Податок на виведений капітал — для боротьби з офшорами та залучення інвестицій

Понад рік ведуться розмови про радикальні зміни в українському оподаткуванні. Йдеться про заміну податку на прибуток податком на виведений капітал. Прихильники цієї зміни постійно опиняються в меншості.

Головний аргумент противників ухвалення нового закону — держава недоотримає величезні суми податків. Цифри називаються довільні — від 20 до 100 млрд грн на рік. Краще розраховувати на те, що є, ніж сподіватися на краще. Яскравий приклад такої логіки — виступ начальника Офісу великих платників податків Євгена Бамбізова на зустрічі з представниками великого бізнесу 15 травня 2018 року.

«За чотири місяці 2018 року надходження від податку на прибуток виросли на 165% — з 7,934 млрд грн у 2017 році до 21,037 млрд грн у 2018-му по Офісу великих платників податків», — завив чиновник і додав, що загальні надходження до бюджету від великих платників за чотири місяці 2018 року становили 98,83 млрд грн, що на 16,5 млрд грн або на 20,1% більше, ніж за аналогічний період минулого року. При цьому частка податкових платежів від великого бізнесу становить 59% від загальних зборів до держбюджету.

Однак якщо змінити ракурс, то будь-який об'єкт може виглядати інакше. Хочеться нагадати українському фіскалу, що щорічно в офшорах залишається величезна сума українських грошей — понад 10 млрд дол., або десята частина ВВП України. Способів виведення грошей з країни безліч, найпростіший з них — трансферне ціноутворення, коли товари та послуги постачаються взаємопов'язаним особам за будь-якими довільними, відмінними від ринкових, цінами. Тобто постачають самі собі товар і самі собі за нього платять. Прибуток при цьому опиняється в якомусь офшорі.

Податки дуже просто мінімізуються. Успішність дій фіскальних органів держави й полягає у припиненні подібних схем. Краще б керівник Офісу великих платників податків відзвітував про перемоги в цій сфері.

Минулого року, наприклад, в рамках перевірок щодо трансферного ціноутворення були серйозні нарахування по «АрселорМіттал Кривий Ріг» — близько 65 млн грн. Власники цих заводів ніяк не пручаються владі держав, у яких розташовані їхні підприємства, а просто сплачують усі штрафи. Під час нещодавнього чотириденного страйку на цьому підприємстві, що мало не зупинив безперервне виробництво, директор заводу навіть не приїхав в Україну з Казахстану, де він керує ще одним заводом, дистанційно займаючись криворізькою ситуацією. Українським вищим чиновникам непогано б організувати зустріч не тільки з менеджментом, а й з господарем найбільшого металургійного підприємства, зупинка якого здатна привести до багатомільярдних збитків, техногенних і соціальних потрясінь.

Другим противником введення податку на виведений капітал називають Міжнародний валютний фонд, який побоюється, що величезні ненадходження грошей в бюджет призведуть до неможливості України обслуговувати свої борги. У 2019–2020 роках будуть пікові виплати за нашими зовнішніми позиками. У найближчі п'ять років Україні потрібно буде погасити майже 30 млрд дол. боргів. Треба грамотніше складати державні бюджети й думати про реструктуризацію заборгованості, а не виступати з популістськими заявами про підвищення мінімальної зарплати та іншими неактуальними для нашої країни рішеннями — на кшталт будівництва в Дніпрі майданчиків для надшвидкісного сполучення Hyperloop.

Україна продовжує залишатися закритою країною для іноземних інвестицій. Крім того, вітчизняні власники щорічно спокійно виводять з країни величезні гроші, рятуючись від незрозумілого і заплутаного оподаткування. Залучення капіталу — основна мета нового закону. Ідея проста: власник не забирає, а вкладає гроші у свій бізнес або залишає кошти на рахунку. Перше призводить до зростання продажів і кількості робочих місць, бюджет збирає ПДВ і прямі податки на зарплату. Друге наповнює ліквідність банків і провокує розвиток бізнесу в масштабах країни. Якщо власник не вкладає кошти в бізнес, він забирає з компанії гроші й сплачує податок на дивіденди.

Складність застосування цього закону криється в оцінці фіскалами виплат, пов'язаних або не пов'язаних з господарською діяльністю, що, виходячи з інтелектуально-моральних здібностей українських податківців, відкриває величезні корупційні перспективи. Але це теж вирішується — наприклад, якщо після скасування судом несправедливого податкового рішення буде передбачено покарання за таке рішення. Потрібно з чогось починати, попри наявність фундаментальних судових і корупційних проблем, керуючись власною волею і міжнародним досвідом.

Держава — це всього лише прийнятий людьми спосіб спільного існування. Чиновники — це найняті громадянами виконавці наших запитів і побажань. Новий закон спрямований на пріоритет власника як основи держави. Під оподаткування потрапляє тільки те, що споживається власником, а не вся його господарська діяльність. Споживання відбувається шляхом вилучення капіталу з бізнесу. Таким чином, податок на виведений капітал — це податок на споживання, що цілком відповідає основам сучасної суспільної ідеології.