Суддям та їх чималому оточенню нададуть посилені гарантії захисту

22 травня парламентський Комітет з питань верховенства права та правосуддя підтримав проект закону № 2505 про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення державного захисту суддів. Залишимо за дужками запитання про те, чи є в нашій країні судді незахищеним і вразливим прошарком? Чи мало їм і без того привілеїв? А головне — скільки фактів погроз і реальних зазіхань на дорогоцінних наших служителів Феміди зафіксовано та який відсоток із них справді пов’язаний з професіональною діяльністю, передбаченою законом? Тобто, не враховуючи випадків, коли гроші взяв, а потрібного рішення не виніс, і тепер, ясна річ, потребує серйозних гарантій безпеки, бажано — з боку і за рахунок держави.

Автори закону вирішили, що таких самих підсилених гарантій потребують не лише судді: «Близькі родичі, члени сім’ї, які відповідно до цього закону підлягають захисту, це — чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі». Оце орда! Отаке «ближнє коло» кожного судді, що всядеться на плечі платників податків! І дід з бабою, і прадід із прабабою, а ще внучка і фактично будь-яка жучка, яка «не перебуває... але має...». Відповідно до проекту і майно всієї цієї компанії перебуватиме «під особливим захистом держави». Щоправда, системності, як тепер модно казати, в законі немає — де ж друзі судді, знайомі, сусіди?

Ще «суддя має право на забезпечення засобами захисту та мобільними пристроями сповіщення про небезпеку, які йому надаються органами внутрішніх справ, а також на обладнання житла охоронною та протипожежною сигналізацією за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України».

Ну добре, нехай би вже суддя сидів у повній безпеці, обмотавшись дротами і обклавшись пристроями сповіщення про небезпеку разом з усіма, хто йому дорогий. Дарма, що для втілення в життя цього проекту та обладнання помешкань 9070 суддів протипожежною та охоронною сигналізацією (за вельми приблизними, чесно кажучи, розрахунками Державної судової адміністрації) необхідні додаткові кошти у сумі 31,5 млн грн. Але ж відповідно до законопроекту, крім суддів із родичами до n-ного коліна, заходи спеціального захисту можуть бути застосовані до ще ширшого кола осіб. Бо до них віднесено всіх працівників апаратів усіх судів з усіма їхніми близькими родичами і членами родини (про цю термінологічну плутанину ми вже промовчимо)!

Водночас згідно із наказом Державної судової адміністрації України від 16 липня 2012 р. № 84 штатна чисельність працівників апаратів місцевих і апеляційних судів становить 32625 осіб! Але це не враховуючи чисельності апаратів трьох спеціалізованих судів, Верховного суду і Конституційного суду, яким теж страшно і теж хочеться безпеки! Тобто будь-яка секретарка суду матиме право вимагати всього комплексу заходів безпеки включно з особистою охороною для свого улюбленого прадіда, хоч би де він жив...

Та й це ще не все! Берегтимуть суддів і в інший спосіб. Відповідно до проекту «забороняється розголошення відомостей про місце проживання судді та інших персональних даних про нього органами державної влади, органами місцевого самоврядування, довідковими службами АТС, операторами та провайдерами телекомунікацій, інформаційно-довідковими службами, а також будь-якими підприємствами, установами, організаціями та особами, яким ці відомості стали відомі у зв’язку з їх службовою діяльністю, крім випадків, передбачених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини або за згодою судді. Розголошення таких відомостей тягне за собою відповідальність згідно із законом».

Заборона розголошення відомостей про місце проживання судді та членів його сім’ї заперечень не викликає. Однак відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік голови та суддів Конституційного суду України, голови та суддів Верховного суду України, голів і суддів вищих спеціалізованих судів України підлягають оприлюдненню протягом 30 днів від дня їх подання шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Але де ж ті відомості оприлюднені?

Може, в кричущій непорівнянності способу життя переважної більшості служителів Феміди і легальних доходів і є насправді найбільша реальна небезпека для них? Хоча теж навряд чи. Адже ми вже звикли до жебрацьких декларацій можновладців, що насправді живуть, наче шейхи. А непрямі методи визначення реальних доходів якщо і можуть колись запрацювати в Україні, то лише стосовно пересічних громадян. Тобто вчителя зможуть спитати, як він за свою нещасну зарплату зміг придбати автомобіль Lanos, а от прокурора чи суддю про Bentley — ні.

А от запобігти чомусь на кшталт трагічної історії, що трапилася із суддею, з родиною якого розправилися чи то через його професійну діяльність, чи то через любов до рідкісних монет, такі заходи додаткової безпеки не допоможуть. Як не може гарантувати збереження життя будь-яка, навіть найфаховіша і найдорожча охорона.