Усе краще, ніж здавалося? У половини українців є антитіла до SARS-COV-2

Щонайменше 40% українців мають антитіла до збудника COVID-19 — такими є попередні результати всеукраїнського дослідження, здійсненого Міністерством охорони здоров'я України при координації Центру громадського здоров'я (ЦГЗ). Досі з'являлася епізодична інформація про кількість наших співгромадян, що мають антитіла до вірусу з короною. Як правило, свої результати озвучували окремі вчені і лабораторні мережі. Мета нового дослідження — отримати дані, які можна сміливо екстраполювати на все населення України.

Порівняйте з офіційною статистикою: за весь час пандемії в Україні (на 2 серпня) було інфіковано 2,25 мільйона чоловік, або близько 6% населення (за даними Державної служби статистики України, чисельність населення України на 1 січня 2021 року, без урахування Криму і Севастополя, становила 41 588 354 особи). Офіційні цифри прийнято множити в рази. Статистику щодо COVID-19 варто множити на 5–10, про що неодноразово заявляли вчені. Реальна кількість COVID-інфікованих значно більша з огляду на те, що переважна більшість хворих уникає фіксації. Уникає в зв'язку зі значним переважанням легких і безсимптомних форм, недоступністю тестування, а також відсутністю епідемічного розслідування в країні.

Повернімося до дослідження. Протягом п'яти тижнів (збір матеріалу тривав з 7 червня по 9 липня 2021 року) в усіх регіонах країни працювали 54 мобільні бригади. Медики проводили забір крові з вени з подальшим визначенням антитіл класу IgG до коронавірусу SARS-CoV-2 як ознаки перенесеної раніше інфекції. Зразки крові брали у здорових дорослих, обраних у випадковий спосіб (усього у 6398 чоловік, що проживають як у селах, так і в містах). Респондентів також опитували про їхній досвід захворювання на COVID-19, дотримання карантинних норм, соціально-демографічні фактори, які могли б вплинути на інфікування.

Отже, станом на червень-липень 2021 року у 40,5% учасників дослідження виявили антитіла класу IgG до одного з білків коронавірусу SARS-CoV-2 (RBD-домену S1-протеїну). Якщо цей показник екстраполювати на все населення України, ймовірно, він перебуватиме в межах від 39,3 до 41,7%, — повідомляє Центр громадського здоров'я.

Учені припускають, що фактична кількість людей з антитілами перевищить 40%. Річ у тім, що на результати дослідження впливають такі чинники:

• частина людей у певні періоди після інфікування не має антитіл до S1-протеїну, але у них є антитіла до інших білків коронавірусу, — це буде додатково оцінено в рамках дослідження;

• через можливу нетривалу циркуляцію антитіл у частині людей, які перенесли COVID-19, вони могли зникнути до моменту дослідження;

• рівні антитіл могли бути занадто низькими для виявлення лабораторними методами або перебувати на рівні нижче порога конкретної тест-системи.

Усі вищевикладені аспекти дослідники обіцяють урахувати під час аналізу отриманих результатів, а остаточний звіт опублікувати у вересні 2021 року. Ця праця також має знайти відповіді на актуальні запитання: скільки людей насправді перехворіло на COVID-19 в Україні за перший рік пандемії; чи потрапили ці люди до лікарів і в офіційну статистику; чи знають вони самі, що хворіли; наскільки населення нашої країни охоплено лабораторними аналізами?

Україна звично запізнюється. Подібні дослідження рекомендовано Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Багато країн провели їх ще 2020 року, а деякі планують повторити 2021-го. Такий аналіз дає можливість більш якісно і раціонально планувати протиепідемічні заходи.

«Виявлення антитіл не гарантує наявності імунітету до всіх штамів вірусу SARS-CoV-2 і не є підставою для відмови від вакцинації. На сьогодні невідомо, яким має бути рівень антитіл для захисту та як довго вони зберігаються», — зауважують у ЦГЗ.

А як вплинуть нові дані на наступну хвилю пандемії, яку пророкують?

Чи накриє «Дельта» Україну?

«Дельта» — це варіант індійського штаму коронавірусу. Всесвітня організація охорони здоров'я вирішила замість географічних назв давати новим варіантам винуватця пандемії грецькі літери. Мабуть, дивлячись у майбутнє, адже їх цілий алфавіт, — жартують учені.

«Дельта» настільки страшний, як його малюють? Цей штам справді небезпечний, він швидше розмножується, швидше інфікує. Менша кількість вірусу може викликати захворювання. Іншими словами, цей штам здатний вражати людей, які до цього були резистентні. Сьогодні часто можна почути, що коронавірус «помолодшав». Люди, які раніше були стійкими до коронавірусу і не заражалися, починають хворіти. Кількість вірусу, що видихається хворим із «Дельтою», стала достатньою для інфікування. Там, куди прийшов «Дельта», зникають його попередники, — новий штам випереджає і витісняє інші варіанти.

Більшість експертів сходяться на думці, що осіння хвиля в Україні буде. Попри те, що результати дослідження вселяють позитив, у країні ще не так багато імунних людей: 40% перехворілих і мало вакцинованих — близько 10% однією дозою, двома — наполовину менше. До того ж серед щеплених не так мало тих, хто раніше перехворів на коронавірусну інфекцію. Тобто можна припускати не більш як 45–50% людей, що мають імунний щит від вірусу з короною.

Чому не вдасться запобігти новому витку захворюваності? «Тому що Україна пливе за течією, не працює на випередження ситуації, — вважає імунолог, доктор медичних наук, завідувач лабораторії імунореабілітологіі Інституту мікробіології та імунології НАМНУ ім. І.Мечникова Андрій Волянський. — Можна було б протягом літнього затишшя відновити повноцінне епідемічне розслідування. Можна було б наполегливо вакцинувати групи ризику, а не всіх поспіль».

«Існує велика ймовірність, що хвиля до нас усе ж прийде», — вважає кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України Борис Донськой. За словами вченого, навряд чи варто очікувати такого ж різкого старту, як, наприклад, у Росії.

«Все ж таки в Росії не було такої жорсткої весняної хвилі, яка була в Україні. Ми сподіваємося, що частка людей, які за весняну хвилю перехворіли і вже мають імунність, набагато більша, ніж у Росії. Сподіваємося, що в Україні не буде хвилі на кшталт весняної. Але якщо ми не вакцинуємо груп ризику, будемо мати і приріст захворювання, і високу смертність. Якщо встигнемо щепити всі групи ризику, захворюваність усе одно зростатиме, але не буде такої жахливої смертності», — додає вчений.

Потрібно не гнатися за кількістю, а поліпшувати якість вакцинованих груп

Через повільну вакцинацію в Україні лікарні дуже швидко заповняться пацієнтами 60+, і доведеться знову запроваджувати локдаун, — попереджають експерти. Якщо в травні частка людей старше 60 років серед тих, хто прийшов за першою дозою вакцини, доходила до 60%, то нині ці цифри ледве дотягують до 20%. Найменш прищеплена від SARS-COV-2 вікова категорія в Україні — старше 80 років. На сьогодні повністю вакциновано мізерно мало тих, кому за 60 років (за деякими даними, ця вікова категорія в Україні налічує близько 10 мільйонів чоловік).

Чи потрібно вакцинуватися тим, хто перехворів на COVID-19? «Якщо людина перехворіла, то ймовірність того, що вона знову захворіє, невисока. Але не така, щоб її повністю ігнорувати. Ймовірність того, що такі люди захворіють на COVID-19, але будуть мати легкий перебіг, дуже висока. Отже, є питання: чи варто щеплювати тих, хто перехворів? Відповідь на це запитання все ще є науковою проблемою. Є рекомендація — через пів року після хвороби вакцинуватися для загального підсилення резистентності, бо серед тих, хто перехворів, існує невеличка категорія, яка сформувала слабеньку імунну відповідь», — зауважує вчений.

Молодь також треба щеплювати за наявності вакцин і бажання. Однак максимальна увага має бути прикута до людей із груп ризику — із хронічними захворюваннями та старшого віку. Наразі молоде покоління вакцинується доволі добре. Причини різні — хтось хоче захистити себе, інші планують подорожувати Європою. «Якби вони ще за руку привели своїх батьків на вакцинацію», — зауважують медики.

На думку Бориса Донського, потрібно поліпшувати якість вакцинованих груп. «Саме вакцинація людей старше 55–60 років найбільш ефективна, — каже вчений. — Тому що на 100 введених доз людям пенсійного віку ми рятуємо як мінімум 10 життів. Ще 15–20 не потраплять у реанімацію. А на 100 доз, уведених молодим людям, ми, можливо, врятуємо одне життя. Адже ці люди в принципі і так не дають ускладнень і смертності. Якщо це люди молодого віку, які ще й перехворіли, ми фактично не побачимо різниці у вакцинованій групі та невакцинованій».