Новини
Ракурс

Конфлікт на Сході України: пошук формули миру

Як спосіб вирішення конфлікту на сході країни президент запропонував план мирного врегулювання. Плануються переговори з представниками Донбасу. Виникає резонне питання: з ким домовлятися? Ми маємо справу зі складним, величезним регіоном, і лінійний підхід тут не підходить. Учасники конфлікту — це неоднорідне об'єднання, що складається з окремих груп, кожна з яких вимагає врахування її специфіки та відповідних дій.

Loading...

«Перша група — це агентура, яка брала участь в організації перших сепаратистських дій та підштовхнула до створення фантомних утворень — ДНР та ЛНР  розраховуючи на те, що регіональний сепаратизм отримає швидку соціальну підтримку, — говорить Андрій Єрмолаєв, директор Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна». — Поряд з агентурною групою, яка виконала і продовжує також виконувати деструктивну роль у полі дезінформації, утворилася друга група — сепаратистська еліта. Ця частина більш договороспроможна, ніж представники спецслужб. Наймасовіша група учасників конфлікту — найманці, які по суті тут на заробітках. Ідеологія, причини їх не цікавлять. Серед них фіксується величезна кількість найманців з РФ, також присутнє місцеве населення. Це пов'язано з безробіттям, наявністю широких маргінальних кіл. Так звані «дикі гуси» — специфічна група, яка є інструментом війни і вимагає особливого підходу як з точки зору ведення збройних дій, так і з точки зору переговорних процесів. Четверта група — криміналізовані об'єднання, які імітують участь у сепаратистському русі, але де-факто їхнє заняття це бандитизм, погроми, мародерство, переділ власності, зведення своїх рахунків. Це парафія українських спецслужб, які мають досвід роботи з такими утвореннями».

Є ще ряд завдань, які слід враховувати при реалізації плану мирного врегулювання. Створення умов для підвищення довіри населення Донецької та Луганської областей до політики Києва. Адже не секрет: одним із спонукальних мотивів, що став елементом великої спекуляції, був високий рівень недовіри до політичних підсумків Майдану, формування нового уряду. Для багатьох громадян Сходу події на Майдані досі до кінця не зрозумілі.

Тимур Юлдашев, командир спецзагону внутрішніх військ по боротьбі з сепаратизмом, якому вдалося після 35-денного полону у терористів вирватися на свободу, зазначив, що Донецька і Луганська області мають свої особливості, їх не можна порівнювати, наприклад, з патріотичною Дніпропетровщиною: «Це як протистояння між мисливцями і хліборобами, між робітниками і селянами. Селяни ближче до землі і вони готові за неї стояти. Ще одна особливість — більша частина кордону у нас з РФ, величезна кількість людей жили контрабандою. Чимало родинних зв'язків із сусідньою країною. Це все слід враховувати. Водночас не слід думати, що основна складова тих, хто воює за єдину Україну, — із Західної частини країни, місцевих також дуже багато».

Безумовно, має бути посилена інформаційно-пропагандистська робота. Мене вразила розповідь волонтера Юрія Бірюкова (відомого в соцмережах під ніком «Крила Фенікса»), який створив фонд допомоги українській армії, про полоненого місцевого ополченця: «Він боявся «Правого сектору», який повинен був викрадати дітей і хрестити їх за католицьким обрядом. Що найнеприємніше в цій історії... Він місцевий. Не кадировець, не російська шваль. Йому промивали мозок дешевою горілкою і Кисельовим. Він не розумів, чому ми з ним говоримо російською, все чекав бандерівців. Це гидко,  адже доводиться воювати зі своїми».

Фактично бойовики своїми мародерськими діями стимулюють населення цього регіону стати на бік Києва більше, ніж сам Київ. Людям слід пояснювати, чому їм вигідніше бути в складі єдиної України. Необхідне системне вивчення феномену масової свідомості регіону, звернення до них з тими аргументами і стимулами, які були б їм зрозумілі. Без цього успіхи АТО матимуть обмежений характер.

Сьогодні населення Луганської та Донецької областей стикається з величезними проблемами: зруйнована інфраструктура життя регіону. Все це потягне за собою зростання безробіття, соціальної напруги. Тому вже сьогодні, готуючи план мирного врегулювання, слід створювати алгоритм посткризового вирішення нових загроз, програму відновлення економіки регіону. Інакше прогнозовані експертами бунти і кризи стануть реальністю. Такий план можна реалізувати лише за тісної роботи уряду і регіональних адміністрацій, що дуже важливо — органів місцевого самоврядування.

«Слід зняти високий рівень ідіосинкразії (психологічна несумісність, неприйняття один одного. — Ред.), який є фоном конфлікту, — вважає пан Єрмолаєв. — Друга найважливіша умова — зберегти моральну перевагу України в конфлікті на Сході як у внутрішньому вимірі, так і в зовнішній політиці. Якщо на перших етапах антитерористичної операції населення цих регіонів було налаштоване досить критично, перешкоджаючи військовим, то вже зараз, зіткнувшись з жорстокістю, цинізмом, люди розчаровуються і не довіряють сепаратистам. За це довелося заплатити високу ціну, але це позитивна тенденція.

З іншого боку, моральна перевага представників силових структур України в цьому конфлікті має підтверджуватися і практичними діями, насамперед у плані толерантної інформаційної поведінки. Дуже важливо сьогодні залишатися в стані психологічної рівноваги, не допускаючи крайнощів. Події навколо посольства РФ — на межі фолу і роззброюють Україну в суперечках про те, чи є в українській політиці крайнощі, чи панують радикальні сили, чи сприяє їм влада або вона налаштована на врівноваження політичної ситуації.

Третій момент — глобальна відповідальність України в контексті виходу зі збройного конфлікту. Сьогодні вже достатньо доказів того, що російська влада потурає і сприяє збройному конфлікту на сході нашої країни. Проте світ не готовий до нової холодної війни. Завдання України — знайти можливість і способи мирного виходу з конфлікту, зберегти Донбас як частину єдиної країни, знайти формулу, яка відповідатиме очікуванням населення цих регіонів. Спекуляція на конфлікті з Росією, загострення українсько-російських відносин можуть стати детонатором геополітично воєнізованої кризи. І ознаки цього вже є».

Важливим елементом виходу з кризи А. Єрмолаєв вважає пошук нового формату переговорів між Україною та Росією: «Життя не зупиняється на сьогоднішньому конфлікті. Економіка і соціальна сфера вимагатимуть пошуку нової формули взаємин, тому переговорний процес на вищому рівні, формування міжпарламентської формату, який я вважаю дуже важливим, пошук варіанту взаємодії урядів, перегляд усієї нормативно-правової бази наших взаємин, враховуючи спекуляції на темі газу, на темі поставок різних товарів, — ці питання мають особливо велике значення. Це найважливіша складова мирного плану. Вже сьогодні очевидно, що підхід «спочатку завершуємо військовий контроль, а потім починаємо мирні переговори» несе в собі певні ризики. Поряд із встановленням контролю над кордоном у напрямках, де можливий переговорний процес, в тому числі і про амністію, це слід робити невідкладно. Адже ситуація змінюється щодня».

Леонід Поляков, головний радник Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна», колишній заступник міністра оборони, озвучив основні питання, які потребують невідкладного вирішення: «Хочеш миру — готуйся до війни. З інформаційними провокаціями, з корупцією як усередині країни, так і до протидії куплених чиновників в інших країнах, які підтримують Росію. До таємної війни розвідок і контррозвідок.

Мирні ініціативи навряд чи будуть успішними, якщо не буде посилення силового блоку. Більшість втрат серед силовиків — це не бойові втрати. Це результат недостатньої обережності, захищеності, корупції і не налагодженої взаємодії. У нас досі (понад три місяці!) залишається актуальним питання фізичного захисту військових, брак захищених засобів зв'язку, відсутність у необхідній кількості приладів нічного бачення, спостереження розвідки і т. п. Це відбувається тому, що в Міністерстві оборони зберігається корупційний вплив традиційних постачальників. Адже кількість потреб на армію в разі мобілізації є секретною інформацією, ніхто не забороняв за рішенням Генштабу і МО проводити процедуру закупівлі необхідних засобів у режимі секретної. У нас проводяться конкурси і тендери в той час, коли гинуть наші силовики. Тільки нещодавно були внесені зміни до законодавства, що дозволяють робити це прискорено.

Знову ми бачимо «засідки» даішників на дорогах. У той час, коли на сході країни йде війна, лобіюється повернення техоглядів. У цивілізованих країнах, починаючи від Європи до Північної Америки, в Африці та Азії технічний огляд транспортних засобів, так само як і їх реєстрація, є функцією місцевої влади, аж ніяк не поліції або міліції. Очевидно, що глава МВС повинен рішуче реагувати на всі подібні заяви. Якщо корупції не позбутися, у нас знову буде Майдан.

Потрібні кадрові рішення. Останні випадки з величезними втратами силовиків мають ознаки некомпетентності, витоку інформації через зраду, неналежне прикриття каналів зв'язку. До речі, військами зв'язку у нас чомусь керує загальновійськовий офіцер, не зв'язківець. В Україні також є феномен — паркетні генерали, які більшу частину своєї кар'єри провели не виходячи за межі київського гарнізону. Це все впливає на ефективність АТО».

На думку пана Єрмолаєва, протягом місяця реально забезпечити зведення до мінімуму збройних зіткнень: «Реалізуючи мирний план, є шанс вирішити протягом місяця проблему найбільш організованих об'єднань, частина з яких, сподіваємося, буде залишати нашу територію, інші пройдуть процедуру амністії. Це вже буде успіх. Якщо говорити про внутрішню ситуацію, психологія людей — дуже складна річ. Навіть якщо зараз нам вдасться досягти (за рахунок моральної переваги в цій ситуації) стабілізації, це зовсім не означає, що більшість наших співвітчизників у Луганській і Донецькій областях раптом переглянуть свої політичні погляди. Тут слід шукати більш складні і розумні підходи зняти напруги. Нам слід визнати, що є запит на нову якісну, прагматичну внутрішню і зовнішню політику, соціальну рівновагу, знайти правильну відповідь на російське питання.

З точки зору напруги в суспільстві все тільки починається. Формування нової якості громадянського миру і повернення до ідей національної єдності — це питання щонайменше півтора-двох років. Адже зруйновані основи українського проекту, старої України вже не буде. Ті, хто думають, що перемога в конфлікті — це перемога взагалі, глибоко помиляються. Народжується нова Україна. Не географічно чи політично, а духовно. Шанс взяти участь у цьому проекті має кожен із нас. Навіть те місцеве населення, яке сьогодні воює на боці ополченців. У зоні конфлікту стається дуже багато маленьких трагедій. Я б це порівняв з «Тихим Доном» Шолохова. Якщо ми дійсно стали мудрішими, ми повинні знайти духовний ключ, а не зосереджуватися кожен на своїй правді».

За матеріалами прес-конференції «Конфлікт на Сході України: між війною та миром», що відбулася в інформаційному агентстві «Українські новини».


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter