакових судових рішень

Суд визнав незаконним рішення міськради про порядок організації і проведення в Херсоні зборів, мітингів і демонстрацій. Такий висновок було оприлюднено сьогодні,  21 лютого, відповідно до результату досліджень судових рішень за 2012 рік.

«Цей рейтинг є свідченням того, що громадянське суспільство уважно стежить за діяльністю судової влади. Це своєрідна спроба зворотнього суспільного зв’язку  із суддями і, водночас це певний орієнтир для суддів у їх діяльності»,  – дещо патетично проголосив заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда.

Рейтинг сформований у рамках проекту «Громадське сприяння незалежності і доброчесності у діяльності суддів», який реалізує Центр політико-правових реформ за підтримки програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження» та за сприяння програми «Матра»посольства Королівства Нідерландів.

Було сформовано перелік із позитивних судових рішень. 10 експертів із неурядових організацій оцінювали кожне рішення за п’ятьма критеріями (від 0 до 2 балів). Критерії відборутакі: 1 –  важливість прав для осіб; 2 – врахування стандартів захисту прав людини; 3­– рівень мотивування судового рішення, 4 – сміливість судді.

Щоправда, громадянське суспільство в Україні все ще перебуває в зародковому стані і так триває останні 20 років, та і орієнтири для суддів накреслює сьогодні аж ніяк не громадська думка. Водночас такого роду рейтинги, якщо вони стануть регулярними і не викликатимуть жодного сумніву щодо своєї незаангажованості, могли би відіграти позитивну роль. Щонайменше, як певний сигнал суспільства  тим суддям, які, незважаючи на сучасні реалії, примудряються виносити правові і справедливі рішення. Сигнал, який засвідчить: про них знають і їм віддають належне в державі, де сумлінне виконання посадового обов’язку часом стає боротьбою з вітряками на власний страх і ризик.   

На думку Романа Куйбіди,  є реальні свідчення того, що всупереч політичним тенденціям, інтересам політиків та повідомленням про численні одіозні рішення судів, рішення, спрямовані на реальний захист прав людини, повинні всіляко допомагати суспільству правильно реагувати на порушення прав.

Про постанову Херсонського окружного адміністративного суду, що стосувалася свободи мирних зібрань і посіла перше місце  в рейтингу,  керівник Центру інформації про права людини Тетяни Печончик висловилася так: відшукати це рішення було так само непросто, «як ложку меду в бочці дьогтю, але ми її знайшли». 

За словами Т. Печончик, таке дослідження робиться передусім для того, аби підтримати суддів і показати громадськості: на тлі всього негативу все-таки є судді, які виносять рішення, що є «абсолютно в інтересах людей».

У названій справі суд вийшов за межі позовних вимог (прокурор вимагав визнати незаконним лише окремі пункти рішення, а суд визнав таким усе рішення), оскільки встановив, що місцева рада взагалі не уповноважена приймати рішення з питань, що мають регулюватися виключно законом.

«Чому саме це рішення відповідає своїй позиції в рейтингу? Все просто: протягом 2012 влада більше 400 разів зверталася до судів, щоби заборонити або обмежити мирні зібрання. І, як свідчать дані Центру політико-правових реформ на підставі аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень, практично 90 % таких позовів влади суди підтримували. Таким чином ми бачимо, що випадок,  коли суд стає на бік організаторів мирних зібрань, є досить рідкісними. Зокрема, у Херсонській області минулого року тільки одне судове рішення у таких справах винесене на користь організаторів мирних зібрань», – зазначила Т.Печончік.

Друге місце, згідно з рейтингом, розділили одразу два судових рішення: постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного й Київського апеляційного адміністративного судів.

Перша з цих справ стосувалася дискримінації людей за інвалідністю. Друга –  свободи мирних зібрань. За словами Куйбіди, ці рішення посіли одну сходинку через те, що під час дослідження набрали однакову кількість балів.

На третьому місці в рейтингу знакових судових рішень – рішення Печерського райсуду, який підтвердив: рамки критики публічного діяча ширші, ніж можливість втручання в життя приватної особи.

Четверте місце знову посіли два судових рішення. Це рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька про скасування рішення Донецької міської ради щодо ліквідації україномовної донецької школи та рішення Господарського суду Львівської областіщодо приватного підприємства, яке здійснювало негативний вплив на довкілля, і було зобов язане надати громадськості доступ до публічної інформації.

Також до десятку лідерів потрапили  рішення Господарського суду м. Києва стосовно незаконної забудови «Софії Київської», постанова Вінницького окружного адміністративного суду, який визнав протиправною тривалу бездіяльність Державної виконавчої служби України в контексті ненадання відповіді на звернення громадянина та рішення Київського районного суду м. Харкова щодо дискримінації за віком при прийомі на роботу. 

Голова Центру громадських свобод Олександра Матвійчук підсумувала: «Цей рейтинг є не просто відзнакою суддів і судів, які виносять знакові рішення для утвердження прав та свобод людини, але й тих громадян, які, всупереч тотальній недовірі, ідуть до суду, змагаються з судовою машиною в добиваються цих рішень».

Що ж, той факт, що такого роду рейтинг є можливим і навіть виглядає доречним, красномовно свідчить про стан, в якому перебуває суспільство і судова система держави. Втім, якщо це може стати бодай маленьким кроком у вірному напрямку, можна започаткувати хоч би й кастинг непідкупних міліціонерів і всеукраїнський турнір для безкорисливих чиновників.