Новини
Ракурс

Як перемогти в цій війні — воєнний експерт

Певна частина українського суспільства не усвідомлює чи ігнорує той факт, що в країні триває війна. Десь там, у зоні АТО, воюють і по-справжньому гинуть наші захисники, війна зазирає у будинки родичів мобілізованих і добровольців, воюють волонтери та небайдужі. Решта почуваються спокійно і живуть буденним життям. Але перемога, як відомо, одна для всіх і неможлива без головної складової — духовної та моральної мобілізації кожного, усвідомлення того, що ми всі — у стані війни.

Про формулу перемоги — Валентин Бадрак, директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння:

— Сьогодні Кремль близько, як ніколи, підійшов до готовності масштабної війни з Україною. За різними оцінками, в тому числі партнерських структур нашого центру, — це понад 100 тисяч вояків, які можуть взяти участь в агресії. Офіційного оголошення війни не буде  — відбуватиметься постійне збільшення масштабів дій диверсійної роботи з поступовим втягуванням важких озброєнь, літаків, можливе використання ракетної техніки. Сьогодні з боку Росії на кордоні з Україною стягнута не тільки штурмова авіація чи перехоплювачі, а й дальня авіація. Окрім літаків Ту-22М3 з ракетами Х-22, що мають у своїх характеристиках понад 500 км високоточного ураження, це і Ту-160 і Ту-95МС — літаки стратегічної бомбардувальної авіації, які здатні нести також ядерну зброю. Цей аргумент мав би бути дуже істотним для європейської спільноти. До того ж, сьогодні російська сторона дуже ретельно вивчає, що відбувалося під час Другої світової війни і як діяли на цій території.

Найбільш небезпечним для нас є серпень. Вибори, очевидно, можуть відбутися наприкінці жовтня, а проінформувати про них, згідно закону, потрібно за два місяці. Тобто у серпні потрібно завершити основні бойові дії для забезпечення можливості проведення виборів у східних регіонах. Тактичне завдання Путіна полягає у зриві парламентських виборів, адже у разі їх проведення він втратить контроль і вплив на Україну. З іншого боку, його стратегічна мета залишається тією ж — продемонструвати Заходу свою потужність, здійснити перерозподіл сил у світі. На мою особисту думку, сьогодні європейська система безпеки слабка, як ніколи. Більше того, переконаний, що якби Кремль здійснив агресію на Прибалтику або спробував анексувати частину Болгарії чи Греції, НАТО не змогло би відповісти. Слабкість полягає не в кількості літаків чи ракетних комплексів, а в провалі підготовки та імплементації спільних військово-політичних рішень.

Що ми сьогодні повинні зробити? Перше — підготовка оперативної оборони. На кожному з потенційних напрямків російських ударів підготувати щонайменше три різних перешкоди. Так само потрібна підготовка магістралей. Відомо, що танк не може подолати десять машин, що стоять в один ряд. Якщо їх підпалити і поставити вогневі точки, то можна досить довго тримати оборону.

Друге — озброєння. Скасувати будь-які тендери, які наразі заважають військовому відомству. Закуповувати основні позиції: всі вертольоти, які можна переробляти на бойові. Облаштовувати їх системами захисту проти високоточної зброї (наші підприємства мають такі можливості). Це високоточні засоби ураження Державного київського конструкторського бюро «Луч». Системи спостереження, локації виробляють запорізька «Іскра» та київська «Укрспецтехніка». Ще один момент — модернізація вертольотів, літаків та систем ППО, в Україні приблизно п'ять заводів, які здатні модернізувати та ремонтувати авіаційні комплекси.

Враховуючи слабкість Європи, на дипломатичному фронті нашій країні варто переорієнтуватися на США. В Україні необхідно створити список компенсацій, які завжди використовуються під час ленд-лізу. Не так давно Петро Порошенко представив у Варшаві план допомоги Україні по типу ленд-лізу (програми, яку Америка з СРСР практикували під час Другої світової війни. — Ред.). Цей план був сприйнятий добре, але українська сторона не представила механізму.

Для того, щоб боронити себе, слід піти, на мій погляд, на революційні пропозиції і надати можливості США розв'язати свої стратегічні інтереси на території України. Наша аналітична структура вважає, що такими компенсаціями можуть бути: по-перше, відверта заява про можливість розміщення на території України ракет-перехоплювачів, системи ПРО США. Для захисту ракет-перехоплювачів ми отримаємо можливість розміщення зенітного ракетного комплексу Patriot. До того ж, Україна може створювати ракети-мішені. Американська сторона вже вивчала це питання. Це буде гідна компенсація заводам, що працювали з Росією в авіаційно-космічній сфері. Як компенсація може розглядатись можливість використання українських полігонів. Скажімо, Яворівський полігон — найбільший у Європі. Його можна використовувати як центр підготовки міжнародних коаліційних сил Європи чи НАТО.

Це також можуть бути стратегічно важливі проекти: наприклад, створення модернізованого літака, як, наприклад, Ан-124 «Руслан», разом з американцями та канадцями. Такий літак Росія самотужки не побудує, адже конструкторське бюро і вся документація на цей літак, принаймні, на модернізований, знаходиться у нас.

За підтримки такого плану компенсації, американська сторона може вдатися до постачання важливих технологій країнам Центральної та Східної Європи в обмін на оперативну передачу Україні всієї пострадянської техніки. Наприклад, Польща модернізувала партію літаків МіГ-29. Для України це було б істотною допомогою.

Необхідна боротьба усім фронтом. Сьогодні одне із стратегічних підприємств — «Мотор-Січ» не припиняє співпрацю з агресором. На рівні Держслужби експортного контролю можна заборонити ці поставки. Потрібна тільки політична воля. До того ж, продукція оборонного виробництва не може перетинати кордон без певних узгоджень. Ще один важливий аспект — опір і психологічний тиск. По-перше, на людей, які дозволяють собі підігравати Кремлю. По-друге, «чорні» списки росіян, яким заборонений в'їзд в Україну, таких, наприклад, як Охлобистін чи Кобзон. Здається, що це невеличкі кроки, що не мають безпосереднього відношення до війни. Насправді це значний чинник перемоги. Адже передусім ця війна — ментальна.

Наразі найважливіший момент — створення суспільно-громадського фронту. Це можуть бути групи підприємців, бізнесменів, які об'єднуються і постачають нашим захисникам пальне, тепловізори, їжу тощо. Українські льотчики завжди виборювали всі світові нагороди. Як залучити таких професіоналів? Адже навряд чи вони підуть за 2 тисячі гривень воювати, маючи пенсію у 8–9 тисяч гривень... Людей з великим досвідом слід заохочувати для виконання «ювелірних» справ за іншими механізмами. Мені здається, що саме бізнес повинен допомагати залучити цих фахівців хоча б як інструкторів.

Українська армія готова боронити свої кордони і територію. За ці буремні місяці наші хлопці навчилися воювати. Об'єктивно наразі Росія має величезні переваги у новітній техніці. Проти бездушного заліза — мужність і стійкість сильних духом простих солдат. Українці сьогодні підготовлені краще і більше готові до війни — це суттєвий моральний аргумент і чинник перемоги.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter




Загрузка...