Гепатит С: Ми всі у групі ризику і що з цим робити

У Стокгольмі 5 жовтня стартував Нобелівський тиждень. За традицією Нобелівський комітет першими оголосив лауреатів премії з фізіології і медицині. У 2020 році ними стали американці Харві Олтер і Чарльс Райс, а також британець Майкл Хаутон за дослідження і відкриття вірусу гепатиту С (HCV, hepatitis C virus) у далекому 1989 році. Розшифровка геному і наступні дослідження здійснили революцію в лікуванні вірусу, названого «ласкавим вбивцею». Однак на це знадобилося близько 30 років.

Завдяки роботі лауреатів, їхніх колег та співавторів у нас з вами є високочутливі і надійні тести на HCV, ефективні (хоча ще й не для всіх пацієнтів доступні) ліки. А перспектива повного викорінення вірусного гепатиту С вже не здається настільки далекою і чимось з роду фантазій.

Тихий, але смертоносний гепатит С

«На сьогодні вірус гепатиту С вважається найбільш смертоносним глобальним захворюванням з безпрецедентним хроніогенним потенціалом, — пояснює завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. Богомольця, докторка медичних наук, професорка Ольга Голубовська. — Ним інфіковано, за оцінними даними, близько 1 млрд осіб. Попри те, що більшість випадків зараження проходять безсимптомно, хронічні форми розвиваються приблизно у 85% хворих, більшість з яких гинуть через багато років від термінальних захворювань печінки. Через це він і дістав свою назву, схожу на фільм жахів — ласкавий вбивця. В Україні інфіковано близько 10% дорослого населення».

«Упіймати» вірус гепатиту С було непросто. Порівняйте: вірус гепатиту В ідентифікували в 60-х роках минулого століття, за його відкриття була присуджена Нобелівська премія вже 1976 року. Нинішній гепатит С багато років (до 1989-го) офіційно називали «гепатит ні А, ні В». В ті часи ризик отримати «гепатит ні А, ні В» після переливання крові становив 5‒10% (статистика США). Тільки уявіть: переливання крові для кожної десятої людини закінчувалося інфікуванням важким хронічним захворюванням, що не мало в той час специфічного лікування. Разом з отриманням медичної допомоги пацієнти грали в рулетку, а ось виключити інфіковану кров з банку було неможливо. Адже для того, щоб створити тест на присутність інфекційного агента, треба було точно знати його природу, а довгі роки роботи в цьому напрямі не призводили до значних результатів. Сам факт, що тимчасова назва «гепатит ні А, ні В» офіційно протрималося в науковій літературі пару десятків років, вельми красномовно показує, наскільки важко було виявити цей вірус.

Відкриття «ласкавого вбивці» — особлива подія у вірусології. Вірус був ідентифікований не як ціла вірусна частка, а як РНК, фрагмент якої вдалося транслювати після клонування ДНК-копії. Попри неодноразові повідомлення про виявлення вірусоподібних частинок у сироватці інфікованих людей і шимпанзе, ніхто «не бачив» цей вірус донині, його структура розшифрована за допомогою молекулярно-генетичних методів.

«Порівняно нещодавно з'явилися повідомлення про отримання культури клітин людської гепатоми HepG2, яка може підтримувати реплікацію вірусу і навіть складання вірусоподібних частинок, проте досі єдиною моделлю, що найповніше відтворює ВГС-інфекцію (ВГС — вірус гепатиту С), є зараження шимпанзе», — каже Ольга Голубовська.

Визначення вірусної РНК стало переломним моментом у подальшій історії успіху подолання важкої хронічної хвороби, яка призводить до цирозу і раку печінки. Практично одночасно були створені тести для скринінгу крові пацієнтів і що дуже важливо — донорів. Сьогодні ризик заразитися після переливання компонентів крові у світі становить 1 на мільйон.

Гепатит С — більше не вирок

До недавнього часу гепатит С був синонімом вироку. Лікування цього вірусного захворювання не тільки складне, а й коштовне. Доступ до терапії є однією з головних проблем: жодна держава у світі не може забезпечити лікуванням усіх хворих. У багатьох країнах справлятися з недугою дозволяє працююча страхова медицина, розвинена система реімбурсації (хворому повертається частина грошей, витрачених на ліки).

Інноваційні препарати прямої дії на вірус відкрили нову еру в лікуванні цієї недуги. Вони мають безліч плюсів у порівнянні з вживаними раніше пегільованими інтерферонами: майже стовідсоткова ефективність, добра переносимість, а тривалість лікування значно зменшилася. Гепатит С став першим хронічним вірусним захворюванням, яке можна вилікувати. На жаль, від нього поки не вдалося створити вакцину з огляду на надзвичайну генетичну варіабельність «ласкавого вбивці».

Український досвід

Якщо говорити про Україну, то ще років 7‒10 тому вірусні гепатити в нашій країні лікували хто як хотів. Одні медики призначали імуномодулятори, інші радили трав'яні збори. Навіть у медичній спільноті була поширена думка, що ця хвороба невиліковна, а тому і починати не варто. Деякі лікарі вважали (і транслювали це своїм пацієнтам), що гепатит С — хвороба вигадана.

Привернути увагу країн до вірусних гепатитів допомогла всесвітня резолюція ВООЗ, яка вийшла 2010 року. Вона закликала визнати проблему, розробити національні плани, посилити епідеміологічний контроль, безпеку донорської крові. У тому, що на проблему вірусних гепатитів наша держава звернула увагу, велику роль свого часу зіграла пацієнтська організація «Зупинимо гепатит». Вони підняли це питання, об'єднавши всі зусилля. Попри одвічний дефіцит коштів, всупереч безлічі «але» Україні в подоланні епідемії вірусних гепатитів вдалося зробити чимало. Зусилля не залишилися непоміченими і були визнані на першому європейському саміті з гепатиту С (2016 рік), куди наша країна була запрошена й отримала позитивну оцінку своєї роботи.

Хочеться вірити, що доступ до лікування пацієнтів у нашій країні буде поліпшуватися, а закуповувані державою лікарські препарати належної якості приходитимуть вчасно. На сайті Міністерства охорони здоров'я можна ознайомитися з переліком і кількістю препаратів для лікування різних генотипів гепатиту С, які були розподілені в регіони згідно з наказом відомства від 4 вересня 2020 року (https://moz.gov.ua/uploads/5/25983-dn_2028_04_09_2020_dod.pdf).

Заразитися може кожен — як себе убезпечити

На жаль, нерідко про свій діагноз пацієнти дізнаються на пізніх стадіях захворювання, адже «ласкавий вбивця» довгі роки не дає про себе знати. Згодом з'являються наслідки, які стають причиною смерті хворих, — цироз або рак печінки. Заразитися гепатитом С може будь-хто з нас — ми всі у групі ризику. Навіть якщо ви самостійно робите манікюр, не ходите в тату-салони, то стоматолога відвідувати доводиться, а від операцій та інших медичних маніпуляцій, переливання донорської крові ніхто з нас не застрахований.

В особливій зоні ризику щодо зараження гепатитом С — медпрацівники, контактні особи. У людей, які стикаються з частими медичними інвазивними маніпуляціями (особливо це стосується переливання біологічних рідин), інфікування відбувається значно частіше. Гемотрансфузія — основний шлях передачі вірусу гепатиту С. На жаль, у пацієнтів і співробітників відділень гемодіалізу рівень інфікування дуже високий.

Щоб зловити вірус вчасно, інфекціоністи радять здавати аналіз крові на антитіла до гепатиту С хоча б раз на рік. Особливо якщо проводились будь-які маніпуляції. Про безкоштовні тести можете запитати у свого сімейного лікаря, з яким підписали декларацію. Адже серед скромного переліку безоплатних аналізів є і швидкі тести на вірусні гепатити (згідно з інформацією Національної служби здоров'я).

Такі аналізи також роблять у приватних лабораторіях. Є й експрес-тести в аптеках. Вони досить високочутливі і ціна не кусається (приблизно 35‒100 грн залежно від виробника). Тож вибір є.

Якщо аналіз позитивний, потрібно звернутися до лікаря. Курс лікування гепатиту С найчастіше становить три місяці. Препарати є в аптеках, але також існує і держпрограма, завдяки якій можна отримати безкоштовне лікування. На жаль, охопити всіх пацієнтів державі поки не під силу. Нещодавно з'явився спеціалізований сайт про вірусні гепатити В і С, на якому багато корисної інформації, аж до адрес клінік у всіх регіонах (як приватних, так і державних), контактів фахівців, які діагностують і лікують гепатити В і С: https://gepatit.net.ua.

«Хочу відзначити, що наявність антитіл ще не привід для паніки, — попереджає Ольга Голубовська. — При інфікуванні вірусом гепатиту С приблизно 85% випадків закінчуються переходом у хронічну форму. Решта 15% інфікованих виліковуються самі. Тому якщо пацієнту кажуть, що виявлені антитіла, не варто сприймати це як вирок. Цілком ймовірно, що людина може потрапити в ці щасливі 15%».