Генпрокурор: Невиважене рішення МОЗ призвело до колапсу в психіатрії

У розпорядженні «Ракурсу» опинився лист генерального прокурора України Юрія Луценка до в. о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун. Про те, до чого може призвести атака нинішньої глави МОЗ на таку ненависну їй українську психіатричну систему, Юрія Віталійовича неодноразово попереджали знані фахівці цієї галузі, зокрема, відомий правозахисник, дисидент, президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман. Тепер, коли безумство дій МОЗ стало явним, «новаторські» ідеї молодої команди виявилося неможливо виконати на місцях, а на порушення не могли не відреагувати прокурори в регіонах, Луценку довелося втрутитися (цитую) «з метою запобігання провалу реформи судової психіатрії та недопущення системних порушень законодавства».

Йдеться про наказ МОЗ №516 «Про затвердження Переліку спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги». Легким рухом реформаторської руки (як і багато інших питань української медицини) в. о. міністра затвердила свій перелік спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги, всупереч вимогам ст. 94 Кримінального кодексу України, ст. 19 закону «Про психіатричну допомогу». Так, у цьому списку опинилися лише шість із понад 30 психіатричних закладів, що виконують примусові заходи медичного характеру (ПЗМХ).

Мабуть, профільне міністерство, видаючи на-гора документи, забуло про свій наказ №992. Шість закладів, що увійшли до переліку, було включено туди незаконно, адже їх не було спеціально переобладнано відповідно до Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги, затверджених цим документом.

Звичайні регіональні психіатричні лікарні, що їх включило МОЗ до переліку, з огляду на об'єктивні причини не відповідають необхідним правилам організації системи безпеки, наприклад, немає належного оснащення постів охорони, технічних засобів спостереження і контролю, умов роздільного утримання хворих (зі звичайним, посиленим і суворим наглядом) тощо.

Невідомо, якими критеріями керувалися в профільному міністерстві, ухвалюючи, м'яко кажучи, непрофесійне рішення. Хіба що, як водиться, економією бюджету. Хоча, чи варто дивуватися цьому після нав'язливого бажання Уляни Супрун закрити психіатричну лікарню суворого спостереження в Дніпрі? Але ж у цьому закладі утримуються понад 700 наших громадян, які скоїли серйозні насильницькі злочини у стані божевілля. В цьому питанні чиновники від МОЗ дивним чином забули звично подивитися на Захід. Насильницькі злочини у стані божевілля кояться в усьому світі. Подібні лікарні суворого спостереження існують і в інших країнах, зокрема й тих, на які ми звикли рівнятися, наприклад, у Великій Британії.

Внаслідок непродуманого рішення МОЗ поза правовим полем лишилися десятки психіатричних закладів, які не включено до переліку згідно з наказом №516. Де утримувати та як лікувати понад тисячу психічно хворих людей? У міністерстві це питання наразі не вирішили. Відомо одне: у нас із вами з'явилася вельми реальна загроза появи на вулицях психічно хворих людей, які скоїли насильницькі злочини.

До переліку не потрапила, наприклад, Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ, де перебувають 650 з 1344 всіх таких хворих у державі. Перевести шість сотень людей до інших лікарень не вбачається можливим. На це потрібен час і чималі фінанси.

На жаль, врегулювання нагальних і дійсно проблемних питань у Міністерстві охорони здоров'я відбувається дуже повільно. Так, згідно з інформацією в листі генпрокурора, під час робочих зустрічей (що відбулися ще в листопаді 2017-го і лютому 2018 року) Генеральною прокуратурою і Міністерством охорони здоров'я було розроблено проект постанови Кабміну «Питання забезпечення охорони спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги». Було також ініційовано розробку типового положення про спеціальні заклади з надання психіатричної допомоги. Але віз і нині там. На лист Генпрокуратури — від лютого (!) 2018 року, згідно з документом — МОЗ дати відповідь не спромоглося досі.

Зважаючи на кричущу ситуацію, що склалася, і щоб не допустити провалу реформи судової психіатрії, генпрокурор наполегливо рекомендував Міністерству охорони здоров'я розв'язати описані в листі проблеми. Наприкінці листа попередив: «У разі зволікання з усуненням зазначених недоліків та порушень законодавства при застосуванні ПЗМХ залишаємо за собою право ініціювати у встановленому порядку перед міністром юстиції України питання про скасування рішення про державну реєстрацію наказу МОЗ від 31.08.2017 р. №992».

Чи зможе МОЗ, яке вперто не бажає чути професіоналів різних галузей медицини, оперативно вирішити ці питання? Днями свою допомогу міністерству запропонував НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, який упродовж багатьох років досліджував питання застосування примусових заходів медичного характеру до пацієнтів з вадами психічного здоров'я та був ініціатором реформування цієї системи. Він у 2015 році розробив разом з міжнародними експертами системні рекомендації Верховній Раді та Кабінету міністрів в галузі надання судово-психіатричних послуг в Україні. На жаль, до жодної з робочих груп МОЗ фахівців цього інституту досі не залучало.