«Ювелірна робота», або Закарпатський колорит…

Давно це було, на початку дев’яностих. Пізно вночі до адвоката Студеняка постукали в квартиру. Він ще не спав. Глянув на дзиґарі, було пів на першу ночі. Біля дверей стояло двоє незнайомих чоловіків. Почали просити прийняти їх, бо справа термінова. Пройшли до однієї з кімнат чотирикімнатної квартири, в якій Студеняк проводив прийом. Адвокатом він став недавно, але встиг зарекомендувати себе як кваліфікований і добросовісний юрист. Дався взнаки і досвід роботи арбітром і суддею.

Вищий, здоровезний чоловік із наколками на руках почав сумбурно щось розповідати і просити допомогти його молодшому 16-річному брату, який наразі сидить в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ) під вартою. Студеняк попросив його заспокоїтись і розповісти про все по порядку.

Розказана історія виглядала неправдоподібно. Мовляв, старший брат щойно повернувся із місць позбавлення волі, де відсидів за якесь правопорушення два роки. Посиділи з молодшим братом за чаркою, а потім вирішили розвіятись і поїхали на старому Москвичі в «Тратторію». Так називався місцевий ресторан на околиці райцентру, що славився музикою та циганом-солістом, якого зазвичай називали «прімаш». Подейкували також, що там завжди є коньяк «Наполеон» і модний на той час «Белый аист», який розливали румуни із сусіднього закарпатського села Біла Церква.

Село прославилося тим, що про нього згадав по телебаченню президент Єльцін, додавши, що саме з цього села відправляють у Росію напої, якими українці отруюють росіян. Ходили також чутки, що господар ресторану Ференц Йовшка — сексуальний маніяк і любить незайманих дівчат. І начебто молодший брат Йончі знає, що їх далеку родичку, десятикласницю Клару, той Ференц Йовшка зґвалтував, але потім відкупився, передавши родичам великі гроші. Так чи не так, але Йончі мав зуб на цього господаря.

Прибули на місце, а господар ресторану заборонив бармену наливати молодшому брату 100 грамів коньяку. І тоді Йончі, будучи напідпитку, вихопив спортивного пістолета і вистрелив над головою у господаря. Тут підбіг старший брат і витягнув Йончі із залу.

Наступного дня стимульовані господарем ресторану оперативники братів затримали, жорстоко побили, заставивши дати показання на кіноплівку про визнання вини і деталі нападу. Справу вже передали слідчому, який відпустив старшого брата, а дії молодшого кваліфікували як розбій, бо він, мовляв, забрав із каси гроші і застосував зброю.

Ще через день Студеняк приїхав до ІТТ, де слідчий Гафинець його вже чекав. Був він на диво люб’язний, надав усі матеріали для ознайомлення і насамкінець порадив: «Переговоріть із хлопцем, бо той собі ще замах на вбивство намагається приписати».

Залишившись наодинці із смертельно переляканим юнаком, адвокат намагався його якось заспокоїти і нарешті сказав: «Розкажи, як усе було насправді». Захлинаючись словами, юнак зі сльозами на очах розповів про те, як прибули в «Тратторію» із старшим братом. Прімаш віртуозно виводив на скрипці мелодію відомого чардашу: «Моштке здивдік о танц», а публіка шалено, до самозабуття танцювала…

Раптом старший брат вискочив на середину залу, вихопив пістолет, кілька разів вистрелив у стелю і закричав: «Тихо, усі на місця, бо застрелю!». Музика стихла. А старший брат підбіг до шинквасу, де стояв господар і щось говорив бармену, крикнув, кинувши бармену сумку: «Гроші давай, збоченцю!», і тут же вистрілив господарю біля вуха з пістолета. Той, схопившись за серце, прихилився до стінки. Бармен тремтячими руками накидав у сумку гроші, і старший брат, підхопивши за руку молодшого, вибіг із «Тратторії» з сумкою. Все це і було наговорено на кіноплівку.

Слідчий дав можливість братам зустрітися, і старший брат наказав молодшому викласти на допиті іншу версію подій, де все зробив молодший брат, і стріляв він нібито із спортивного пістолета тільки як жарт, щоб трохи налякати господаря, і ніяких грошей не брав. І ось тепер йому висувають обвинувачення у розбої.

Адвокат, проклинаючи себе, що за одержані 500 доларів вляпався в темну історію, думав, що робити. Йому було шкода переляканого юнака, якого втягнули в цю халепу. Він також здогадувався, що старший брат підкупив слідчого, і той розробив зовсім іншу версію подій. Адвокат переглянув кіноплівку і зрозумів, що саме слідчий стер на ній голоси, і запис втратив доказову силу.

Шансів на порятунок було мало, але адвокат вирішив спробувати. Він запропонував переляканому молодшому брату дати такі показання, яких його навчив брат. Знайшов також хірурга, який накладав шви на голові молодшого брата після побоїв у міліції, та вмовив того дати показання в суді про характер побоїв і травми.

Прокурор у судовому процесі був агресивним і аж пінився від злості. Студеняк зрозумів, що тому не дісталося ні копійки. Суддя ж, навпаки, був незворушним, у процес не втручався. Клопотання захисника задовольняв. Бармен у суді заявив, що нічого не пам’ятає, бо був дуже наляканий, два свідки повторили версію старшого брата, який також виступав як свідок. Господар ресторану втік в Угорщину, де в нього були ще два ресторани, і в Україну не потикався.

Кульмінацією процесу став перегляд кіноплівки на проєкторі. Коли стало зрозуміло, що голоси стерті і замість показань чути тільки якесь гудіння, прокурор буквально занімів. Адвокат скористався картинкою з кіноплівки і показав суду на явні сліди побоїв на обох братах.

Справа про розбій розвалювалася на очах. Але злісне хуліганство із застосуванням зброї все ж залишилося, бо хлопцеві вже виповнилося на момент вчинення злочину 16 років.

У дебатах адвокат наголосив на недопустимості доказів, на щирому розкаянні, допомозі слідству, звернув увагу на позитивні характеристики і молодий вік та просив виправдати підсудного. Суд дав умовний строк і випустив хлопця з-під варти.

Брати тут же втекли до Угорщини. Студеняк більше з ними не зустрічався. На касацію до обласного суду він усе-таки поїхав, хоч і розумів, що вирок скасують за м’якістю. Так і сталося. Завідувач юридичної консультації при зустрічі не без іронії сказав: «Ювелірна робота. І як тобі вдалося розвалити розбій?». Студеняк відмовчувався. Йому було соромно зізнатися, що його використали в темну…