Новини
Ракурс
Пандемія коронавірусу. Фото: Pixabay

Ми могли би підготуватися до пандемії коронавірусу

Експерти давно казали про те, що рано чи пізно ми зіткнемося з такою проблемою, як пандемія коронавірусу, і що ми маємо бути напоготові. І ми могли підготуватися.

Розповім одну історію, на перший погляд не пов'язану з коронавірусом. На початку 1990-х років, коли Радянський Союз зник з лиця землі і загроза зі Сходу дивом випарувалася, Міністерство охорони здоров'я Нідерландів звернулося до очолюваної мною неурядової організації з пропозицією безоплатної передачі медичних матеріалів. У той час ми робили перші кроки з відновлення і реформування системи охорони психічного здоров'я у країнах колишнього СРСР і вітали будь-яку допомогу. Мені призначили зустріч в одному з сільських районів, і я опинився у величезному сховищі, доверху набитому дерев'яними ящиками. Це були блоки для польових госпіталів на 40 ліжок, призначені для розгортання в разі радянського нападу. Ми отримали 90 таких блоків, загалом 3000 кубометрів предметів медичного призначення, які нам вдалося доставити в Україну вантажними літаками Іл-76 українських ВПС.

Отримані нами 90 блоків були лише малою часткою того, що зберігалося на складах по всій країні, і я не сумніваюся, що такі ж самі сховища можна було знайти і в інших державах НАТО. Країна була готова до війни з Радянським Союзом і знала, що в разі початку військових дій система охорони здоров'я не зможе впоратися з раптовим напливом пацієнтів.

Я розповідаю цю історію, щоби привести приклад того, як країни готувалися до війни, якої всі ми хотіли б уникнути. Ці сховища були підготовлені політиками, які мали довгострокове бачення і вважали таку підготовку нагальною потребою, частиною завдань уряду щодо захисту свого населення.

Пандемія коронавірусу не прийшла з нізвідки

Багатьом здається, що коронавірус з'явився з нізвідки, і тому вони не сприймають його серйозно, продовжуючи звичний спосіб життя, відмовляючись дотримуватися фізичного (не соціального!) дистанціювання і висловлюючи бажання плисти проти течії. Такі люди знайдуться в будь-якій ситуації, але в цьому випадку для подібної поведінки є ще дві вагомі причини: частина населення втратила довіру до влади, відірваної від повсякденної реальності і зацікавленої виключно у збиранні голосів свого електорату, а також тому, що катастрофа захопила всіх зненацька.

Насправді ж застережень було більше ніж достатньо, і завдання політиків полягало в тому, щоб прислухатися до них і вжити відповідних політичних заходів. У цьому столітті вже пронеслося кілька вірусів, один смертельніший за інший. Ми ще не закінчили боротися з наслідками ВІЛ/СНІДу, коли у 2003 році зіткнулися з SARS, у 2013 році — з MERS, а у проміжку між ними — з руйнівною Еболою, що буквально спустошила деякі райони Африки. Однак ці віруси вразили переважно Південно-Східну Азію та Африку, обійшовши стороною заможний Захід.

Пандемія коронавірусу. Фото: Pixabay

Відразу згадується війна у В'єтнамі, коли в середині 1960-х років американський народ вперше побачив війну на екранах своїх телевізорів і раптом з жахом усвідомив, що в це пекло можуть бути відправлені їхні сини. Це дало потужний поштовх антивоєнному руху і фактично змусило американський уряд припинити бійню в Індокитаї. Африка далеко, і, попри глобалізацію, правда полягає в тому, що нас не сильно хвилює загибель тисяч африканців — ми починаємо бити тривогу лише тоді, коли біда приходить до нас на Захід.

Нас попереджали

Нас попереджали багато разів. Не тільки спалахами вищезазначених вірусів. Експертка Лорі Гарретт ще в 1996 році писала у своїй книжці «Чума, що насувається» (The Coming Plague — Newly Emerging Diseases in a World Out of Balance) про те, що рано чи пізно ми зіткнемося з такими вірусами, як COVID-19, і що ми маємо бути напоготові. Трохи пізніше Білл Гейтс також попереджав про насування пандемії, але політики не слухали, і більшість із них продовжували свою короткострокову популістську політику, поки не виявилося занадто пізно.



Зараз ми стурбовані системою охорони здоров'я, нездатною впоратися з напливом хворих, але забуваємо при цьому, що сфера охорони здоров'я завжди була таким собі виродком у сім'ї і структурно недофінансовувалась. У багатьох східноєвропейських країнах частина старої радянської або соціалістичної системи була демонтована, але так і не замінена нічим новим, що викличе хаос у багатьох колишніх радянських республіках. Найгірший стан справ з системою охорони психічного здоров'я. І без того перевантажена в багатьох країнах, в тому числі і в Західній Європі, вона зіткнеться тепер з величезним напливом людей з тривожними розладами, депресією, суїцидальними думками та іншими проблемами...

Якщо коли-небудь ми виберемося з цього кошмару, то дорого за це заплатимо, як з погляду економіки, так і, що набагато гірше, людських життів. Цій ситуації можна було б запобігти або, принаймні, пом'якшити її наслідки, якби ми вчили уроки з історії. Однак, схоже, це вічна проблема людства. Можливо, цього разу знайдуться справжні державні діячі, які зрозуміють, що COVID-19 був останнім попередженням і що підготовка до майбутнього — це єдине розумне рішення.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter