Собачі консерви зі Святогора

На вулиці зоозахисників свято — Святогор у СІЗО. Одіозний вбивця тварин, який відчайдушно хвалиться своїми «подвигами», позує перед телекамерами з гвинтівкою, нарешті за ґратами: Шевченківський суд Києва обрав йому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на два місяці без права внесення застави.

Чисто по-людськи я від душі приєднуюся до радості зоозахисників: цього капосника, що корчить із себе мачо і самостверджується за рахунок безневинних тварин, давно вже час притягнути до відповідальності.

Але одна думка як тривожний дзвіночок псує мені все задоволення від читання новин.

Ось з новин і почну. На деяких сайтах, не розібравшись, пишуть, що негідника притягнули до відповідальності «за жорстоке поводження з тваринами». А за що ж іще? Натомість це... не відповідає істині. Притягли догхантера за ст. 300, ч. 2, 3 — про це повідомила прес-служба Шевченківського районного суду столиці на сторінці в Facebook:

А «жорстоке поводження з тваринами» — це ст. 299 КК України. Процитую її повністю:

«1. Жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, у тому числі безпритульними тваринами, що вчинене умисно та призвело до каліцтва чи загибелі тварини, а також нацьковування тварин одна на одну чи інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, а також поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій — караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього, — караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років».

Здавалося б, один тільки ізоніазид — отрута, яку так полюбляють догхантери й від якої собаки та коти гинуть у муках, — чудовий привід для застосування ст. 299.

А ось ст. 300 КК — це «Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію». Злочини, вчинені за п. 2 ст. 300, «караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років», а за п. 3 — «позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

Ось питання: які такі твори, що пропагують культ насильства, створював одіозний догхантер? Якщо маються на увазі його телевізійні інтерв'ю (наприклад, те, що він дав у 2012 році перед футбольним чемпіонатом, позуючи з гвинтівкою біля вікна і стріляючи у ворон, що сиділи на дереві перед вікном), то «твір» (тобто телесюжет) виготовили тележурналіст і оператор. Навряд чи пости фігуранта в соцмережах можна назвати «творами».

Тобто дивіться, що виходить: по-перше, формально за цією статтею треба притягувати авторів сюжетів, а не їх героя. По-друге, якщо «героя» все-таки засудять за ст. 300, це створить прецедент, який надалі можна буде використовувати... Та як завгодно! І проти кого завгодно. Будь-яке необережне висловлювання, будь-який гострий сюжет, та хоч ту ж саму кримінальну хроніку — все теоретично можна підігнати під статтю.

Тим часом різні джерела повідомляють, що справу проти догхантера було відкрито ще у 2016 році, причому у фокусі розслідування було саме жорстоке поводження з тваринами. Якось не віриться, що майже за два роки слідству не вдалося знайти жодного доказу проти людини, який відкрито хизується своїми поглядами і стріляє з гвинтівки перед телекамерами. Однак за комір паскудника взяли тільки зараз — і притягують за дивною статтею.

Не хочу розводити доморослу конспірологію, але може, комусь цікаво було закласти такі собі «собачі консерви», а потім з шумом і смородом розкрити їх — так, щоби справа стала гучною, розійшлася інформпростором, запам'яталася як слід... і надалі створила небезпечний прецедент?