«Нафтогаз» проти Фірташа: Коболєв робить ціновий маневр

У день сміху аналітики газової галузі дістали можливість посміятися над якістю продукції вітчизняної медіаіндустрії: 1 квітня сотня інтернет-сайтів поширили сенсаційну новину про те, що вперше в новітній історії України природний газ для населення став дорожчим, ніж для промисловості.

Джерелом цієї недолугої дези виявився некоректний переказ офіційного повідомлення НАК «Нафтогаз України» від 19 березня 2019 року, в якому було озвучено цінові пропозиції на наступний місяць: для промислових споживачів — 5990 грн за 1000 куб. м, без податку на додану вартість і витрат на доставку, а для побутових споживачів — 8,38 грн за 1 куб. м, але вже з урахуванням і податку, і доставки. Видно, якийсь малограмотний рерайтер викреслив з цього тексту все, що йому здавалося зайвим і нецікавим, тож у результаті вийшла нісенітниця, яку потім жваво підхопили інші.

Ринкові ціни опустилися нижче за пільгові

Однак певна доля сенсації у згаданому повідомленні все ж таки є: вперше в історії пільгові соціальні ціни на газ для житлового сектора, які нині становлять 8,55 грн, стали вищими за ринкові. Така щедрість з боку «Нафтогазу» має не лише економічні, а й політичні причини.

З економічними все зрозуміло: дбайливі господарі завжди запасаються паливом на зиму з розрахунку на те, що вона буде дуже холодною, тож нерідко буває так, що навесні у них цього добра більше ніж треба, а відтак вигідніше спихнути його комусь, аніж тратитися за зберігання. Цим скористався «Нафтогаз», який за зберігання фактично платить сам собі, і придбав задешево чималі обсяги газу, що раптом стали зайвими для їхніх власників.

Політична ж причина в тому, щоб витіснити з ринку посередницькі газопостачальні підприємства (газзбути), які мають право на операції з пільговим газом і в більшості своїй належать Фірташу.

Нині відповідно до положень урядової постанови №867 від 19 жовтня 2018 року «Нафтогаз» зобов’язаний придбавати у своєї стовідсоткової дочки АТ «Укргазвидобування» весь видобутий нею газ за ціною 7,482 грн за кубометр і з невеличкою фіксованою надбавкою продавати його спеціально уповноваженим 43 газопостачальним підприємствам (газзбутам), які теж з невеличкою і фіксованою надбавкою, а крім того ще й з урахуванням витрат на доставку, зобов’язані продавати його населенню. Тож поки цей газ дійде до конкретної оселі, він уже коштуватиме 8,55 грн, але все одно, станом на жовтень минулого року, така його ціна вважалася пільгово-соціальною, оскільки ринкова тоді становила 10,78 грн.

Тепер, як бачите, сприятливе сезонне коливання опустило ринкову ціну на газ до 8,38 грн, тобто на 17 коп. нижче за пільгову, тож є можливість ощасливити населення хоча б такою дрібницею. Кабінет міністрів одразу ж скористався нагодою зробити собі саморекламу, і 3 квітня його прес-служба повідомила, що уряд надав можливість НАК знизити ціни на газ для населення, хоча насправді «Нафтогазу» такий дозвіл не потрібен, оскільки він зобов’язаний постачати за пільговими цінами газ, видобутий «Укргазвидобуванням», а купувати його за кордоном і потім перепродувати йому можна за якою завгодно ціною.

Таким чином, побутовий споживач має можливість розірвати договір зі своїм регіональним газзбутом, якому він платить за пільговою ціною 8,55 грн, і укласти договір на постачання з «Нафтогазом», який обіцяє продавати за ринкові 8,38 грн. Така пропозиція виглядає доволі привабливою з огляду на те, що, відповідно до тієї ж самої постанови КМУ №867, з 1 травня 2019 року пільгова ціна на газ для населення підніметься до 9,85 грн. Але питання: як довго триватиме така сприятлива ринкова кон’юнктура? Адже немає жодної гарантії, що через місяць вона не перевищить 10 грн. Як не дивно, але в цьому разі людям є сенс ризикнути.

Газзбути через суд зберегли свою годівничку

Всім відомо, що «Нафтогаз» уже п’ять років веде війну за те, щоб усунути монополію газзбутів на постачання населенню пільгового газу, і поки що програє. Остання подія цієї війни — постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня, якою залишено в силі ухвалу Окружного адміністративного суду Києва про зупинення дії окремих пунктів постанови КМУ №867.

З цими газзбутами спостерігається дивний парадокс: з одного боку, їхні власники зазнають величезних втрат від, по-перше, застосування явно занижених урядом норм споживання газу для не обладнаних лічильниками домогосподарств, по-друге, від незастосування морозних коефіцієнтів, нарешті, по-третє, від платіжної недисциплінованості побутових споживачів.

Але поряд з тим газзбути вперто не хочуть покидати цей, здавалось би, ненадійний сектор ринку і страшенно нервують від перспективи, що хтось інший, зокрема «Нафтогаз», теж дістане можливість займатися постачанням пільгового палива. Секрет розкривається просто: попри всі перелічені вище мінуси, газзбути мають величезний плюс, який полягає в тому, щоби списувати на населення чималі об’єми газу, а насправді перенаправляти його у промисловий сектор, зокрема на хімічні підприємства Фірташа.

Саме цим і пояснюється страх запускати в цю годівничку когось іншого. Тож коли одним з пунктів постанови КМУ №867 «Нафтогазу» було дано дозвіл на операції з пільговим газом для населення, його одразу ж було оскаржено товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаззбут», а 30 листопада 2018 року суддя Окружного адміністративного суду Києва Володимир Келеберда в порядку забезпечення позову ухвалив зупинити дію саме цього пункту. Уряд як відповідач намагався оскаржити цю ухвалу в апеляційному порядку, але безуспішно.

Хто не ризикує, той не виграє

За таких умов цілком логічною виглядає спроба «Нафтогазу» добитися свого обхідним маневром. Наприклад, протягом кількох місяців переманювати від газзбутів побутових споживачів, навіть якщо для цього доведеться продавати їм газ собі у збиток. Фінансові можливості у цієї найбільшої в країні корпорації є: її ще одна стовідсоткова дочка в особі АТ «Укртрансгаз» лише за транзит російського газу щороку одержує під 3 млрд дол.

З політичним тилом у «Нафтогазу» теж усе гаразд: невдала спроба усунути з посади голови правління Андрія Коболєва показала, що за кордоном він має таку підтримку, з якою не зможуть тягатися ні президент, ні прем’єр-міністр. Тим більше що президенту, хто б ним не став, протягом найближчих місяців буде не до Коболєва.

Одне погано: навіть якщо цей маневр увінчається успіхом і газзбути Фірташа опиняться на смітнику історії, газовий бізнес у країні не стане прозорішим, оскільки місце одних махінаторів займуть інші.