Ринок землі: як чиновники не дають українцям заробити

Наша країна втратила можливість користуватися міжнародною фінансовою допомогою, практично повністю зупинивши реформи, на проведенні яких наполягають фінансові донори. Одним з найяскравіших прикладів такого гальмування можна назвати продовження 7 грудня минулого року Верховною Радою мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. У разі зняття цього мораторію Світовий банк, який припинив виділення недорогих грошей, готовий відновити фінансові вливання, розуміючи, що ціни на землю в Україні виростуть і держава зуміє повернути гроші.

Сату Кахконен, директор Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови, в своєму інтерв'ю Bloomberg говорила саме про це. «Бізнес готовий платити більше за визначеність і можливість уникнути інвестиційних ризиків. Технічна робота щодо зняття мораторію в Україні фактично завершена», — заявила Кахконен і підкреслила, що це призведе до збільшення фінансової допомоги Україні. У публікації нагадується, що українські землевласники отримують найнижчу в Європі ціну за оренду землі, в той час як якість українських ґрунтів одна з найвищих у світі.

Влада уникає скасування мораторію через побоювання втратити виборців перед виборами 2019 року. Крім того, низка чиновників і бізнесменів організувала лобі, оскільки мораторій дозволяє їм створювати непрозорі схеми використання сільськогосподарських угідь, а уряд затягує питання ринку землі перед виборами в надії отримати електоральні дивіденди.

Земельна реформа починалася в країні 20 років тому, коли 7 млн селян отримали право на приватизацію майже 30 млн земельних ділянок (паїв). Мало хто з власників встиг продати свої площі до запровадження мораторію 1 січня 2002 року. Основну частину землі було передано в короткострокову і довгострокову оренду агрохолдингам і великим фермерським господарствам, що тоді виникли. Відтоді, ось уже понад 15 років, у нас «зароджується ринок землі». Розробка нормативно-правової бази, що затягнулася на десятиліття, свідчить про нездатність державних чиновників не лише самостійно думати й ухвалювати рішення щодо основного національного багатства країни, а й просто контролювати те, що продовжує називатися земельним ринком попри всі мораторії. Земля живе, працює, змінює користувачів і орендарів — тільки держава стоїть осторонь цього процесу.

Сьогодні гектар землі в Україні можна придбати за 1000–1500 дол. Навіть за найскромнішими підрахунками міжнародних експертів, після відкриття земельного ринку ціна зросте в середньому до 3000 дол. за гектар. Ринковий діапазон цін, за оцінками українських експертів, становитиме 1500–6000 дол. за гектар, залежно від родючості, систем зрошення і якості ґрунту. Орендна плата після знецінення гривні у 2015 році впала до 30–50 дол. за гектар. Створення ринку землі дозволить збільшити й стабілізувати і цей показник.

Ефективність земельного менеджменту гарантує зайнятість населення, збільшення експортних операцій і поповнення бюджету. У чиновницьких кабінетах обговорюються різні варіанти зняття мораторію: повна лібералізація земельного ринку, кількісні обмеження при операціях із землею, обмеження для іноземних інвесторів і продовження умов закритого ринку. Держава багато років має безсумнівний ресурс, але боїться ухвалити елементарні рішення, продовжуючи залишати тіньові схеми з використання землі.

Світовий досвід у приватизації землі величезний і відкритий для використання. Зазвичай держава не вдається до прямого регулювання і втручання у формування ринкової вартості землі. Встановлено кількісні обмеження для власника на одну особу, зафіксовано розміри податків при продажу. У Польщі, коли було розблоковано тимчасові обмеження для громадян ЄС, ціна землі відразу зросла — зараз вона коштує понад 10 тис. дол. за гектар. У Європі вартість гектара землі сильно відрізняється: від 5 тис. дол. за гектар у Болгарії до 40 тис. в Австрії, але ніде вона не коштує так мало, як сьогодні в Україні. Люди, які керують нашою державою, мають пояснити собі й народу ці невідповідності.

Питання продажу і формування реальної вартості землі в Україні є вкрай політизованим. Воно використовується людьми, що перебувають при владі, насамперед для підняття партійних і особистих рейтингів, як механізм для прориву до влади, як спосіб користування бюджетними коштами, але не як метод поліпшення соціальної складової економіки.