В очікуванні на вибори: про довіру до влади і тиск на виборців

Коли народ охоплений хвилюванням, ніхто не може сказати, як відновити спокій. Коли він умиротворений, ніхто не знає, що може порушити його спокій. Це — не про Україну. XVII століття, Франція, Жан де Лабрюєр «Характери, або Звичаї нинішнього століття». Схоже, чи не так? Чи думав Леонід Кучма, що саме так, хвилюваннями, закінчиться його спроба дістати третій президентський строк... Чи знав Віктор Янукович про свій ганебний громадянський кінець...

Шкода, неможливо відкрити віконце в майбутнє. Побачити там, хоча б у шпаринку, що день прийдешній нам готує. Нам, українцям, і йому, Петру Олексійовичу Порошенку. Непередбачуване майбутнє країни, де майже повністю вичерпано довіру до влади.

Десь році в 1970-му, точно не пам'ятаю, я, відвідавши виборчу дільницю, написав на бюлетені для голосування: «Не згоден з системою виборів!». Тим самим зіпсував бюлетень. Я вже тоді не мав довіри до влади.

У 1973 році, перебуваючи в уральській зоні для особливо небезпечних державних злочинців, зустрів там двох молодих чоловіків, засуджених за подібні моєму написи на виборчих бюлетенях. Строк покарання за ці страшні антирадянські дії був кожному п'ять років. Обидва — робочі. Олександр Чекалін — слюсар-монтажник з українського Лисичанська. Прізвище іншого не пам'ятаю, жив він до арешту в одному з великих міст центральної Росії, працював маляром. Розповідав, що напис на бюлетені зробив сп'яну.

У 1975 році ми, зеки, що утримувалися в зоні ВС 389-35, напередодні чергових виборів до Верховної Ради СРСР звернулися до влади з вимогою дозволити і нам зробити це важливе радянське дійство. До речі, не заборонене в СРСР жодним відкритим офіційним документом. Нам відмовили, без аргументів.

У новій, уже незалежній Україні ситуація різко змінилася. Напередодні виборів кандидати та їхня обслуга задобрюють подарунками (або лякають, залежно від ситуації, що склалася) тюремне або лікарняне начальство, наполягаючи на «правильному» заповненні виборчих бюлетенів. Непослух зазвичай запам'ятовується і переслідується. Це — про вибори в законодавці і місцеві ради. А вже головні, президентські вибори готують у тюрмах і лікарнях особливо ретельно, тут пан Адміністративний Ресурс проявляє себе особливо строго і впевнено.

Гадаю, наступного року такий тиск на громадян, які повністю залежать від начальства, буде максимальним. Та й мільйони наших громадян, які отримують субсидію через свою бідність і своєю пам'яттю живуть у колишніх радянських страху й обережності, проголосують єдино правильно. Воно й зрозуміло: не підеш на виборчу дільницю, не поставиш галочку чи хрестик у «правильній» клітинці — чекай на позбавлення субсидії. Ух, і справді лукавий винахід ця субсидія, руйнівна для державної економіки... але така корисна головному претендентові країни!

Чому таке відбувається? А іншого способу утриматися при владі вже немає. Через надзвичайно низький рейтинг претендентів. Ми, в більшості своїй, можновладцям не довіряємо. Всім цим псевдопартіям і претендентам на президентський престол, які пристрасно шукають нашої любові (в передвиборний період!).

Так було не завжди. Під час першого референдуму за незалежність навіть у Криму більшість підтримала свою надію. Так, саме так, хтось був упевнений, а багато хто — сподівався. Навіть у важкі часи порожніх магазинів і рясних купоно-карбованців до нової влади була довіра. Недовго. Вона зникла, розчинилася в перших корупційних скандалах і захопленнях всенародної власності.

Сьогодні довіри немає. Демагогічні запевнення і театральні пози викликають дедалі більше відторгнення громадян від влади. Судова та інші реформи, не розпочаті або незакінчені, чомусь не викликають радісних почуттів у майбутніх виборців. Усвідомлене цькування антикорупційних органів одне одним, їхні собачі бої, що відбуваються при яскравому світлі, руйнують і без того слабкі надії у громадян на подолання корупції.

Залишається одне, неодноразово з'їдене і дуже небезпечне: мовна проблема. Якої для більшості наших громадян насправді не існує. І ще, більш небезпечне: релігійна тема. Яка раніше завжди призводила до розділення і кровопролиття. Дивні поради дають нашому Петру Олексійовичу.