Новини
Ракурс
Туберкульоз в Україні

Туберкульоз: Україна стає токсичною для Європи

24 березня — всесвітній день боротьби з туберкульозом. Думка, що паличка Коха (збудник туберкульозу) віддає перевагу виключно представникам асоціальних груп, вибираючи жебраків, бездомних і ув'язнених, помилково перетворилася майже на аксіому. Лікарі попереджають: якщо ви живете в соціумі, спілкуєтеся з іншими людьми, зрештою — дихаєте, сміливо можете зараховувати себе до групи ризику.

Loading...

Туберкульоз — захворювання дуже заразне, підхопити яке може будь-хто з нас, незалежно від статусу і соціального становища. А ось як розвинуться події далі — залежить від багатьох факторів.

Припустімо, у громадському транспорті чхнув хворий на туберкульоз. Після первинного контакту з мікобактерією комусь може пощастити — організм знищить збудника. Однак у 5% випадків розвинеться первинний туберкульоз, раннє прогресування захворювання. У 95% випадків з тих, коли організм не знищив агресора, розвивається носійство або латентний туберкульоз.

Чи перейде захворювання з легкої стадії у більш важку, залежить від стану імунітету і факторів ризику. Вік, генетична схильність, вагітність і годування, наявність інших захворювань, шкідливі звички можуть погіршити ситуацію. Разом з тим імунітет має вирішальне значення. У людей з хорошими соціально-побутовими умовами, повноцінним харчуванням, невисоким рівнем щоденного стресу, з мінімумом чинників ризику більше шансів перемогти інфекцію або отримати латентну стадію, яка ніколи не прокинеться. Чи багато українців живе в такому раю?

Туберкульоз в Україні. Здорове харчування і відсутність стресу підвищують шанси перемогти туберкульоз

Лікуємо показники замість пацієнтів

Згідно з останніми даними МОЗ, щодня від туберкульозу в Україні помирає близько 10 осіб. Реальних показників захворюваності в нашій країні не знає, схоже, ніхто. Достеменно відомо, що Україна посідає друге місце у світі за поширеністю туберкульозу з широкою лікарською стійкістю, а також входить до п'ятірки країн світу з найвищим показником мультирезистентного туберкульозу (форма захворювання, що важко піддається лікуванню, терапія є тривалою і затратною). За даними ВООЗ, близько 23% випадків туберкульозу в Україні не виявляються (за оцінками експертів, близько 30%).

Чиновники, рапортуючи про позитивні тенденції в боротьбі з туберкульозом, часто лукавлять. Так, у 2013 році прес-служба Міністерства охорони здоров'я взагалі розповсюдила радісну звістку про те, що епідемії туберкульозу в Україні більше немає. Всі зітхнули з полегшенням. Крім фтизіатрів. Попри декларовані «позитивні тенденції», ми досі залишаємося країною, далекою від перемоги над туберкульозом.

Останні дані Національної служби здоров'я щодо зростання захворюваності серед дітей (0‒17 років) не вселяють оптимізму: у 2018 році цей показник виріс на 2,9% в порівнянні з 2014-м (788 і 770 в абсолютних числах відповідно). Тим більше якщо врахувати, що реальний показник захворюваності серед дітей у нас у 4,5 раза перевищує офіційні цифри (за даними ВООЗ).

«Сьогодні Україна повністю фінансує закупівлю ліків проти туберкульозу, а завдяки закупівлям через міжнародні організації нам вдалося збільшити їх кількість майже у 40 разів. Наприклад, препарат Лінезолід міжнародні організації минулого року закупили за ціною 0,27 дол., а МОЗ України у 2014 році цей самий препарат купляв за 2,85 дол.», — вже звично рапортує про економію в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун.

Експерти відзначають, що рішення лежить не зовсім у площині більше-менше ліків. Так, проблему з резистентністю можна розв’язати завдяки застосуванню новітніх світових розробок — препаратів «Бедаквілін» і «Деламанід». Однак держава поки не доклала ефективних зусиль для забезпечення ними пацієнтів за державний кошт. Тому хворим доводиться завозити рятівні ліки з сусідніх країн за ціною до 2000 дол. за курс лікування. Більшості лікування не по кишені.

Майже всі ліки для лікування туберкульозу токсичні, мають багато побічних ефектів. Саме непереносимість побічних дій і є однією з основних причин відмови хворих від лікування, і, як наслідок, інфекція поширюється серед населення. На жаль, хворі в Україні змушені купувати симптоматичні ліки для зменшення побічних реакцій за свій кошт.

У той час як МОЗ відзвітувало про зниження захворюваності за результатами виконання державної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 9%, Рахункова палата України встановила, що майже 82% заходів цієї програми, на яку витратили понад 3,2 млрд грн, було реалізовано частково або не виконано взагалі . До речі, остання програма закінчилася у 2016 році. Тільки через два роки, у 2019-му «для поліпшення ситуації Кабмін розробив Загальнодержавну цільову програму протидії туберкульозу», яка зараз перебуває на розгляді комітетів Верховної Ради.

Експерти називають проект нової Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018‒2021 роки, м'яко кажучи, далеким від досконалості. Документ, крім численних помилок, заснований на даних 2016 року, включає заходи 2018 року, які не можуть фінансуватися у 2019-му. Такий проект потребує доопрацювання з урахуванням нинішніх реалій.

Фтизіатри запевняють, що туберкульоз можна перемогти за двох головних умов: рання діагностика і своєчасне ефективне лікування. Для повного лікування від туберкульозу дуже важливим є свідоме ставлення пацієнта до терапії і регулярний (строго за годинами, без пропусків) тривалий прийом медикаментів. Перерва в лікуванні загрожує появою мультирезистентної форми захворювання, коли мікобактерія стає практично не чутливою до відомих протитуберкульозних препаратів.

Під наглядом сімейного лікаря

В Україні вирішили йти в ногу з часом. Виявляти і лікувати туберкульоз з 2019 року планується під наглядом сімейного лікаря. У більшості випадків терапія амбулаторна.

«Передбачається запровадження помісячної оплати сімейним лікарям за результати та контрольований процес лікування хворих на туберкульоз на амбулаторному етапі. Ми плануємо це впровадити з другого півріччя 2019 року», — зазначив перший заступник генерального директора Центру громадського здоров’я МОЗ Віктор Ляшко.

За його словами, сімейним лікарям, які виявили хворого на туберкульоз, будуть доплачувати. А ось виявляти збираються за допомогою анкетування. За словами чиновника, анкетування тільки перевіряє, чи є ймовірність зараження на туберкульоз. Після опитування в разі необхідності лікар повинен спрямувати хворого на подальші методи діагностики. Більш детальний алгоритм всього процесу поки дізнатися не вдалося.

Більшість фтизіатрів вважають такий крок за нинішнього рівня захворюваності та економічної ситуації передчасним. Спостережуване сьогодні хаотичне скорочення спеціалізованих лікувальних закладів за відсутності досконалої системи амбулаторного лікування, орієнтованої на потреби пацієнта, і повного забезпечення українських хворих сучасними ліками за державний кошт посилить незавидне становище України в питанні поширення туберкульозу ще більше.

«Зважаючи на рівень захворюваності на туберкульоз серед українців, Україна стала токсичною для Європи. Кордони відкриті... Це Європу наразі лякає. На сьогодні МОЗ фактично провалило політику у сфері туберкульозу. Немає концепції реформування у цій галузі. Скорочуються протитуберкульозні диспансери, люди переводяться на амбулаторне лікування. Немає стратегії, що саме скоротити, що залишити. Як зробити кращим доступ пацієнтів до лікування. Пацієнт з мультирезистентним туберкульозом не повинен сидіти в черзі до сімейного лікаря, де сидітиме мама з маленькою дитиною», — каже Віталій Руденко, голова правління БО «Українці проти туберкульозу».


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter