Декларація з лікарем: пацієнтів-саботажників фінансувати не будуть

Поки українці разом з Уляною Супрун у Facebook активно розбиралися зі здоровим харчуванням («Коли ми говоримо «здорове харчування», то маємо на увазі не розкручені та дорогі авокадо, годжі, чіа, кіноа і лосося, а рідні та доступні сало, яйця, смородину, гречку, гарбузи, оселедці та льон. І купу інших продуктів вартістю до 50 грн/кг»), а потім жваво ділилися рецептами і порівнювали ціни на «здорову їжу», того ж дня, 3 квітня, відбувалося перше після виборів засідання Кабміну, де обговорювали важливі медичні питання.

Володимир Гройсман пообіцяв знизити ціни на ліки, боротися з підробками препаратів, дав надію щодо впровадження програм з боротьби із серйозними захворюваннями, наприклад, згадав про страхування від раку...

Опис світлого майбутнього перервала уповноважений з прав людини Людмила Денісова, яка виступила категорично проти дострокового припинення фінансування пацієнтів, що не підписали декларації з сімейними лікарями (так званий червоний список; до «зеленого» входять пацієнти, які уклали декларації).

Омбудсмен, яка глибоко ознайомилася з виворотом трансформації медицини (про що свідчить останній звіт про стан дотримання захисту прав і свобод людини в Україні), зауважила, що такий крок позбавляє українців права на безоплатну медичну допомогу, гарантовану ст. 49 Конституції. Категорично проти виступила і Київська міська профспілка працівників охорони здоров'я.

Попри всі «але», проект затвердили. Щоправда, з умовою доопрацювання, на яку МОЗ дали три дні і рекомендували залучити представників профспілок.

МОЗ поспішає і наполягає

Нагадаємо, що медична реформа почалася з первинної ланки медичної допомоги, з 1 липня 2018 року гроші почали ходити за пацієнтами. Якщо коротко, то процес виглядає так: ви обираєте сімейного лікаря (або терапевта, або педіатра для дитини) і підписуєте з ним декларацію. Національна служба здоров'я починає платити за вас медзакладу, в якому працює ваш обранець (зовсім не безпосередньо лікареві, як багато хто думає). Сума варіюється залежно від вікових коефіцієнтів від 370 грн (за пацієнтів 18–39 років) до 1480 грн (за дітей до п'яти років) на рік.

У перехідному періоді медзаклади, які приєдналися до реформи, отримували два види оплати: за пацієнтів, які підписали декларації («зелений список»), і за тих, хто декларацію з лікарем не уклав («червоний список»), але мешкав на території обслуговування цього медзакладу. Тариф за непідписантів у 2018 році становив 240 грн на рік на людину незалежно від віку, з січня 2019-го — 120 грн.

З початку кампанії «Лікар для кожної сім'ї» декларації уклали 26 млн українських громадян. У МОЗ вважають, що динаміка підписання зараз дуже висока, тому перехідний період вирішили завершити достроково. Тобто повністю перейти на оплату медичних послуг за принципом «гроші йдуть за пацієнтом».

Про ідею дострокового припинення фінансування за «червоним списком» з 1 квітня 2019 року замість планованого 1 липня (тобто на три місяці раніше) МОЗ скромно повідомило на початку березня, опублікувавши на своєму сайті для громадського обговорення відповідний проект постанови Кабміну. Цікаво, що обговорення мало відбуватися до 7 квітня, а зміни, згідно з документом, набувають чинності з 1 квітня. Тобто на засіданні Кабміну документ ухвалили заднім числом.

Чому рішення ухвалювалося настільки «раптово», та ще й під час виборів, коли в інформпросторі для інших тем практично не залишилося місця?

У пояснювальній записці до проекту постанови йдеться, що на такий крок пішли «з метою економії бюджетних коштів, виділених на первинну медичну допомогу, шляхом пришвидшення переходу закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, на повне фінансування за «зеленим списком»».

Що чекає на нічийних пацієнтів

У МОЗ заспокоюють, що кожен за необхідності зможе отримати медичну допомогу безоплатно: «З квітня 2019 року пацієнтам, які не обрали свого сімейного лікаря або знаходяться у відпустці чи відрядженні, сімейний лікар, терапевт або педіатр надасть безоплатно медичну допомогу у невідкладному стані. Це регламентується наказом МОЗ №503 «Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу»».

У крайньому разі, є екстрена медична допомога — натякнули у профільному міністерстві.

Впровадження запропонованих змін зменшить фінансування комунальних закладів охорони здоров'я більш як на 360 млн грн. Але ж на ці гроші там розраховували. Експерти попереджають, що передчасне «урізання» безпосередньо відіб’ється на якості надання первинної медичної допомоги населенню, а також погіршить соціально-економічний стан медпрацівників.

У профспілці працівників охорони здоров'я вважають, що «проект постанови не врегульовує питання надання первинної медичної допомоги наявному населенню, яке проживає на території обслуговування відповідного закладу охорони здоров’я (пацієнти, які включені до «червоного списку») і офіційно не задекларувало вибір свого лікаря».

Тому непідписанта при зверненні до сімейного лікаря, скоріш за все, будуть шантажувати і наполегливо радити укласти декларацію, в іншому разі в наданні безоплатної медичної допомоги можуть відмовити. Хтось вирішить питання перевіреним шляхом — гроші підуть у кишеню білого халата.

Припинення фінансування «червоного списку» ставить у нерівні умови працівників приватних клінік — учасників реформи і комунальних медзакладів. Приватники не лікують безоплатно, а ось лікарі в державних поліклініках і надалі повинні надавати медичну допомогу пацієнтам, за яких держава вже не платить: згідно з нормами чинного законодавства відмовити в допомозі вони не можуть.

У профспілці медпрацівників резюмують: новація «призведе до зменшення заробітних плат, зниження зацікавленості в роботі та скорочення чисельності штату працівників у комунальних закладах охорони здоров’я».

Дефіцит лікарів

У багатьох, хто читає статтю, може виникнути запитання: невже так важко підписати декларацію? Правильне рішення — саботажників реформи треба ставити на місце! Не все так просто. В Україні дефіцит лікарів первинної ланки. І якщо в містах це не так критично, то в сільській місцевості укласти декларацію в деяких випадках немає можливості через відсутність людини в білому халаті.

Наприклад, в одному з сіл Бобровицького району Чернігівської області (і таких прикладів чимало) з населенням 4500 осіб працює лише один лікар. Всі мешканці підписати з ним декларації не можуть, навіть якщо сильно захочуть, адже оптимальний обсяг практики становить 1800 пацієнтів на одного сімейника. І хоча з 2019 року було дозволено ліміт перевищувати, це зовсім не вихід. По-перше, за таких пацієнтів держава платить менше, по-друге, якість медичної допомоги сильно кульгатиме. Безумовно, проблему місцевій владі вирішувати потрібно, але на це знадобиться час.

На думку заступника голови правління Українського лікарського товариства Костянтина Надутого, загалом по Україні ще не підписали декларації приблизно 13 млн людей. Так, у столиці узаконили стосунки з лікарем тільки 60% киян.

Ще одне запитання: чи вистачить державі грошей, якщо більшість із 13 млн масово побіжать підписувати декларації з лікарем? Пацієнти з «червоного списку» коштують дешевше, ніж із «зеленого». Не хотілося б, щоби «гроші, які ходять за пацієнтом» приходили із запізненням, накопичувалися борги і медреформа на первинній ланці повторила помилки «доступних ліків».

Тим, хто ще не підписав декларацію з лікарем, можна порадити це зробити. Бігти стрімголов не потрібно, дійте без паніки й обдумано. У статті «Лікар для сім'ї — інструкція до застосування» ми зібрали корисну інформацію про те, де шукати лікаря для підписання декларації і на яку безоплатну медичну допомогу варто розраховувати.