Новини
Ракурс
Ціна на газ для населення

Ціна на газ: зниження не буде, ініціатива «Нафтогазу» виявилася покараною

В середу, 17 квітня, прем’єр-міністр України Володимир Гройсман вкотре виставив себе на загальне посміховисько, давши голові правління НАК «Нафтогаз України» Андрію Коболєву тиждень для того, щоби знизити ринкові ціни на газ. А інакше, мовляв, «до побачення».

Loading...

Навіть не вдаючись у суть конфлікту, можна впевнено стверджувати, що очільник уряду мало каші з’їв для того, щоби спихнути свого опонента. Всі пам’ятають, що місяць тому у нього була чудова можливість позбавитися Коболєва, коли в того закінчився п’ятирічний строк контракту. Мало з тим, Гройсман мав дуже велике бажання це зробити, однак далеко не все в даному питанні залежить від прем’єра. Тож якщо він не зміг цього зробити в березні, коли мав для цього «залізобетонні» підстави, хто повірить, що зможе у квітні, коли підстави дуже сумнівні?

«Нафтогаз» — три в одному

Тепер по суті справи. «Нафтогаз» являє собою триєдине утворення, яке постає перед нами у кількох іпостасях. З одного боку, це вільна птаха на ринку природного газу, яка в кого хоче може купувати, кому хоче може продавати і при цьому за якою захоче ціною, аби лише платила податки державі і дивіденди своєму акціонеру, котрим є та ж сама держава. Проте ця свобода поширюється лише на стосунки з комерційно-промисловим сектором, бо з іншого боку «Нафтогаз» — щось на кшталт кріпака, який мусить виконувати покладені на нього урядом спеціальні обов’язки продавати газ житлово-комунальному сектору за цінами на газ, нижчими від ринкових.

Є ще третя іпостась — він через своє стовідсотково дочірнє акціонерне товариство «Укртрансгаз» здійснює переміщення газу магістральними трубопроводами. Це єдина функція, яка робить його монополістом, але скарги на те, що він зловживає своїм монопольним становищем, останнім часом надходять хіба що від російського «Газпрому». Тож коли Гройсман у зв’язку з цією ситуацією називає «Нафтогаз» монополістом, це означає, що він слабо володіє темою.

Що стосується, так би мовити, кріпацької функції «Нафтогазу» постачати газ за пільговими цінами, то тут усе ясно: згідно з постановою КМУ №867 від 19 жовтня 2018 року, він зобов’язаний до 1 травня продавати газ для житлово-комунальних потреб по 7,482 грн, а в період з 1 травня по 31 грудня — по 8,62 грн за 1 куб. м. З урахуванням торговельної націнки і вартості доставки населенню це нині обходиться у 8,55 грн, а потім буде без малого 10 грн.

Ціна газу для населення

«Нафтогаз» цей обов’язок виконує слухняно і з нетерпінням чекає 1 січня 2020 року, коли дістане право продавати газ за ринковими цінами всім категоріям споживачів. Але в березні цього року він зважився на дуже ризиковий маневр: штучно зменшити ринкову ціну на газ, щоб раніше строку усунути з ринку ненависних йому посередників, а саме — спеціально уповноважених урядом газопостачальних підприємств в особі газзбутів, про «теплі» стосунки з якими неодноразово розповідав «Ракурс».

Підводне каміння низьких ринкових цін на газ

Скориставшись традиційним весняним зниженням цін газу на ринку, «Нафтогаз» повідомив, що готовий починаючи з 1 квітня продавати його населенню по 8,38 грн за 1 куб. м, що трішечки нижче за рівень пільгових цін. Засоби масової інформації одразу ж сформували в суспільстві завищені очікування, що людям тепер лишається радіти й чекати, коли у травні прийдуть «полегшені» платіжки за квітень. Мало хто потрудився роз’яснити три важливі моменти.

По-перше, для того, щоб отримувати цей дешевий газ, побутовий споживач повинен розірвати договір зі своїм місцевим газзбутом, натомість уклавши його з «Нафтогазом».

По-друге, відмовившись від послуг постачальника пільгового газу і погодившись на ринковий, споживач має бути готовим до того, що через деякий час ринкова ціна на газ підвищиться, йому будуть виставлені нові рахунки і скаржитися на це вже буде нікому.

По-третє, після переходу на ринкові відносини людина має затямити, що за несвоєчасну оплату поставленого товару їй без жодних сентиментів можуть припинити постачання, в той час як газзбут має право лише подати в суд на свого недисциплінованого побутового споживача, але залишити його без блакитного палива — зась.

Втім, виставляючи населенню таку спокусливу пропозицію, «Нафтогаз» належним чином підготувався, щоби принаймні на перших порах тримати низьку ціну на газ: він закупив на здешевілих ринках Східної Європи чималі обсяги газу, й не виключено, що кілька місяців продавав би його побутовим споживачам собі у збиток. Але його плани несподівано поламав Кабінет міністрів своєю постановою №293 від 3 квітня 2019 року. Згідно з повідомленням урядової прес-служби, вона надала можливість «Нафтогазу» продавати газ населенню за ринковими цінами, якщо вони виявляться нижчими за пільгові, а якщо піднімуться вище, то продавати за пільговими.

Такою була офіційна версія, яку швидко рознесли ЗМІ. Проте мало хто обтяжив себе працею дочитати текст постанови до кінця. Серед тих, хто це зробив, були фахівці «Нафтогазу», які прочитали й ахнули: виявляється, уряд не стільки дозволяв компанії продавати газ населенню за такими от низькими ринковими цінами на газ, скільки зобов’язував її продавати паливо за такими ж низькими цінами ненависним їй газзбутам. Тобто всі їхні труди, спрямовані на усунення конкурентів, відтепер мали, навпаки, їх підсилити. Зрозуміло, що в «Нафтогазі» поспішили, як то кажуть, прикинутися шлангами, і в максимально коректній формі повідомили Кабмін, що постанова №293 містить суттєві недоліки, до усунення яких компанія позбавлена можливості її застосування. Саме це й викликало істеричну реакцію з боку Володимира Гройсмана.

На ринку газу вистачає продавців і без «Нафтогазу»

Конфлікт, який розгорівся у квітні між урядом і належною йому компанією, показав, що запропоновані в березні «Нафтогазом» ціни на газ для населення були не ринковими, а штучно заниженими. Якби вони дійсно були ринковими, яка «Нафтогазу» різниця, хто купує в нього газ за такими цінами? З іншого боку, яка різниця населенню чи тим самим газзбутам, у кого вони купують газ — у «Нафтогазу» чи в якогось іншого продавця? Адже, за словами віце-прем'єр-міністра Володимира Кістіона, в Україні нині налічується 539 ліцензованих постачальників газу і 63 імпортери цього виду палива.

Тобто не на одному лише «Нафтогазі» світ клином зійшовся: якщо ціна 8,38 грн за 1 куб. м газу є дійсно ринковою, то за нею його вигідно продавати й шести сотням названих вище суб’єктів ринку природного газу. А якщо вони за такою ціною його не продають, значить, «Нафтогаз» вирішив погратися у «ведмежий тренд» і програв. Щоправда, не так, щоб дуже: вигнати Коболєва з «Нафтогазу» у Гройсмана навряд чи вийде, але й у «Нафтогазу» теж не вигорить усунути газзбути до початку наступного року, коли заплановано перехід на ринкові ціни для всіх.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter