Фальсифікація виборів: каруселі померли, але мафія безсмертна

Коли люди, причетні до нинішніх президентських виборів, казали, що сьогодні в інформаційному просторі активно «розганяють зраду», розповідаючи про масштабні фальсифікації, це здавалося деяким перебільшенням. Та якщо добряче пропахати інформаційне поле, стає очевидно: на жаль, справді розганяють.

Коли пересічним громадянам, далеким від передвиборчої кухні, кажуть про «фальсифікації», ми зазвичай слабо уявляємо, як це здійснюється технічно. Натомість обізнані люди, які пропрацювали на виборах не один рік, відзначають, що сьогодні можливість фальсифікацій мінімізована.

Згадаймо, як це було, проаналізуймо, що відбувається зараз, а заодно й уявімо, як чорні технології можуть працювати в майбутньому.

Основні фальсифікації проходили через низові комісії

Принаймні, так стверджують люди, які пропрацювали в цих самих комісіях щонайменше років десять. Як би заслужено погано не говорили про Центральну виборчу комісію, але основний треш відбувався там, внизу, на виборчих дільницях.

Для фальсифікацій на виборчій дільниці необхідно, щоб переважна більшість членів комісії працювала заодно. Простий приклад: парламентські вибори 2010 року, Партія регіонів конче прагне сформувати більшість. Але до дільничних комісій не можуть входити самі лише регіонали, тому там є і представники інших партій. Наприклад, від якоїсь «партії любителів хліба і видовищ», партії «я — легенда!», «партії велосипедистів»... У комісії, що складається, скажімо, з 12 осіб, 11 могли представляти Партію регіонів, але називатися якось вигадливо.

Сьогодні в Україні офіційно зареєстровано близько 300 партій, і частина з них отримувала дохід саме від обслуговування фальсифікацій.

Бюлетені: вкидання з-під поли

Однак повернімося до виборів. Ну ось, банду сформували. Що далі? Далі купували «ліві» бюлетені, які часом друкували додатковими тиражами там само, де і справжні. Ви скажете, що кожен бюлетень, як грошова купюра, має свій порядковий номер. Так і є. Але хто з нас часто звертає увагу на порядковий номер купюри в гаманці?..

«Сиджу я в комісії, спостерігаю, як вивертають всі урни на стіл, — розповідає один з ветеранів виборів, — і бачу: одна дама робить над столом легкий рух кофтою — і з-під поли на стіл сиплються бюлетені. Якби я тоді був досвідченішим, то розумів би, що треба робити: стрибнути на стіл, лягти животом на цю пачку, в якій всі бюлетені — за одного кандидата. Але я оторопів від такого нахабства, а дама тим часом, немов досвідчений картяр, розтасувала ці папірці в загальній купі».

Дві зайві пляшки

Але вкинути фальшиві бюлетені — ще півсправи. Адже треба ще й витягнути з купи справжні. А то вийде як в анекдоті про поручика Ржевського: «Купали днями актрису у ванні з шампанським. Влили 20 пляшок, а як знову розлили по пляшках, так вийшло двадцять дві. Парадокс, панове!»

Те ж саме і з бюлетенями. Відзначилися 300 осіб, а бюлетенів з відмітками — 350. Землекопа півтора. Ось для цього і потрібна була спаяна банда замість виборчої комісії: щоб усі закрили очі на те, що хтось з торбою підійде до столу, вибере з купи «неправильні» бюлетені і засуне їх у свою торбу.

Немає талонів — немає каруселей?

Тепер поговорімо про так звані каруселі. Класична карусель робилася за допомогою відкріпних талонів. Масштабна підготовка полягала в тому, щоб попередньо загнати виборців у депресію, та так ґрунтовно, щоб більшості не хотілося взагалі приходити на виборчі дільниці. А потім зобразити липову явку за рахунок «карусельників» — спеціальних людей з відкріпними талонами, яких автобусами возили від дільниці до дільниці. Талонів цих наштампувати — ще простіше, ніж липових бюлетенів.

Голоси з могили

За часів, коли існувала можливість збити «свою» комісію, була ще одна ризикована схема: карусельник приходив з паспортом, його, ясна річ, у списках не було. Але у списках все одно були «мертві душі» — або це справді померлі виборці, яких не встигли (чи не захотіли?) прибрати зі списків, або люди, про яких було відомо, що вони поїхали, приміром, на заробітки.

Простягав карусельник паспорт — а в ньому, скажімо, закладено червону ниточку. Або листівку з трояндочкою. Тобто таємний знак, побачивши який, член комісії давав карусельникові розписатися за іншого. Зазвичай таке відбувалося наприкінці дня, коли явка спадала нанівець і шанс, що прогульники все-таки з'являться проголосувати, зводився до нуля.

А тепер поговорімо про схему, яка реально працює сьогодні і, на жаль, працюватиме завтра і післязавтра.

Виборча мафія безсмертна!

Скандальні обшуки у штабах «Батьківщини» трактуються різними інформаційними смітниками як спроба... відвернути увагу від фальсифікацій, які нібито готуються з боку чинного президента. Смішний політолог Карасьов, який розгулює по Москві в модному вбранні, наприклад, заявив газеті «Вести» таке: «Порошенко багато обіцяв, багато себе хвалив, а зараз ще й вирішив показати, що він веде боротьбу за чесні вибори. Він хоче очолити цю повістку і витіснити Тимошенко». Та хай там як, поки що президентські штаби залишаються чистими.

Сьогодні основний механізм фальсифікацій — це ті самі «піраміди» і «мережі», які займаються купівлею голосів і через які, власне, і влаштували обшуки у штабах «Батьківщини».

У ЗМІ пройшла інформація, що проти залучених у створенні виборчої піраміди від «Батьківщини» порушили справу за ст. 255 КК України — створення злочинної організації. І дійсно, у кримінальному законодавстві прописано доволі жорсткі санкції за махінації з голосами виборців.

Отже, схему прикрити можна? Так, але зробити це вкрай складно: необхідно, щоби хтось її цілеспрямовано здав.

Загалом ця структура нагадує... мафію. Є, умовно кажучи, капо-мафіозо, ватажок, є люди, які відповідають за свої регіони, у тих, у свою чергу, є мережа дрібних покупців голосів. Цікаво те, що ця мережа не руйнується відразу після виборів: зазвичай дрібні «мафіозі» все одно залишаються в полі зору організації, тому що та допомагає і підтримує їх, підкидає підробітку... коротко кажучи, все за схемою, давно відточеною «Коза Нострою».

Люди, які багато років знаються на передвиборчій кухні, розповіли про кілька випадків, коли покупці голосів потрапляли у складні життєві ситуації і їм справді надавали допомогу. До речі, виникає запитання: чому фігурантка «Кілійської справи» (про те, як вперше в Україні скупниця голосів на виборах отримала реальний строк позбавлення волі, ми вже писали), перебуваючи в самому низу виборчої піраміди, так і не здала нікого зі своїх наймачів? Чи не тому, що ті обіцяли їй комфортну відсидку, як це зазвичай буває в мафіозних сім'ях?

До слова, останнім часом передвиборча мафія почала активно моніторити соцмережі й виловлювати звідти людей, потенційно готових продати свій голос.

Купуємо голоси гуртом!

Чи можна реально розчавити цю структуру? Навряд чи. Ба більше, слід визнати, що подібні «передвиборчі мафії» існують у багатьох країнах. І скоріш за все, у нас вона може найближчим часом мутувати: навіщо купувати голоси поштучно, щоразу ризикуючи нарватися на стукача, якщо це можна робити гуртом і порівняно безпечно?

Як? Та дуже просто: купити лідера думок, який скаже своїй вірній пастві, за кого треба голосувати. І та проголосує — з ентузіазмом і задарма. У Західній Європі в ролі таких лідерів думок часто виступають профспілкові ватажки. У нас ними можуть бути... духовні, прости господи, пастирі. Мені розповідали про те, як дружно і правильно голосували за «регіони» у 2010 році парафіяни однієї з протестантських церков.

Проголосуй ниткою і подумай головою

Боротися з цією передвиборчою мафією можна у три способи.

Перший — кримінальна відповідальність за фальсифікації.

Другий — реальна політична конкуренція, коли кандидати у президенти, конкуруючі партії стежать один за одним в обидва ока, підкидають один одному «кротів», купують стукачів, полегшуючи тим самим роботу правоохоронців.

І, нарешті, третій — довга і копітка робота з виборцями.

22 лютого на телеканалі «Прямий» під час ток-шоу, присвяченого передвиборчим маніпуляціям, проводили онлайн-голосування серед глядачів: «Чи продали б ви свій голос за 700 грн?». Ствердно відповіли лише 14% респондентів, решта сказали «ні».

І це радує.

Навіть ті, кого спокусили брудні гроші, давно придумали безліч хитрощів — як обдурити передвиборчу мафію. Треба сфотографувати бюлетень? Будь ласка. Ставимо галочку за допомогою ниточки або накладеної на нього прозорої плівки, робимо знімок — а далі голосуємо як хочемо.

Найсвіжіша схема, придумана мафією: біля урни для голосування сидить куплений спостерігач, а куплений виборець кидає бюлетень в урну, попередньо склавши його так, щоб була видна галочка в потрібному місці. Спостерігач подає знак людині на вулиці, та скидає виборцю гроші на телефон... Але реалізовувати такі схеми вкрай складно і клопітно.

А от розповідати про те, що продавати свій голос — це не комільфо, потрібно. Розповідати, розповідати, розповідати... поки наплювацьке «ну подумаєш, адже всі так роблять» не зміниться установкою «я не хочу бруднитися, продаючи свій голос». Чим нетерпимішим є суспільство до фальсифікацій на виборах, тим менше їх буде. Ось так просто.