Смерть у стоматологічному кріслі. Хто винен і як убезпечитися

На початку серпня на прийомі у стоматолога в одній з київських клінік померла пацієнтка. Лікарі швидкої, які прибули на виклик, констатували смерть, точну причину якої має встановити судово-медична експертиза. Правоохоронці вилучили з місця події медичну документацію і медпрепарати. За попередньою версією, причиною летального випадку стала алергічна реакція на анестезію. До з'ясування всіх обставин трагедії Держслужба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками тимчасово заборонила реалізацію і використання анестетика «Артифрин Здоров'я Форте» (заборона стосується розчину для ін'єкцій по 1,7 мл у капсулах №10 і №50 у блістерах серії 0010218).

Блискавична смерть у медичному закладі, куди кожен з нас приходить по лікарську допомогу, не може не викликати шок. Сумно, що в цій трагічній історії наше суспільство практично одноголосно, не чекаючи на результати розслідування, призначило винним того, хто безпосередньо пов'язаний із пацієнтом — лікаря. Напевно, ми й не помітили, як інформаційна кампанія «лікарі-корупціонери» і #доситьнасвбивати глибоко засіла у свідомості багатьох, а вина медиків перетворилася майже на аксіому.

Узагальнення — це завжди маніпуляція. Із серії всі «чоловіки сво...» Тут криється величезна проблема і біда. Ми всі пацієнти, і в інтересах кожного з нас, щоби подібні випадки було розслідувано найретельнішим чином. Потрібно розбиратися і робити висновки, а не полювати на відьом. Це цивілізований підхід.

У розвинених країнах кількість випадків медичних помилок сягає 10%. Тобто кожен десятий пацієнт страждає при наданні медичної допомоги. Лікарські помилки надалі обов'язково аналізуються, адже уроки в медицині мають дуже високу ціну — це людські долі і життя. В Україні така статистика ніколи не велася, не ведеться і сьогодні.

Про біду попереджали

Одна з головних попередніх версій того, що відбулося, — у пацієнтки стався анафілактичний шок. «У кожному стоматологічному кабінеті повинні бути спеціальні аптечки — так звані медичні укладки швидкої допомоги, — пояснює Олексій Поздняков, лікар-стоматолог, глава Незалежної первинної профспілкової організації Територіального медичного об'єднання «Київська стоматологія». — Це аптечки для різного виду реакцій — чи то непритомний стан, колапс, набряк Квінке, анафілактичний шок (при анафілактичному шоці пацієнтові насамперед вводять епінефрин. — Ред.). Наявність медичних укладок, препаратів, їхній термін придатності має перевіряти не лише доктор, а й керівник клініки».

На жаль, трапляється, що в таких аптечках відсутні необхідні препарати для порятунку пацієнта або ж вони прострочені. Скоріш за все, за дії мораторію на перевірки бізнесу таких випадків стало ще більше.

Дії лікаря, який рятує життя пацієнта, можуть бути недостатньо оперативними або професійними. Лікарі кожні п'ять років мають проходити курси підвищення кваліфікації, відпрацьовувати навички надання невідкладної допомоги. Але, як і в будь-якому професійному середовищі, хтось вчиться старанно, хтось — зовсім навпаки. Пам'ятаєте жарт: закінчивши медичний, я дуже боюся лікарів, особливо однокурсників? Не секрет, що приїжджаючи до столиці з регіонів на курси підвищення кваліфікації, дехто з людей у білих халатах легко їх знімають, віддаючи перевагу прогулянкам по Києву замість сидіння в аудиторії.

При більш глибокому вивченні питання виявилося, що про можливе лихо стоматологи попереджали. Однак їх не почули. Близько року в нашій країні повний бардак з поставками анестетиків. В Україні є два великі офіційні дистриб'ютори, однак з незрозумілих причин вони істотно скоротили поставки препаратів на наш ринок. Того ж самого «Артифрину» відвантажують в рази менше. Чому? Експерти губляться у здогадах. Радять це питання переадресувати МОЗ і контролюючим органам. Тобто існують перепони, що порушують роботу ринку. Попит народжує пропозицію: відсутні препарати потрапляють на ринок хитрими шляхами, з імовірним порушенням правил зберігання і транспортування. Анестетики чутливі до високої температури і потрапляння прямих сонячних променів, як наслідок ризик розвитку побічних ефектів збільшується в рази.

Анафілактичний шок може розвинутися у будь-якої людини

Алергію називають хворобою XXI століття. Кількість людей, які страждають на це захворювання, з кожним роком збільшується в усьому світі. Практично будь-який лікарський засіб може викликати алергічну реакцію. Згідно з уніфікованим клінічним протоколом медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію» (наказ МОЗ №916 від 2015 року), найчастіше винуватцями медикаментозної алергії є антибіотики (серед них переважають β-лактамні), сульфаніламіди, анальгетики, місцеві анестетики, препарати, що містять йод і бром, вакцини, сироватки, препарати вітамінів. Поширеною є також алергія на нестероїдні протизапальні препарати (до цієї групи входить, наприклад, ібупрофен, яким часто збивають підвищену температуру).

Є таке поняття, як перехресна алергія — реакція, що виникає внаслідок підвищеної чутливості до алергенів, схожих за своєю будовою. Алергіки знають: за наявності реакції на березовий пилок краще відмовитися від вживання в їжу яблук і груш. Прикладом найбільш незвичної перехресної алергії може служити алергія на арахіс і латекс. Якщо говорити про медикаментозну алергію, то тут таких випадків також удосталь. Наприклад, між нестероїдними протизапальними засобами (аспірин, анальгін, диклофенак, ібупрофен, німесулід) і деякими анальгетиками.

На жаль, в Україні відсутня спеціальна система реєстрації медикаментозної алергії, відповідно — відсутня точна інформація про кількість реакцій гіперчутливості до лікарських препаратів, а також типи реакцій і їхні наслідки. Крім того, немає даних про ефективність їх лікування як на госпітальному, так і на амбулаторному етапі. Не можна не помітити також, що у нас лікарські засоби відпускаються без рецепта, відповідно, поширене самолікування з усіма витікаючими наслідками. До всього іншого МОЗ ліквідувало експертну групу з алергології та клінічної імунології, попри численні звернення Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації.

Анафілаксія — важка, така, що загрожує життю, генералізована або системна реакція гіперчутливості, яка характеризується швидким початком з небезпечними для життя порушеннями дихання і кровообігу. Основними тригерами анафілаксії є харчові продукти, лікарські засоби та отрута перетинчастокрилих комах, у 20% випадків причину ідентифікувати неможливо.

Анафілактичний шок — рідкісна реакція і зустрічається один раз на 700 тис. — 1 млн ін'єкцій. Анафілактичний шок раптово може розвинутися у будь-якої людини на будь-який лікарський засіб. Навіть якщо раніше алергії на нього не було. Організм поступово може напрацьовувати критичну точку сенсибілізації (чутливості). Тому такою важливою є професійно й оперативно надана медична допомога потерпілому. Однак повністю виключити ускладнення і смертність від анафілаксії навіть при всіх належних засобах неможливо.

Культура безпеки

Слід пам'ятати, що медицина — небезпечна сфера діяльності. Тому в інтересах пацієнта співпрацювати з лікарем. «Я не міряв, думаю, нормальний» — часта відповідь літніх пацієнтів на запитання стоматолога про тиск. Дехто й зовсім приховує свої захворювання, подібною легковажністю піддаючи себе і лікаря невиправданому ризику. Не забувайте розповісти лікареві, якщо на продукти, засоби гігієни або ліки у вас була незвична реакція. Це міг бути висип, задишка, набряк обличчя, поява плям, схожих на опіки кропиви, низький артеріальний тиск, зміни в голосі...

Інформована згода пацієнта — обов'язковий документ, який вклеюють у кожну медичну картку. Лікар повинен пояснити пацієнтові майбутні маніпуляції, зібрати анамнез. У приватних стоматологів нерідко дають спеціальні анкети, де пацієнт ставить галочки навпроти захворювань, які у нього є чи були.

На жаль, на ділі правильне оформлення медичної документації кульгає. Нерідко документ про інформовану згоду простягають пацієнтові адміністратори клінік, нічого не пояснюючи, і просять просто підписати.

«Пацієнт має усвідомлювати написане в документі. Ідеально, щоб лікар пояснив термінологію, пацієнт повинен зрозуміти, який вид медичного втручання буде здійснюватися. Інформована згода — важливий документ, який розподіляє відповідальність між лікарем та пацієнтом», — пояснює юрист ГО «Всеукраїнська рада захисту прав та безпеки пацієнтів» Ольга Скорина.

Пам'ятка пацієнтам

Насамперед потрібно дуже уважно вибирати лікаря і клініку. Звертайте увагу, чи проходив лікар додаткове навчання.

У кабінеті лікаря має стояти скляна шафа з медичними укладками, в тому числі й на випадок анафілактичного шоку.

Лікар не повинен працювати сам. Йому має допомагати медсестра.

Уважно читайте і заповнюйте всі папери на прийомі. Дуже часто пацієнти приходять до юристів, просять захистити їхні права, при цьому не маючи на руках жодного документа.

«Дуже уважно ставтеся до листа інформованої згоди. Часто пацієнту просто дають листочок і кажуть: підпишіть. Пацієнт повинен взяти цей лист і сказати: а тепер розкажіть мені, з чим я згоден. І лікарі розкажуть. Вони нічого не приховують, просто так швидше. Світова тенденція сьогодні — відхід патерналізму з медицини. Патерналізму — де лікар головний, батько, бог, а пацієнт беззаперечно його слухається — більше немає в цивілізованому світі. Існує розділена відповідальність. І якщо на пацієнті лежить половина відповідальності за своє лікування, він має право вибирати і знати, з чого він вибирає. Якщо ви ставите запитання, лікар ставитиметься більш відповідально», — радить Софія Богатова, голова ГО «Громадська ініціатива «Право на здоров'я».

* * *

Голова комітету ВР з питань охорони здоров'я Ольга Богомолець звернулася до в. о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун з проханням створити клініко-експертну комісію МОЗ України з оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування у столичній стоматології, де стався летальний випадок, а також провести перевірку законності видачі ліцензії цьому медзакладу.

Ретельний аналіз допоміг би мінімізувати аналогічні ситуації в майбутньому. Не вивчена помилка, як відомо, має звичку повторюватися. Як наслідок, рік у рік в нашій країні відбуваються трагічні випадки, які можна було б попередити.