Кандидати в президенти України — 2019: ліберали, консерватори, патріоти і… словоблуди

Поглянувши на великий список кандидатів у президенти України, що ледве поміщається в бюлетень, будь-який виборець поставить собі запитання: хто всі ці люди? Ні, звичайно, трійку лідерів знають усі, і кожному відомо, що між ними і відбуватиметься головна битва. Ще осіб 5‒10 теж більш-менш знайомі «середньостатистичному громадянину». Але кандидатів 39!

Хотілося би написати кілька конспірологічних статей: хто кого фінансує, хто чий технічний кандидат і взагалі — яку шахову партію збирається розігрувати за допомогою цих фігур таємний світовий уряд або, наприклад, галактичний розум. Але на жаль: бракує інсайдерської інформації про плани галактичного розуму, та й не дуже віримо ми в таємний світовий уряд. Шукати досьє на кожного кандидата теж не варто: цих досьє всюди повно і так.

Погорювавши над списком і виключивши з нього трьох лідерів, яких залишимо наостанок, «Ракурс» сформував з решти, грубо кажучи, вісім з половиною «гуртків за інтересами». Головний мінус такого підходу — це все-таки чисто суб'єктивний погляд. Ну що ж, зате це наш особистий і абсолютно ніким не оплачений суб'єктивний погляд.

Вісім «гуртків за інтересами» ми обізвали по-своєму: «Дискотека 90-х», «Команда збитих льотчиків», «Темні конячки і друга найдавніша», «Суворі і в погонах», «Соціалісти, націоналісти і радикал-популісти», «Ближче до природи», «Ліберали», «Жирні коти». Отже, це вісім.

Однак 99 зі 100 виборців навіть і не подумають вчитуватися в передвиборчі програми кандидатів. Тож ми візьмемо на себе працю прочитати і коротенько переказати те, що вони намагаються нам запропонувати, переклавши заодно текст з передвиборчої мови на людську.

...Є старий анекдот. Пристойну даму запитують: «Що питимете, мадам — ​​шмурдяк, самогон чи розведений спирт?» — «Ах, навіть не знаю, все таке смачне!..» Важко віддати ось так з ходу перевагу якійсь одній із груп.

Почнемо з лібералів.

Складається враження, що кандидати в президенти України (або їхні політтехнологи) в більшості своїй пишуть не програми, а якісь тексти для продажу, в які обов'язково потрібно вставляти ключові слова «корупція», «децентралізація», а також «добробут», «майбутнє», «міць», «вплив» тощо.

У чотирьох з п'яти представлених тут програм дуже багато правильних слів. Звичайно, щодо правильності — це суб'єктивна думка. Коли я пройшла короткий тест «Погляди якого з кандидатів найближчі до ваших особистих», комп'ютер видав Романа Безсмертного і Віктора Кривенка, перших у цьому огляді. Але чесно зізнаюся: я не в захваті від їхніх передвиборчих програм. Багато слів. Занадто багато слів.

Тільки дві... ні, півтори з п'яти програм групи кандидатів, умовно названих «лібералами», стали приємним винятком.

Роман Безсмертний: гуманітарна утопія «Велика Україна»

Цей кандидат так давно у великій політиці, що не потребує особливого представлення. Нагадаємо коротенько. 52 роки, родом з села Мотижин Київської області, закінчив істфак Київського педінституту (нині — Педуніверситет ім. Драгоманова). У школі пропрацював недовго, віддав перевагу політиці.

Чотири рази був народним депутатом, з 1997 по 2002 рік — постійний представник президента Леоніда Кучми у Верховній Раді. Подальшу свою долю Роман Безсмертний пов'язав з «Нашою Україною». У 2005-му — віце-прем'єр з питань адміністративно-територіальної реформи (яка, нагадаємо, реально почала проводитися тільки через 10 років). На посаді посла України в Білорусі (2010‒2011) відзначився тим, що проігнорував чергову церемонію інавгурації Лукашенка, що за президентства Януковича було вельми сміливим кроком.

З 2015-го — представник України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України. Принциповий прихильник територіальної цілісності країни.

А тепер про програму.

Маніфест називається «Про майбутнє», а для опису сьогодення кандидат Роман Безсмертний не шкодує темних фарб. А все тому, що у нас, як він вважає, держава і людина існують у різних площинах, а політика зводиться до популярних ток-шоу, головне завдання яких — спустити пар.

Як же, на думку кандидата, можна змінити такий стан речей? Ну, по-перше, мислити глобально, а не фіксуватися на дрібницях (це, до речі, типовий підхід гуманітарія, у якого руки з... який, вибачте, більше звик будувати умоглядні концепції).

Добре, подумаймо і ми про велике. Отже, державу потрібно «перезаснувати» й ухвалити нову Конституцію. (До речі, Роман Безсмертний був одним з авторів чинної Конституції.) Парламент перекроїти на двопалатну систему і взагалі перейти до парламентської республіки (що ще раз підтверджує те, що для більшості кандидатів другого ешелону президентські вибори — всього лише промо-акція майбутніх парламентських, а сам Роман Безсмертний, між іншим, наприкінці минулого року анонсував створення «політичної партії нового типу»).

Окремим пунктом стоїть територіальна реформа і посилення ролі місцевого самоврядування. Цю реформу полюбляють декларувати у своїх програмах дуже багато кандидатів — і все, мабуть, тому, що вона... вже і так успішно триває четвертий рік. А років 15 тому кандидат вже мав реальну можливість для здійснення територіальної реформи.

Загалом це типова патріотична проукраїнська розпливчаста програма: все для людини, Крим і Донбас наші, все для бізнесу, піднімемо фермерство, знизимо податки, викорінимо корупцію... Та ви й самі, напевно, знаєте. Тому у програмах Романа Безсмертного та інших, умовно названих «лібералами», ми зупинимося лише на «родзинках».

Наприклад, у розділі «Економіка» це легалізація операцій з криптовалютами і підвищення безмитних покупок для фізосіб на інтернет-майданчиках до 1000 євро на місяць. У розділі «Освіта і наука» сподобався пункт «Кожна дитина, закінчуючи школу, має опанувати робітничу професію». Це дуже правильно. Інша річ, що для цього потрібно закінчувати не «школу», а спеціальний навчальний заклад, а середню освіту зробити триступеневою — ось про що варто було б говорити. Але гуманітарії на деталі не розмінюються. Сподобалася і декларація «Права людини вищі за закони держави». Там само, в розділі «Особисте життя», є пункт про легалізацію легких наркотиків. Хоча теж мені прорив: навіть наркотиками середньої тяжкості, такими, як етанол, у нас давно й успішно торгує держава.

Більшість лібералів-патріотів начисто втрачає весь свій лібералізм, коли мова заходить про так звану духовність. У випадку з Романом Безсмертним сталося те ж саме. Як вам таке: «Визнання провідної ролі християнства», «Підтримка діалогу християнських церков» тощо? Україна, згідно з Конституцією, світська держава. Ах так, Роман Безсмертний хоче Конституцію змінити...

Загалом же кандидат збирається створювати Велику Україну. Для того щоб утопія стала реальністю, потрібне всього-на-всього «перезаснування держави за допомогою якісної зміни всіх її інститутів». Не більше й не менше.

Віктор Кривенко: економічний патріотизм з конфіскацією

37-річний кандидат народився у Дніпродзержинську (зараз — Кам'янське). Має три дипломи — Дніпропетровського держуніверситету (економіст), Харківської юракадемії (юрист) і Національної академії державного управління при президентові України. Для політика це хороша, ґрунтовна підготовка.

Про ранні роки кандидата у відкритих джерелах сказано дуже мало: мабуть, тільки те, що він навчався в міській гімназії №1. Однак стрімка кар'єра (2005‒2009 — гендиректор з розвитку та інновацій концерну «Південмаш», 2009‒2010 — заступник генерального директора Національного космічного агентства України, 2011‒2012 — радник гендиректора ДП «Укрспецекспорт», 2012‒2013 — радник гендиректора «Укроборонпрому», з 2014-го — радник міністра фінансів) і той факт, що новопризначеному гендиректору «Південмашу» з розвитку було всього 23 роки, дозволяє припустити, що кандидат — або фінансовий геній, або... йому трохи допомогли.

У 2014 році Віктор Кривенко стає депутатом... ні, не від НРУ, а від «Самопомочі». Однак його виключили з партії після того, як він підтримав проект закону про децентралізацію. Тоді Віктор Кривенко вступив до Руху, а у травні 2017-го його обрали головою партії. Дивовижна кар'єра.

Щоправда, «24-й канал» повідомляє про те, що кандидат від НРУ став фігурантом антикорупційного розслідування про лобіювання закупівлі медобладнання на суму 200 млн грн. Але справа ще не закінчена, а взагалі з корупціонерами Віктор Кривенко збирається вчиняти круто, що видно з програми.

Я дуже поважаю НРУ, тому і відправила кандидата до лібералів, але програма Віктора Кривенка пройнята ностальгією за 90-ми, спогадами про 90-ті і про те, що в 1991-му Україна обрала не того президента. Взагалі озиратися назад і враховувати помилки минулого — правильно. Але затягувати плач на тему «що було б, якби...» досить безглуздо. Альтернативна історія — невідповідний жанр для передвиборчих програм. І особливо смішно це читати, коли знаєш, що, по-перше, Віктор Кривенко приєднався до Руху аж у 2017 році, після того, як посварився з «Самопоміччю», а по-друге, під час описуваних подій він ходив у молодшу школу. Вибачте, в гімназію.

Ще там багато правильних слів. Дуже, дуже-дуже багато правильних слів. Тому постараємося виловити з потоку оригінальні речі, незалежно від того, подобаються вони нам чи ні.

Отже, створення системи патріотичного виховання через організацію «Пласт». Комусь, може, і до душі скаутські табори і гра «Зірниця», але робити це державною програмою виховання... Якось вже занадто совком відгонить.

Українським гастарбайтерам — трудовий стаж. Чудово. Нульовий податок на їхні грошові перекази в Україну — спірно, тим більше що це декларується як один зі шляхів їх повернення до країни.

Довічне ув'язнення для топ-корупціонерів і конфіскація майна членів їхніх сімей. Популістське марення. Хто вирішуватиме, це «топ» чи не «топ»? А якщо член сім'ї чесно заробив своє майно?

Створення умов для молоді з окупованих територій для отримання паспорта, навчання в Україні, працевлаштування і — увага! — організації власного бізнесу. З документами і навчанням, припустимо, все нормально. Але бізнес? З якого дива?

Взагалі ж у програмі кандидата анонсується програмний документ «Економічний патріотизм. Стратегія реалізації національного інтересу для стрімкого розвитку України». Можливо, в самому документі є конкретика, але в його описі, даному у програмі кандидата Віктора Кривенка, проглядається той самий до болю знайомий план побудови Нью-Васюків, тільки викладений нудніше, ніж у кандидатів з «Дискотеки 90-х».

Андрій Новак: нова архітектура міжнародної безпеки, реформування інституту президентства і багато інших правильних слів

46-річний Андрій Новак родом з Коломиї Івано-Франківської області. Навчався в Києві, в Європейському університеті (з 2011-го — проректор), потім у бізнес-школі в Канаді, нарешті, закінчив аспірантуру НДІ при Міністерстві фінансів. Захистив дисертацію на тему «Взаємозв'язок податково-бюджетних та грошово-кредитних важелів у політиці економічного зростання України». Хороша тема. Ще Андрій Новак — автор книжки «Як підняти українську економіку» (2006 рік).

Професійна кар'єра Андрія Новака, звичайно, не настільки блискуча і стрімка, як у Віктора Кривенка. Можливо, тому, що пов'язана частково з такою ненадійною матерією, як ЗМІ. Новак працював комерційним агентом кількох інформаційно-розважальних телепрограм, доволі пристойних, до речі, — таких, наприклад, як «Бар Чорний кіт» або «Саме той».

Тому не дивно, що в політику кандидат прийшов саме як консультант з роботи із засобами масової інформації. Втім, незабаром він перемикнувся на економічні питання: у 2005‒2006 був радником двох прем'єр-міністрів, членом громадських рад та організацій, у 2010-му обраний головою Комітету економістів України. Двічі обирався народним депутатом (2002‒2006 і 2012‒2014).

Зараз балотується у президенти від партії «Патріот», яку очолює колишній перший заступник колишнього генпрокурора Віталія Яреми Микола Голомша. Він, до речі, і заявив ЗМІ, що українські патріоти мріють про країну щасливих і багатих людей, з усіма можливостями для особистісної реалізації, тому повинні «брати на себе ініціативу і відповідальність».

Що ж пише про це кандидат у своїй програмі?

Україна самостійно фактично відстоює свободу і незалежність Європи, і в цьому Андрій Новак, на жаль, має рацію. Він вважає, що ми можемо запропонувати світові нову архітектуру міжнародної безпеки, а це вже пряме завдання президента, і тому потрібно сформувати повноцінний інститут президентства. А далі знову дуже багато розумних і правильних слів про дух і букву права, реформи, переформатування, адміністративно-територіальну реформу (яка, ще раз нагадую, вже четвертий рік триває повним ходом), про інновації в економіці, про духовність, яку не можна відсувати на другий план (ну куди ж без духовності?).

Чесно — все настільки правильно і вивірено, що навіть якісь родзинки вивудити не вдалося. Почитати про триступеневу модель економіки, яка описується у книжці кандидата, буде куди цікавіше.

Сергій Носенко: новий суспільний дискурс

49-річний кандидат у президенти Сергій Носенко народився в Києві, закінчив Політех (комп'ютерні технології). Через десять років отримав другий диплом Української академії зовнішньої торгівлі. Багато працював у міжнародних компаніях.

Зараз активно займається бізнесом. У політиці відомий мало: практично він — один з тих самих «нових облич», про які так багато люблять зараз говорити. Носенко — один із засновників громадської організації «Розвиток», яка декларує об'єднання правих консервативних економістів. Одним словом, успішний заможний підприємець, який вирішив, мабуть, що настав час вже і політикою зайнятися впритул.

Що ж він обіцяє у своїй програмі?

Зазвичай при слові «дискурс» хочеться схопитися за свій симулякр. Починаючи читати програму кандидата і спотикаючись на «дискурсах», «візії» та інших розумностях, я спочатку дуже засмутилася: невже знову вода, до того ж така, що її неможливо читати?

Але ні, дещо цікаве у програмі є. Щоправда, до цікавого потрібно ще продиратися сторінки дві-три через дискурси і візії. Одним словом, не сподобалися у програмі багатослівність і велика кількість пафосних фраз.

А що ж сподобалося?

По пунктах: право на вільне володіння окремими видами вогнепальної зброї — раз. Боротьба з корупцією (ну нікуди від неї не дітися!) має проводитися інституційним і економічним шляхами — два. Приємно, що кандидат не закликає нікого розстрілювати або садити довічно з конфіскацією майна всіх рідних і близьких. Ну і вишенька — заміна ПДВ податком з продажів. А ще зняття мораторію на продаж землі і загалом затвердження священного права приватної власності. Взагалі економіці у програмі Сергія Носенка відводиться відсотків 80 місця, і речі там декларуються правильні.

Ще один непоганий пункт — кандидат виступає категорично проти спекуляцій на історії, релігії, культурних традиціях. А тих, хто це робить, він вважає відкритими ворогами.

Загалом вимальовується вельми розумне і приємне «нове обличчя».

Олександр Данилюк: починаємо готуватися до парламентських виборів

По-перше — не плутайте кандидата Олександра Данилюка з екс-міністром фінансів в уряді Гройсмана Олександром Данилюком. По батькові перший — Володимирович, другий — Олександрович.

Олександру Данилюку, який нас цікавить, 38 років, він киянин, закінчив Економічний університет ім. Гетьмана за спеціальністю «правознавство». Спеціаліст з правового регулювання економіки і залучення прямих іноземних інвестицій. Автор книжки «Преторіанці: Після і до Революції».

Про революції Олександр Данилюк знає не з чуток: він був активним членом акції «Україна без Кучми», у 2004-му представляв інтереси кандидата в президенти Віктора Ющенка в Донецькій області. У 2008-му брав участь у кампанії «Київ без Черновецького». У 2010 році був координатором Податкового майдану, а під час Революції гідності представники руху «Спільна справа» під керівництвом Олександра Данилюка захопили будівлі Міненергетики та Мін'юсту.

Влітку-восени 2014-го був радником міністра оборони Валерія Гелетея на громадських засадах.

Щодо грошей, то у нього два ТОВ (одне з яких — якесь інформаційне агентство, яке нікого ні про що не інформує). І взагалі основні доходи отримує дружина кандидата.

Програма Олександра Данилюка сподобалася відразу з кількох причин. По-перше, вона коротка. Коли читаєш всі програми підряд, починаєш цінувати тих кандидатів, які не розвозять манну кашу по тарілці. По-друге, Олександр Данилюк, умовно кажучи, не трясе перед дзеркалом гетьманською булавою, а відверто дає зрозуміти, що орієнтується на осінні парламентські вибори. На його думку, зараз, коли рейтинг проросійських сил зріс удвічі в порівнянні з 2014 роком і, відповідно, збільшилася небезпека їх реваншу, саме на парламентських виборах має бути зосереджено основну увагу.

Особливу небезпеку криє в собі мажоритарна система, що надає широкі можливості проникнення в парламент для ворожих агентів впливу, а заодно для популістів і базік, — і це чиста правда. Сьогодні реванш Кремля може призвести до страшних наслідків, аж до знищення української державності — і це теж правда.

Першочергове завдання держави, на думку кандидата, полягає в економічній реформі за моделлю «азіатських тигрів» — Японії, Тайваню і Південної Кореї, тобто в побудові високотехнологічної інноваційної економіки. Олександр Данилюк стверджує, що план таких реформ розроблений Громадським об'єднанням «Спільна справа», яке він, власне, і представляє.

Ну а щодо президентських виборів, то участь у них «є фактичним початком парламентської кампанії «Спільної справи».