Посилити санкції КК і фактично скасувати банківську таємницю пропонує законодавець

За останній рік до парламенту було внесено понад десяток законопроектів, спрямованих на протидію корупції. Незважаючи на таку разючу активність, можна констатувати: цілісної, продуманої антикорупційної політики в нашій державі не існує. Однак те, що ухвалюється під гаслом виконання вимог Європи, неодмінно матиме далекосяжні наслідки як для пересічних, так і для непересічних, але неугодних громадян.

Антикорупційна правова політика в нашій державі завжди була доволі своєрідною. Будь-яка українська влада боролася з корупцією приблизно однаково, але нині правові та навколоправові графомани б'ють рекорди. Відповідні законопроекти множаться з легкої руки і влади, і опозиції. От тільки, щоб хтось сів і проаналізував їх, привів до єдиного «знаменника», такого немає. Масив законопроектів, спрямованих на удосконалення антикорупційного законодавства, переважно містить фрагментарні, непослідовні зміни, які й одна з одною не сильно стикуються, а з уже чинними законами вступають у колізію. Тільки за нинішній рік наші парламентські трудівники «законодавчого поля» зареєстрували більш як десять проектів на зазначену тему. Страшно навіть подумати, що могло б бути з корупцією при такій кількості антикорупційних законів... Але, на жаль, з огляду на твердження, що найважливіша перемога — це перемога над собою, нашим можновладцям, які уособлюють корупцію, така вікторія поки що не світить — в осяжному майбутньому корупції ніщо серйозно не загрожує.

У поясненні до кожного законопроекту розповідається про те, що все це робиться заради виконання мудрих європейських директив, які нам належить реалізувати. Що це за директиви —  мало хто знає, про що «Ракурс» вже докладно розповідав. От тільки до досліджуваних законопроектів вони чомусь не додаються. Що не дивно, оскільки практично завжди, коли громадянам випадає можливість звірити, що нам радять зробити закордонні товариші і що влада робить насправді, нібито на виконання цих самих рекомендацій, зазвичай десятьма відмінностями не обходиться. Більше брехні, мабуть, тільки у звітах, що надаються владою нашим зарубіжним партнерам, наприклад, про дотримання прав людини, читаючи які, хочеться дізнатися тільки одне: де ж це такий рай земний знайдено?

Практично кожний із антикорупційних законопроектів заслуговує на індивідуальну згадку «незлим, тихим словом». Сьогодні торкнемося лише двох з них, що характерно відбивають загальну тенденцію.

№ 3312 від 23 вересня нинішнього року. Цікаво, що цілу низку пропозицій законопроекту спрямовано на «вдосконалення» положень законів, яких... поки що бракує в чинних редакціях цих законодавчих актів. Вони знайдуть своє відображення в тексті лише після набрання чинності певними законами, ухваленими парламентом навесні. І це взагалі-то абсолютно незаконно, однак не будемо чіплятися, так би мовити, до дрібниць.

Проект передбачає значне збільшення розмірів штрафів та доповнення санкцій новими видами кримінальних покарань за вісьмома статтями Кримінального кодексу України. Начебто звичайна справа, якби тільки не одне «але». Востаннє ці норми змінювалися в листопаді 2012 року. Тому очевидно, що достовірної, докладної, ретельно проаналізованої статистики застосування цих норм, що дозволяє судити про їхню неефективність, поки що немає і бути не може. А це — необхідна умова для такого роду змін. Проте чомусь, не наводячи жодного аргументу, не витерпівши і десяти місяців, раптом вирішили ще трохи закрутити гайки на шляху до Європи.

Органам доходів і зборів законопроект без дозволу суду  надає право отримувати у банках інформацію про рахунки, декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Тобто фактично їм надається майже необмежений доступ до інформації, що містить банківську таємницю. Хотілося б зробити знижку на те, що документи з настільки далекосяжними наслідками ухвалюються зараз похапцем, щоб Україна встигла на поїзд, який відходить з Вільнюса в листопаді. Однак попередні законодавчі «твори» на ту саму тему не дають підстав для таких «виправдань».

Значно раніше суб'єктом законодавчої ініціативи було відкликано поданий законопроект №2837 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо реалізації антикорупційної політики». Згодом у парламенті зареєстрували доопрацьований варіант законопроекту. Доопрацьовувати було що, якщо враховувати значну кількість суттєвих зауваг Головного науково-експертного управління Верховної Ради. Але після роботи над помилками законодавці примудрилися видати варіант законопроекту, який містив порівняно з попереднім такі зміни, що, за словами експертів, «не сприяють удосконаленню положень Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»...

Без перебільшення чудовим нововведенням стало те, що з проекту повністю виключили положення, які передбачають необхідність проведення спеціальної перевірки претендентів на посади, пов'язані з виконанням державних функцій або місцевого самоврядування, і обираються внаслідок всенародного волевиявлення. Що характерно: жодного аргументу на користь такого доопрацювання автори не наводять. Мабуть, вирішили, що народ настільки мудрий, що помилятися не може в принципі. М'яко кажучи, незрозуміло, як можна було скасувати таку перевірку щодо кандидатур на посаду президента держави, народних депутатів, міського голови. Хоча з іншого боку, звичайно, що там вже може виявитися такого, чого не було в нашій владі або немає тепер.

Це з принципово нового порівняно з першим, відкликаним варіантом. В іншому «доопрацьований» законопроект ретельно і наполегливо повторює всі недоліки, на які вказували фахівці, що вивчали попередній варіант.

Декларуючи високі цілі, здатні обдурити лише наївних ідеалістів, сьогодні конвеєрним способом створюють дивні закони, що одночасно є ідеальними для держави, де правова система традиційно діє в ручному режимі. Ефективність будь-якого закону вимірюється не жорсткістю його санкцій, а невідворотністю застосування. Зважаючи на відсутність останнього в українській «правовій традиції», залишаються тільки драконівські заходи, застосовувані точково, поіменно. Поки ти при владі, це дуже зручно, і до такої зручності прагнули всі без винятку господарі високих кабінетів. Нинішні лише удосконалили напрацювання попередніх.