Законопроект про повернення російської мови у школи України: розминка перед боєм

Про вікно Овертона сьогодні тільки лінивий не писав, адже ця проста, але вкрай дієва формула зміни громадської думки від «цього ні за що не можна допустити» до «цілком нормально» працює в Україні щосили. Чи то наприкінці нинішнього тижня, чи то на початку наступної сесії (тобто на початку вересня) парламент збирається розглянути черговий скандальний законопроект, поданий депутатом від фракції «Слуга народу» Максимом Бужанським. Попри те, що дату розгляду переносять туди-сюди, патріотичні сили збираються 16 липня на мітинг під стінами Ради. Йдеться про російську мову в Україні, а саме — у школах.

Російська мова в Україні: закон про дискримінацію?

Всі навперебій твердять про те, що законопроект №2362 — це горезвісний «закон про мову», про який говорять дуже давно і який може покласти край українізації, і найбільше інтригує сам автор законопроекту. Тим часом ситуація ще гидотніша. Скандальний «мовний законопроект» про російську мову в Україні Бужанський справді писав і закидав у парламент в середині грудня минулого року. Там ублюдочне дитя дніпропетровського депутата прожило менш як два місяці й було вбито.

Нинішній же законопроект називається «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, щодо навчання державною мовою в закладах освіти». У Раді він був зареєстрований у жовтні минулого року, відправлений на доопрацювання і в оновленому вигляді знову виник у парламенті наприкінці травня.

«Цей проєкт, який вносить зміни в закони про мову і про освіту, — найбільша загроза українській мові і українській освіті з часів Януковича», — пише у фейсбуці колишній директор Інституту національної пам'яті, а нині депутат парламенту від ЄС Володимир В'ятрович.

Законопроект №2362 (по суті, про російську мову в Україні) покликаний «фактично знищити і наш закон про мову, і наш закон про освіту», вважає його колега, екс-спікер парламенту Андрій Парубій.

Скандальний депутат Бужанський у своєму телеграм-каналі у властивій йому розв'язній і хамській манері називає висловлювання колег-депутатів «тужливим виттям» і «кашляючим гавкотом» і заявляє: «Ні, це не закон про мову. Ні, це не закон про школи. Це закон про усунення дискримінації». Дискримінації російськомовних, ясна річ.

А тепер нарешті відкриймо документи.

57 мільйонів на російські підручники

Законопроект №2362 дуже короткий, в ньому пропонується внести деякі зміни до законів «Про освіту» та «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Суть змін проста. Згідно з чинним законодавством, учні, що належать до національних меншин або корінних народів, які почали навчання до 2018 року своєю мовою, можуть продовжувати таке навчання до 2023 року з поступовим збільшенням частки української мови у викладанні. А от «учні, які не відносяться до однієї з національних меншин країн Європейського Союзу, зобов’язані перейти на навчання суто українською мовою у 2020 році, в той час як учні, які відносяться до національних меншин країн Європейського Союзу, повинні виконати аналогічну норму аж у 2023 році» (так сказано в пояснювальній записці до законопроекту). Автор законопроекту бачить у цьому порушення Конституції, дискримінацію російськомовних (тому що російська — не мова Євросоюзу) і «відсутність здорового глузду».

Щоб відновити здоровий глузд, автор пропонує виділити майже 57 млн грн на те, щоб видати нові підручники російською мовою. Ці гроші стали каменем спотикання на засіданні комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики, де обговорювався законопроект. Якщо він буде ухвалений, то більш як 38 млн грн доведеться викласти вже цього року, а держбюджет не гумовий. Тому Мінфін законопроект не підтримав, а комітет вирішив рекомендувати Раді його відхилити.

«Це шлях до тотальної русифікації освіти»

Депутат від ЄС Микола Княжицький вважає, що хоча в підсумковому рішенні комітету чорним по білому написано «рекомендувати відхилити», сам факт розгляду скандального законопроекту про російську мову в Україні вже свідчить про те, що його все-таки збираються розглядати: «Тому що будь-яке, позитивне або негативне, рішення виносить законопроект, який ділить і сварить Україну, в зал».

Його товариш по фракції Володимир В'ятрович, один з найактивніших противників законопроекту №2362, пише, що в разі ухвалення документа «перехід учнів 5‒11 класів російськомовних шкіл на українську мову навчання з 1 вересня 2020 буде скасовано. Більше того, в будь-яких школах (включаючи школи з українською мовою навчання) буде дозволено викладати «декілька навчальних предметів» російською мовою. Це — шлях до тотальної русифікації освіти. Ми не маємо права цього допустити».

Мовне беззаконня

25 квітня минулого року Верховна Рада VIII скликання ухвалила в другому читанні законопроект №5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Фактично, перший закон про мову був ухвалений лише на 27-му році існування незалежної України. Від початку проголошення незалежності і до 2012 року роль законів про мову виконували статті Конституції і... рішення Конституційного суду, а у 2012-му був ухвалений закон «Про засади державної мовної політики», відомий як закон Ківалова-Колесніченка. Суть його зводилася до того, що якщо в регіоні мешкає 10% носіїв іншої мови, то ця мова може бути визнана фактично другою державною.

Сьогодні можна з достатньою впевненістю сказати, що закон Ківалова-Колесніченка готував ґрунт для «захисту інтересів російськомовного населення» — іншими словами, для вторгнення в Україну. Цікаво, що КСУ визнав закон неконституційним тільки в лютому 2018 року.

Фактично українська мова законодавчо захищена в нашій країні трохи більш як рік, і, зрозуміло, це не давало спокою прихильникам «русского мира», які отримали сьогодні чудовий шанс влаштувати реванш і повернути мовну політику до «домайданних» часів, а то й зайти далі.

Ну ось, настав час поговорити нарешті про вікно Овертона і російську мову в Україні.

Бомби-вонючки

У цьому сенсі дуже цікаво простежити за законотворчою активністю Бужанського. Дніпропетровський депутат Максим Бужанський дуже жваво працює на законодавчій ниві. Він запропонував вже понад тридцять законопроектів, і частина з них послідовно б'є в одну точку — легалізацію російської мови в Україні.

Одним з перших став зареєстрований в середині жовтня минулого року законопроект №2287 «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про очищення влади» (завис у позиції «надано для ознайомлення»). Потім був наш сьогоднішній герой, №2362, зареєстрований у жовтні минулого року, який був відправлений на доопрацювання і повернувся зараз у парламент.

У грудні в хід пішла важка артилерія від Бужанського. Проект постанови №2579 «Про внесення змін до додатка до постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році» (завис на етапі «надано для ознайомлення»). В ньому пропонувалося скасувати пам’ятні ювілеї героя Коліївщини Максима Залізняка, полковника Армії Української держави Полтавця-Остряниці, полковників УПА Василя Левковича та Василя Сидора і Василя Галаси, а заодно й історика, етнографа і головного редактора «Енциклопедії українознавства» Володимира Кубійовича.

Але в один день з наїздом на історичних персон був зареєстрований і той самий законопроект, про який так багато говорять, — №2577 «Про першочергові заходи щодо врегулювання мовного питання в Україні». Він короткий, суть його проста: «Визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Законопроект (фактично про російську мову в Україні) помер, не проживши й півтора місяця. Що цікаво, проти нього виступили і деякі впливові товариші по фракції «Слуга народу», добре уявляючи, до чого може призвести не те що ухвалення, а навіть розгляд подібного документа.

І тоді пішла в хід практика «малих кроків», поступового привчання суспільства до того, що антиукраїнські законопроекти — це нічого, це нормально. Давайте обговоримо, так би мовити, пошукаємо раціональне зерно...

Не встиг померти мовний законопроект, як депутат Бужанський видав інший — «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо мови роботи)». У двох словах суть: у стінах українського (!) парламенту робочою може бути російська мова. Законопроект ні живий ні мертвий, висить на стадії «надано для ознайомлення», але і ця бомба-вонючка може в будь-який момент вибухнути.

До речі, вдумливе дослідження соцмереж, де виступає депутат, наводить на парадоксальний висновок: російською мовою, за яку він так бореться, пан Бужанський володіє не надто твердо. На четвірку з мінусом.

...Депутат Бужанський — не єдиний реваншист і представник російської п'ятої колони у стінах парламенту. З надр фракції ОПЗЖ, наприклад, виходять законопроекти і більш круті. Але саме законотворчість Бужанського може стати найближчим часом об'єктом обговорення в стінах парламенту. Сам депутат, який таку особисту неприязнь відчуває до чинного закону про мову, що аж їсти не може, радісно повідомляє, що він (чинний закон) нещодавно був переданий на розгляд до Конституційного суду.

Ну, ми вже знаємо, що отримати рішення КС — справа довга. Поки воно буде готове, багато що може змінитися.