Новини
Ракурс

Схід України: як повернути джина до пляшки

Ситуація на Сході країни є вибухом проблем, що існували впродовж років. Уміло кинутий ляльководами сірник перетворив тліюче вугілля на пожежу. Наразі потрібно вирішувати не лише воєнну ситуацію в регіоні, а й змінити думку його жителів про державу Україна, повернути довіру до влади. Розпіарені слова «децентралізація», «федералізація», якими кидаються політики і вважають панацеєю від усіх лих, для звичайної людини нічого не означають, адже мало хто уявляє (або кожний уявляє щось своє), що за ними криється. Для мирного врегулювання ситуації на Донбасі представники різних громадських організацій, активісти звернулися з миротворчою ініціативою до президента України. На прес-конференції «Україно! Почуй Донбас!» її учасники говорили про ситуацію в регіоні, ділилися думками про вирішення цієї непростої проблеми. Деякі з них «Ракурс» пропонує своїм читачам.

Loading...

Наталія Целовальниченко, Луганська правозахисна група, адвокат: «У регіоні фактично безвладдя. Люди кажуть, що не можуть знайти міліцію. По телефонам їм відповідають, що не приїдуть на виклик, але можуть дати телефон людей зі зброєю, які й вирішуватимуть проблеми. Ірина Верегіна сьогодні очолює Луганську обладміністрацію. Ми багато разів зверталися до влади з проханням призначити людину, що відстоює інтереси регіону, а не діє винятково на догоду партійним інтересам. Але до нас не прислуховуються.

Остання інформація: так звана ЛНР (Луганська народна республіка ) створила кол-центр для скарг щодо фактів мародерства. Замість того, щоб відновлювати довіру до державного управління — правопорядку і захисту прав людей, у нас вона остаточно руйнується. Парадокс також у тому, що прихильники ЛНР виступають проти олігархів, при цьому Єфремов підтримує Луганську народну республіку.

Ми багато чуємо про децентралізацію як панацею від усіх бід, що спіткали Україну. Запитайте у простої людини: що таке децентралізація, чим відрізняється від федералізації? Загальні фрази, які кидають політики, нічого не пояснюють, тому що не мають конкретного змісту. Ані пакета соціально-економічних пропозицій, які б враховували регіональну специфіку Донбасу. У нас відбувається протиставлення Донбасу та Києва. Якщо ми не будемо розповідати і показувати людям, в тому числі й на Донбасі, куди ми йдемо і навіщо, що матимемо в результаті, проблеми не вирішимо. Децентралізація, яку нам пропонують, повинна бути наповнена певним соціальним змістом. Ми зібрали експертів, активних і небайдужих людей, розробили пакет соціально-економічних пропозицій для нашого регіону і готові його представити нашому президентові».

Ярослав Гончар, заступник командира батальйону «Азов»: «Інформаційна війна програна в корені. Водночас вважаю, що ситуація не втрачена. Адже серед величезної кількості жителів Сходу України жевріє надія, що проблему буде врегульовано, і це справді можна зробити при грамотному підході.

Я виділяю для себе кілька категорій людей на Сході: перша — ті, що розчарувалися, не дочекалися від влади очікуваного і хитнулися в бік невизнаних республік. Другу категорію можна побачити, проїжджаючи Донецькіою областю. Коли я вперше помітив безліч людей на зупинках, мені відповіли, що тут такий бізнес. Приїжджає автобус, зупиняється: «Мітинг!». Резонне запитання: «Бити будуть?» — «Ні. Оплата по 100 гривень», «можливо будуть — по 400 гривень», «можливо будуть стріляти — по 1000 гривень». Є окрема група гастролерів, помічених у різних населених пунктах, наприклад, в Горлівці, Маріуполі, які видають себе за місцевих, це саме ті, на кого спирається п'ята колона.

З військової точки зору ситуація просто парадоксальна. Насправді регіон залякала шайка. В цілому, за наявними у мене даними, на територію Донецької та Луганської областей незаконно проникли через кордон близько 4,5 тис. бойовиків. Хто вони? Це зброд з усього колишнього Радянського Союзу — алкоголіки, наркомани.

Очевидні речі для людини з військовою підготовкою не виконуються. Кілька днів я був присутнім на зборах штабу АТО в Маріуполі. Це театр абсурду. Немає плану міста. Немає плану захоплених будівель. Немає розуміння того, яку кількість блокпостів потрібно виставити навколо міста для захисту від проникнення озброєних людей. Доводилося до хрипу сперечатися, що блокпост необхідно ставити в іншому місці.

Мають місце факти не тільки саботажу, але й зради з боку представників органів влади. Приклад — ситуація з РВВС у Маріуполі. Основною метою було закинути нас туди, вбити й представити ситуацію, мовляв «Правий сектор» напав на РВВС. 9 травня ми втратили командира першої роти Родіона Добродомова. Його дружина досі не може отримати належну допомогу від держави. Олександр Кондрашин отримав дуже серйозне поранення — вирвано 7 см кістки, держава не виділила грошей на лікування. Знайшлися спонсори, які оплатили Олександру лікування в Німеччині. Медики відзначають, що час згаяно, операція відкладається через погіршення здоров'я».

Андрій Новак, голова Комітету економістів України: «Те, що відбувається сьогодні на Донбасі, вже є підсумком. Справді, є люди, які, можливо, не хочуть приєднання до Росії, але підтримують якусь форму відокремлення від України. Справа в тому, що жителі регіону не відчули, що таке держава Україна, не побачили соціальних та економічних переваг нашої країни навіть порівняно з СРСР. Сьогодні слід вирішувати не лише воєнну ситуацію, а необхідно крок за кроком змінювати думку жителів Сходу щодо України як держави. Популярні слова децентралізація та федералізація нічого не означають для пересічних громадян. Насправді, абсолютно не має значення, як ви назвете якусь адміністративну територію — область, край, воєводство, федерація, губернія чи автономія. Це не гарантуватиме місцевого самоврядування. Зокрема, федерації, наприклад, у складі РФ мають менше повноважень і власних ресурсів (як це не важко собі уявити), ніж наразі області в Україні.

Що ж гарантує насправді розвиток місцевого самоврядування та економічну самодостатність будь-якого регіону? Тільки один економічний показник — міжбюджетне співвідношення, тобто, яка частина бюджету йде в центр і яка залишається. Тепер приклади. СРСР розвалився через неправильно побудовану економіку, яка не витримала світової конкуренції. Хоча Радянському Союзу належала одна шоста суші з найбагатшими ресурсами планети. Економіка СРСР була централізована: за офіційними даними 1990 року, міжбюджетне співвідношення становило 52% на 48% (тобто гроші розподілялися майже навпіл між центром та республіками). Візьмімо Україну. За даними останнього фінансового 2013 року, 80% коштів іде в центр, якими розпоряджається Кабмін, і тільки 20% залишається всім місцевим бюджетам разом взятим. Тобто українська економіка сьогодні гіперцентралізована. Саме тому у всіх регіонах ми бачимо рівність в одному — в бідності. Тільки завдяки деяким мерам міст, які справді працюють на своє місто, ми спостерігаємо винятки, наприклад Львів, Вінниця.

Для вирішення цієї проблеми хочу запропонувати конкретну економічну формулу. Як перший крок — пропозиція до президента країни децентралізувати бюджетну систему поки що до співвідношення 50 на 50. Але треба розуміти, що децентралізація стосується не тільки доходів, а й витрат. Децентралізація не тільки повноважень, а й відповідальності. Тобто, фінансування всіх об'єктів розділять порівну центр і місто. Наприклад, школи, садки матимуть два рахунки. Це змусить бізнесові еліти відповідати за соціально-економічну ситуацію в регіоні. Адже податки треба платити. А не залишати в офшорах».

Прес-конференція «Україно! Почуй Донбас!» відбулася в інформаційному агентстві УНІАН.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter