Про курячі ноги і гнилий оселедець

Днями мені зателефонувала близька подруга, яка мешкає в одному з передмість столиці, і розповіла вельми неприємну історію. Мовляв, неподалік від вокзалу побачила розклеєні оголошення: «Розшукується шахрайка і злодійка!». На листівках красувалося обличчя... однієї її давньої знайомої. Абсолютно порядної жінки, домогосподарки і засмиканої матері чотирьох дітей. Зрозуміло, моя подруга обірвала мерзенні папірці там, де знайшла.

Але незабаром розповіді про те, що, мовляв, у місті орудує шахрайка, з'явилися в міських групах у соцмережах. Після скарг їх теж видалили, тим більше, що строчили їх з якогось свіжого, явно створеного спеціально для цих цілей акаунту. Оббрехана «шахрайка» гадає, що це помста однієї її приятельки, з якою вони розсварилися досить давно.

У мене, власне, питали поради: що робити в таких випадках? Оголошення знищили, але вийшло як в анекдоті — «ложечки знайшлися, а осад лишився».

А чи є у нас кримінальна відповідальність за наклеп? Була — з 1960-го по 2001 рік. Потім ще місяць — з 16 січня 2014-го. Однак 23 лютого 2014 року було ухвалено закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо припинення норм законів, схвалених 16 січня 2014 року». Цей закон — загалом дуже правильний і стоїть на сторожі свободи слова. Два роки тому депутат Мураєв, колишній регіонал, спробував протягнути через ВР поправки до Кримінального кодексу, що знову запроваджують відповідальність за наклеп, але ця спроба провалилася. І слава богу, додамо. Вистачить нам і громадянської відповідальності.

Але як бути в таких випадках, про який розповіла моя подруга? Дійсно, адже законодавчо соцмережі сьогодні прирівняні до ЗМІ, і легше легкого наліпити фальшивих акаунтів і від їх імені творити що завгодно.

Це я до чого, власне?

Другий день Фейсбук і ЗМІ штормить від історії студентки КПІ Наталії Бурейко, яка знову-таки в соцмережі звинуватила високопосадовця з МВС у сексуальних домаганнях, образах і погрозах. Начебто він навіть надіслав їй відрубані курячі ноги, натякаючи: «І з тобою, курко, те саме буде». Вчора вранці вона подала заяву в прокуратуру (вдень про це повідомив УНІАН). Але вже ввечері дівчина почистила стрічку і написала зовсім інший пост:

«Я, Бурейко Наталя, написала публікацію про погрози з боку Олександра Варченка в соціальній мережі Facebook, не розібравшись у ситуації і не усвідомлюючи своїх дій. Я хотіла захистити себе, але завдала своїми діями шкоди іншим людям. Я не мала на те реальних підстав і жодного морального права. Я не мала жодних підстав вважати, що мені погрожував саме Олександр Варченко, а не хтось інший.

Я стала жертвою цинічної провокації проти Олександра і його дружини.

Я допускаю, що акаунт було створено хакерами з Росії задля дискредитації чиновників Національної поліції та Державного бюро розслідувань.

Я прошу вибачення в Олександра Варченка і членів його сім'ї.

Олександр Варченко і його цивільна дружина є порядними людьми.

Мені дуже соромно, що я стала жертвою шахраїв і мимоволі взяла участь у цій брудній інформаційній кампанії.

Прохання журналістам не турбувати більше мене, мою сім'ю, або сім'ю Олександра. Дайте цій темі спокій».

Конкретній панночці, звичайно, дати спокій можна: можливо, вона насправді «жертва шахраїв», а може, просто... хм... не надто розумна.

Але яка схема! Який ефективний механізм обливання брудом практично будь-якого — від подружки чи сусідки, яка тобі насолила (тій достатньо хлюпнути трошки екскрементів у локальні групи), до бочок і цистерн екскрементів, якими можна облити будь-яку публічну персону. У тієї, звичайно, куди більше можливостей відмитися і виправдатися, ніж у домогосподарки, але сморід однаково залишиться. «А, це та, яка займалася шахрайством, так?» «А, це той, який гарненьких дівчат клеїть на сайтах знайомств? Ні? Не клеїть? А писали наче...»

Взагалі-то це класична технологія чорного піару, називається «метод гнилого оселедця». Гадаю, у веселий передвиборний рік ми ще почуємо багато кумедних історій.