Права адвоката: Favor defensionis, або Сприяння захисту

Нова влада висловила думку, що для боротьби зі злочинами і корупцією потрібно обмежити можливості та права адвокатів. Бо, мовляв, саме через них багато справ неможливо завершити обвинувальним вироком. Ця абсолютно хибна думка характерна для диктаторських режимів.

При розслідуванні кримінальних справ держава сама вчиняє чимало злочинів, нехтує правами адвоката. В хід ідуть провокація злочину, обмеження конституційних прав, обвинувальний ухил, незаконний тиск на суди, фальсифікація справ. Це характерно не тільки для України. Ось в Японії нещодавно випустили людину, яка 40 років чекала на смертну кару за злочин, якого не вчиняла. Суддя, який засудив цю людину, коли до нього звернулись з цим питанням, розплакався і сказав, що прокуратура на них дуже тиснула.

Схожою у нас є справа Слюсарчука А. Т., коли чи не вся Україна, піддавшись інсинуаціям засобів масової інформації, вимагала його засудження. Тепер вироки скасовані, багато хто вимагає засудити суддів та нарікає на судову систему. Але ж ініціював ці обвинувачення не суд, а обвинувальна влада. На суди тиснула і громадська думка, сформована брехливою газеткою.

Слюсарчуку допомагало багато людей, які вірили в нього. Захисники провели величезну роботу для того, щоб відновити справедливість. Так, процеси над Слюсарчуком тривали дуже довго. Але українська Феміда спромоглася сама виправити помилку. Хай і надто пізно, але не через 40 років.

Виправлення помилки розпочалось з рішення вищого суду. Можна тільки уявити собі, яким колосальним був тиск на суддів дезорієнтованої вигадками преси суспільної думки, як нехтували правами адвоката. І скільки суддівської мужності знадобилось тим суддям у вищому суді, які наважились на рішення на користь Слюсарчука. Тому справа Слюсарчука є одночасно і доказом зрілості наших суддів. Адже вищий суд під тиском прокуратури і преси міг не винести хай запізнілого, але доленосного для Слюсарчука рішення. І тоді б залишалася остання надія — чекати на рішення Європейського суду.

Права адвоката та сприяння захисту

Пригадую відповідь судді Верховного суду Франції на запитання: що робити, коли суд першої інстанції допустив помилку, апеляція її не помітила, а Верховний суд Франції залишив незаконне рішення в силі? На це суддя сказав: ну що ж, так вирішив французький народ (у Франції рішення приймаються іменем народу). Тобто завжди є ризик судової помилки.

Тому в цивілізованих країнах для того, щоб зменшити такий ризик, працює принцип favor defensionis, або сприяння захисту. У світовій практиці конструкції сприяння захисту успішно застосовуються саме для врівноваження інквізиційних начал судочинства, обвинувального ухилу та надуживань держави.

В Україні сприяння захисту знаходить свій вияв у презумпції невинуватості, тлумаченні сумнівів на користь обвинуваченого, у певній асиметрії при доказуванні, праві на мовчання, праві на визнання доказів недопустимими, забороні погіршення становища засудженого в певних випадках та праві на останнє слово.

Значна частина нашого суспільства, яка ніколи не була в суді, але волає про «посадку» корупціонерів за всяку ціну, навіть не усвідомлює, що такі справи є мізерною частиною від загальної кількості справ. Нічого не знає про права адвоката. І що адвокат працює не над виправданням винуватого, а є сторожем того, щоб держава не фальсифікувала справи, не засуджувала невинуватих, не допускала катувань і психологічного тиску на обвинувачених.

І, звичайно, якщо ваш син, брат або батько потрапив у буцегарню, де його катують, де йому обіцяють пом'якшити його долю, якщо він визнає вину або заплатить у благодійний фонд СБУ 300 тис. грн, ви кардинально міняєте свої погляди і біжите до адвоката, щоб вам допоміг. А у адвоката таких можливостей вже не буде, бо влада їх відібрала, ущемила права адвоката.

Коли адвокат приступає до захисту, він не зобов'язаний з'ясовувати, винен його клієнт або не винен. Адвокат з'ясовує, які докази є у обвинувачення, і керується презумпцією невинуватості, яка є основоположним принципом права: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Цим конституційним принципом повинна користуватись і влада, але часто про це забуває, як забуває і про права адвоката.