В якій частині світу знаходиться ГПУ?

Продовжуємо урок цікавої політичної географії. Минулого разу, як ви пам'ятаєте, ми зупинилися на тому, що вулиця Банкова не знаходиться на території юрисдикції Київської міської держадміністрації. Перед нами, дорогі товариші, — класичний офшор з невідомою державною приналежністю. Тому я обома руками підтримую народну ініціативу про перейменування вулиці Банкової на вулицю Офшорну як таку, що більш точно зображує рельєф місцевості в цьому районі.

А що ж кум? Наш генеральний прокурор завжди тримав фасон на свого старшого товариша молодшого віку. Якщо у головного «Рошена» країни офіс в офшорі, то чим його кум гірший?

Так вийшло, що товариш Луценко чи то пропустив, чи то не помітив конституційну реформу 2 червня 2016 року. Згідно з ухваленими того дня через коліно поправками до Основного Закону, на обговорення яких витратили лише 82 хвилини, було ліквідовано два конституційні органи — Верховний суд України і Генеральну прокуратуру України. Замість них було створено «нульові» структури — Верховний суд (ч. 3 ст. 125 Конституції) і Прокуратуру, яку очолює генеральний прокурор (ст. 131-1 Конституції України).

Цей трюк з «реорганізацією» було зроблено з простою метою: у процесі ліквідації одних органів і утворення інших всіх співробітників звільняють, а потім набирають нових. Мета була проста — зачистити керівництво як ВСУ, так і ГПУ...

З цієї причини у нас досі існує дві юридичні особи — Верховний суд і окремо Верховний суд України, причому вони мають різних керівників, які зовсім не «дружать» один з одним...

З прокуратурою виявилося трохи простіше і смішніше. Шокіна звільнили раніше, ніж встигли закласти під його крісло конституційну бомбу. Тому вона вже розірвалася під Луценком, заради просування якого в крісло начальника ГПУ її й закладали...

Згідно з п.п. 10 п. 16-1 Перехідних положень Конституції:

«10) генеральний прокурор України, призначений на посаду до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснює повноваження генерального прокурора до звільнення в установленому порядку, але не довше строку, на який його було призначено, та не може обіймати посаду два строки поспіль».

Є дуже велика проблема з тим, ким себе вважає Юрій Луценко і яким титулом підписує не тільки організаційно-розпорядчі, але що гірше — процесуальні документи.

Він підписується гордо — генеральний прокурор України. Хоча навіть кожен студент першого курсу юрфаку знає, що не існує в нас такої посади — генеральний прокурор України!

Може, Луценка на неї колись обрали, але посаду скасовано! Скажу більше. Ніхто не помітив, але і Генеральної прокуратури більше не існує! За Конституцією у нас є просто — Прокуратура. І все.

До речі, саме так і було за радянської влади. Був генеральний прокурор Союзу РСР, але не було Генеральної прокуратури СРСР — була Прокуратура Союзу РСР. Точно так само була Прокуратура УРСР тощо.

Луценко б і далі ходив на роботу в будівлю з табличкою «ГПУ», піднімався на п'ятий поверх і розміщувався у величезному, як футбольне поле, кабінеті «генерального прокурора України», але хтось здуру чи по п'яні ляпнув йому, що немає більше ані «фірми», ані «титулу».

Будучи юристом від Бога (недаремно він навіть працював у системі установ Міністерства юстиції), Луценко вирішив виправити помилку в діловодстві свого відомства.

Як би ви вчинили на його місці? Адже це треба купу наказів генерального прокурора скасовувати, купу нових наказів видавати, знову призначати своїх заступників, всіх начальників департаментів, управлінь та відділів... Але нашого Юрія Віталійовича голими руками не візьмеш!

Через півроку (!) після набуття чинності поправками до Конституції від 2 червня 2016 року він видає феноменальний наказ №29-шц від 22 травня 2017 року. Я навіть не хочу його переказувати, просто краще це один раз побачити на власні очі.

Отже, ось він! Наказ ГПУ №29-шц від 22 травня 2017 року:

Щоб ви правильно зрозуміли перебіг думок генерального прокурора. Він для себе зрозумів так, що йдеться просто про перейменування посад у штатному розкладі! Причому оцініть красу гри: на бланку «Генеральна прокуратура України» людина, що називає себе «генеральним прокурором України», наказує: з назви його (!) посади викреслити слово «Україна»! Але все одно підписується — генеральний прокурор України...

По-друге, якщо адміністрація з химерами на вулиці Банковій юридично розташована не на комунальній території міста Києва, а в офшорі, то й особистому прокуророві холдингу «Рошен» не годиться вживати слово «Україна» в службовому листуванні. Тому Луценко як хазяїн офшорної фірми «ГПУ» прийняв єдине правильне рішення — слово «Україна» викреслити звідусюди! І навіть з трудових книжок працівників фірми (п. 2 вищезазначеного наказу).

А може, все було зовсім по-іншому? Прийшовши в стан кататонічного збудження, Юрій Луценко раптово згадав, що він — син першого секретаря Рівненського обкому партії, і почав боротися з українським буржуазним націоналізмом у своєму відомстві? Викреслювати всюди «Україна»? Хто знає... Уявляю собі тільки, як кадровики фломастерами і маркерами викреслюють «Україна» з сотень трудових книжок... Чи заклеюють?

Ви запитаєте: як же в такому разі бути з найменуванням ГПУ? Елементарно! Абревіатура правильна. Але трактується невірно. ГПУ — це Головне Політичне Управління при Адміністрації президента.

Пропоную провести ще одну невеличку реорганізацію: об'єднати виборчий штаб громадянина Порошенка, окремі служби АПУ і «фірму» Луценка під загальною вивіскою — Об'єднане Головне Політичне Управління (ОГПУ). Так воно буде точніше.