Хто і навіщо «пішов» Ковальчука з «Укренерго»

Алла ЄРЬОМЕНКО

«Збити» главу «Укренерго» було б не під силу одному міністрові енергетики та екології Олексію Оржелю. Хоча саме він буквально з моменту свого призначення міністром висловлює невдоволення тим, що найбільші держкомпанії, передусім НАК «Нафтогаз України» і НЕК «Укренерго», підпорядковані Мінфіну, а не Міненергоекології. Не міг, хоча і намагався. За його ж зізнанням, пару тижнів тому він подав «аргументований» лист-доповідну прем'єрові про недоліки і загрози для «Укренерго» і енергосистеми країни в разі продовження контракту з в. о. голови правління НЕК «Укренерго» Всеволодом Ковальчуком.

Але піти із займаної посади Ковальчука попросив (якщо це можна так назвати), за даними джерел «Ракурсу», президент Зеленський. Чим він керувався при цьому, важко сказати. Тим більше що кадровий голод і загострення конфліктів у команді Зе не помітить тільки сліпий або абсолютно байдужа до долі країни, а значить, і до власної долі людина.

Прибрати главу «Укренерго»: з другої спроби

Чому ми схильні вірити версії за участю президента? Складемо хронологію останньої декади. Оржель пише лист про «крамольне» управління Ковальчука. Але на порядку денному найближчого засідання уряду цього пункту немає. Як немає і пункту про «Нафтогаз».

На засіданні Кабміну 19 лютого Оржель пропонує оголосити конкурс на заміщення посади голови правління НАК «Нафтогаз» (контракт Коболєва закінчується 10 березня). Але тут обурився Аваков: такі важливі питання з голосу вносити відразу на розгляд не можна і незаконно.

З «Укренерго» трохи інакше. Четверо незалежних іноземних членів наглядової ради 18 лютого не прийняли «добровільно-примусову» відставку Ковальчука. Його звільнили з другої спроби «за власним бажанням» кілька днів по тому. Ймовірно, після розмови з президентом.

До слова, конкурс на заміщення посади глави НЕК «Укренерго» давно оголошений. І Ковальчук також подав документи як претендент на ним же займану посаду. Тільки вже в надії без приставки «в. о.». Хоча 26 лютого він сказав, що після і на тлі того, що відбувається, ще подумає, чи варто брати участь у конкурсі або розумніше буде відкликати свою заявку. Час покаже.

Кінець реформі корпоративного управління?

Корпоративна форма управління не ідеальна. Тим більше що далеко не всі її плюси і можливості в Україні використані. Але вона явно ефективніша за «ручну» і «телефонне право».

Нюанс у тому, що після проведення корпоративної реформи в НЕК, як і в НАК, основні виробничі і кадрові рішення — повноваження наглядових рад цих підприємств. Ще у 2018 році засновником державних НЕК і НАК став Мінфін. Але контракти з керівниками таких держпідприємств підписує тепер уже глава Міненергоекології. Щоб уникнути конфлікту інтересів.

Варто нагадати, що за прем'єра Гройсмана намагалися переписати статути корпоратизованих підприємств, залишивши їх у підпорядкуванні «потрібного» міністерства і Кабміну, звівши до нуля повноваження наглядових рад. Просто «Нафтогаз» про це більше кричав. Саме тоді через суди держкомпанії НАК «Нафтогаз» і НЕК «Укренерго» домоглися перепідпорядкування Мінфіну. Але це не набагато збило напруження у взаєминах з держкомпаніями, їхніми наглядовими радами і міністерствами.

«Принципи корпоративного управління зневажаються людьми, які повинні їх охороняти», — каже Ковальчук.

До слова, в наглядовій раді НЕК «Укренерго» на сьогодні тільки четверо незалежних директорів. Кабмін своїх трьох представників не призначає з осені 2019 року. А навіщо? Зручно ж перепризначувати голову і правління компанії без вирішального слова наглядової ради. І щоразу можна робити це тимчасово.

Чи означає це згортання або принаймні заморожування реформи корпоративного управління базовими держпідприємствами? Повернення до ручного управління? Деякі симптоми свідчать про це.

У чому звинувачують «Укренерго» і чи є в цьому його вина?

Затягування Міненергоекології із затвердженням інвестиційного плану у 2019 році становило, за словами Ковальчука, шість місяців. За решту півроку компанії довелося наздоганяти і переганяти, щоб за підсумками року виконати інвестиційну програму на 95%. Навіть інвестори/донори здивувалися.

П'ять років обіцяний і в результаті проведений за кілька тижнів напіванбандлінг «Нафтогазу» (відділення оператора газотранспортної системи — до переговорів про новий контракт на транспортування газу) — ще один яскравий приклад. Хоча анбандлінг НЕК «Укренерго» (створення системного оператора енергосистеми України) спокійно і ретельно готували також не один рік. І цей процес цілком міг бути завершений раніше, ніж це в авральному порядку зробили в «Нафтогазі». Якби Міненергоекології спромоглося, за словами Ковальчука, подати пакет практично підготовлених документів на сертифікацію системного оператора енергосистеми в НКРЕКУ і Європейське енергетичне співтовариство. Без отримання ліцензії та її схвалення Євроенергоспівтовариством системний оператор ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України працювати в режимі ЄС і стати частиною енергосистеми немає надії.

Про імпорт (перетоки) електроенергії з РФ і Білорусі, згідно з гучною поправкою депутата Андрія Геруса до закону «Про ринок електричної енергії», сам Герус минулого тижня сказав: «Як ухвалили, так і скасували». Частково. Особливо для імпорту з РФ.

Але... «Ми не знаємо і не можемо достовірно знати про реальні електроенергетичні відносини Білорусі та РФ, тобто чию енергію імпортуємо. Нас звинувачують, що ми відкрили енергокордони для РФ, але «Укренерго» діє згідно із законодавством. Жодних інших дій без законного письмового розпорядження Міненерго або іншого міністерства «Укренерго» не здійснювало. У цьому можуть переконатися всі перевіряючі і Міненергоекології», — пояснив на прес-конференції 26 лютого Всеволод Ковальчук.

Протест саботажу

У Міненергоекології, вважає Ковальчук, немає чіткої політики щодо поновлюваних джерел енергії: «Тарифи на «зелену» енергетику дещо знизили, але кількість таких об'єктів стрімко збільшується». І цю проблему не вирішують.

Наступна проблема — створення нових акумулювальних потужностей. Вони знижують інтерес іноземних інвесторів (працюють на балансування ОЕС, а не на їхній прибуток), одночасно діючи в інтересах регіональних монопольних енергокомпаній.

Перелік можна довго продовжувати...

«Особисто я не розділяю поточну політику в галузі, а особливо політизацію суто економічних процесів на ринку електроенергетики… Блокування діяльності стратегічних підприємств, порушення букви та духу міжнародних зобов’язань, бездіяльність, популізм і адміністративний тиск я зневажаю та вважаю для себе неприйнятним працювати в подібних умовах», — резюмував Всеволод Ковальчук.

* * *

Вплив на рішення системного оператора вигідний будь-якому учаснику енергоринку. Чи буде ним сам оператор, його наглядова рада, НКРЕКУ, Міненергоекології, Мінфін, Кабмін загалом або президент — важливо, щоб реформа енергоринку не захлинулася зворотною саботованою хвилею.