Як почати контролювати владу. Право критикувати уряд. Частина 2

Джон Пітер Ценгер прибув до Америки 1710 року, ще до Американської війни за незалежність. Усе, що з ним там трапилося, вплинуло на всю подальшу політичну й медійну культуру США, ставши наріжним каменем у визначенні балансу між свободою слова та наклепом.

Історія про Пітера Ценгера детально описана Дагом Ліндером (Doug Linder) у книзі The Trial of John Peter Zenger: An Account. Оселившись у королівській колонії Нью-Йорк, Пітер Ценгер відкрив свою друкарню і за підтримки місцевих впливових людей почав видавати The New York Weekly Journal, тижневик колонії Нью-Йорк.

То були часи, коли партійна заангажованість була характерною рисою американської преси. В своєму тижневику разом із глибокими матеріалами на філософські та історичні теми і статтями проти загрози тиранії Ценгер публікує гумористичні й сатиричні памфлети, в яких піддає нищівній критиці новопризначеного королівського губернатора Вільяма Косбi та його діяльність.

А почалося все з того, що губернатор Косбі, запальний, бундючний і жадібний, щойно прибувши на свою нову службу, почав вимагати у шанованого місцевого політика Ріпа Ван Дама половину зарплати, яку той отримав, тимчасово обіймаючи посаду губернатора після раптової смерті попередника, допоки король Англії не призначив Косбі. Ван Дам погодився, але за умови, що Косбі поділиться з ним своїм заробітком за той же період, в результаті чого, за підрахунками Ван Дама, не він Косбі, а Косбі йому був би винен 4000 фунтів.

Щоб отримати Ріпові гроші, Косбі подає на нього в суд. Та розуміючи, що симпатії людей на боці Ріпа, губернатор Косбі оминає суди звичайного права і звертається до Верховного суду виступити у цій тяжбі судом справедливості. В таких судах тоді не було присяжних, а заради «справедливості» судді могли заплющити очі на дотримання деяких технічних процедур судочинства.

Усі подальші події, що відбувалися в колонії Нью-Йорк майже три століття тому, багато в чому нагадують сучасну Україну.

Губернатор Косбі усунув головного суддю за те, що той не погодився стати на його бік і припинив слухання справи. Замість нього губернатор призначив молодого недосвідченого суддю. Крім того, він намагався змусити замовкнути Пітера Ценгера і наказав спалювати всі його публікації, що містили уїдливу критику на адресу губернатора.

У 1734 році Ценгера заарештували. Колосальної як для тих часів застави в 400 фунтів у нього не було, тому видавцеві довелося відсидіти у в’язниці дев’ять місяців.

Коли адвокати Ценгера намагалися опротестувати процедуру призначення головного судді, їх усунули від справи, а новим адвокатом для Ценгера головний суддя призначив людину Косбі.

Втім, до своєї честі, той зумів абстрагуватися від своїх дружніх стосунків з губернатором і забезпечив підсудному справедливий захист. Найбільшою його чеснотою стало те, що він не дозволив судді ввести до складу присяжних лише заангажованих прихильників губернатора.

Справу Ценгера у суді завершив Ендрю Гамільтон — найкращий місцевий адвокат, якого друзі Ценгера вмовили долучитися до процесу.

У тодішній Америці стандартний захист проти наклепу полягав у тому, щоб довести, що підзахисний не публікував того, в чому його обвинувачують. Адвокат Гамільтон побудував свій захист у протилежний спосіб. Він не спростовував, а навпаки, стверджував, що його підзахисний справді видавав так звані антиурядові публікації, за які його обвинувачують. Гамільтон талановито і блискуче довів, що все в тих публікаціях — правда, а отже, не є наклепом.

Ценгера виправдали. Присяжні погодилися з аргументами Гамільтона, хоча суддя на них не пристав. Цей судовий процес став одним із перших підтверджень того, що свобода слова є і має бути принципом права.

Які шанси були б у Пітера Ценгера, якби його справу у 1735 році слухали в нинішній Україні та ще й в умовах її новітніх законодавчих ініціатив щодо наклепу? І якби цю справу розслідувала наша прокуратура та передала її нашим судам?

Однак майже 300 років тому в країні, перетворення якої на Сполучені Штати було ще попереду, виправдувальне рішення суду у справі Пiтера Ценгера стало початком запровадження політичних свобод американців і передусім засадничої: громадяни мають право вільно критикувати свій уряд.

До цього критика влади в Америці сприймалася як загроза державній стабільності, а в судах панувала думка: якщо раптом оприлюднена інформація виявиться правдивою, вона обернеться ще більшими ризиками для уряду, набувши широкого розголосу і розгнівавши народ.

(Далі буде)