Новини
Ракурс

Портрет Верховної Ради: якби депутатів люстрували

Народна «люстрація» сміттєвими баками (флешмоб Trash Bucket Challenge), яку спостерігаємо в останні дні, яскраво свідчить про те, що величезний запит наших співгромадян на оновлення влади і справедливе покарання чиновників та політиків, які порушували закон, перейшов у гостру фазу, а тривале зволікання з розв’язанням цих питань владою після Революції гідності призвело до радикалізації настроїв у суспільстві.

Loading...

Люди, від яких влада має бути очищена, сьогодні знову намагаються потрапити на владну верхівку. Так званий закон про люстрацію, що нарешті прийнятий Верховною Радою і припадає пилом на столі президента в очікуванні підписання, багато експертів називають надзвичайно популістським, зробленим під вибори, а також нереальним для реалізації. Інші ж сприймають його як окозамилювання громадськості, щоб відвернути увагу від важливіших законопроектів (нагадаємо, що в цей же день розглядався проект закону про зміну виборчої системи, який зараз важливіший, аніж закон про люстрацію).

Рівень ефективності закону про люстрацію яскраво продемонстрував аналіз Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД), який вирішив перевірити, наскільки могла б змінитися Верховна Рада, якби депутатів можна було люструвати відповідно до закону, ухваленого ВР (згідно з законом «Про очищення влади», особи, які претендують на виборні посади, наприклад, президент, депутати ВР, під люстрацію не потрапляють).

У партійних списках експерти шукали кандидатів у депутати, які могли стати претендентами на люстрацію (перелік посад, що підлягають дії цього закону, дуже довгий), наприклад, обіймали високі адміністративні пости при режимі В. Януковича, а також заступники й помічники міністрів під час Революції гідності. Експерти зазначили, що критерії закону досить гнучкі та, швидше за все, були прийняті таким чином, щоб не чіпати «своїх».

Згідно з цим дослідженням, із 236 депутатів лише шестеро не пройшли б люстрацію. Що ще раз доводить: закон про люстрацію дірявий та абсолютно не намагається вирішити проблему очищення влади. Якби люстрація проводилась за критеріями, які закладалися суспільством, цифри були б зовсім іншими.

Пройдімося детальніше за списками партій. За соціологічним рейтингом, Блок Петра Порошенка займає лідируючі позиції. Якби закон про люстрацію можна було застосувати до кандидатів у депутати, то лише двоє із 90 зі списку цієї партії не потрапили б до парламенту. (Експерти аналізували лише тих депутатів, які мають шанс потрапити до парламенту.) Це можна пояснити тим, що Порошенко намагався добирати людей таким чином, щоб його однопартійці не викликали відвертої злості чи ненависті у виборців.

Дослідження проводилося також за ще одним критерієм, який є дуже актуальним для українського суспільства, — «нові обличчя» (тобто чи були кандидати в депутати раніше при владі, чи обіймали високі посади будь-коли раніше і чи були депутатами будь-яких скликань). Цей критерій демонструє спроби партій оновлюватися. У Блоці Порошенка переважають старі обличчя, але є й нові (54% проти 46%).

Третій критерій дослідження — склад партії (з якої партії потенційні депутати перейшли в нову). Третина депутатів Блоку Петра Порошенка йдуть від УДАРу, третина — безпартійні.

У наступній за рейтингом Радикальній партії Ляшка люстрацію не проходять 10% його однопартійців. Більшість у цій партії — нові обличчя. Але чималу їх частину можна назвати «темними конячками», адже у вільному доступі знайти інформацію про цих людей практично неможливо. За партійним складом ця політсила в більшості складається зі своїх, 28% — вихідці з інших партій.

У «Батьківщині» лише троє зі списку не проходять люстрацію. Експерти пояснюють це тим, що партія досить довгий час не була при владі. У той час як закон про люстрацію стосується переважно періоду президентства Януковича.

Якщо дивитися, наскільки партія оновилася, то нових осіб тут мало: близько чверті. Це найнижчий показник серед партій, які мають шанс пройти до парламенту. Більшість «Батьківщини» — свої депутати, адже ця політична сила не брала «перебіжчиків».

«Громадянська позиція» Анатолія Гриценка має щодо люстрації найкращий показник: 100% зі списку цієї політсили проходять за цим критерієм. Пояснюється це тим, що більшість із них (75%) — нові обличчя, які не встигли засвітитися і якимось чином нашкодити своєму іміджу. Що стосується партійності, то тут лише четверо депутатів з «Батьківщини» і стільки ж з інших партій.

«Народний фронт» також проходить люстрацію, проте лише чверть зі списку цієї партії є новими особами. Що стосується партійності, то ця політсила практично вся базується на партії «Батьківщина». Це пояснюється тим, що «Фронт змін» колись об'єднався з БЮТ, а потім вийшов із нього.

Одна з партій, яка має шанс потрапити до парламенту і характеризує себе як опозиційну, це «Сильна Україна» Сергія Тігіпка. Люстраційних критеріїв не проходять 27% його однопартійців, що порівняно з показниками інших партій є найгіршим. Що стосується нових осіб, то тут лише п'ятьох можна назвати такими, десять — знайомі до оскоми, до того ж багато з них голосували за закони 16 січня. Якщо говорити про партійність, то цю партію сміливо можна назвати реінкарнацією Партії регіонів: в цю політсилу влилися вісім людей з Партії регіонів.

«Сила людей» є партією нового типу. Ця політсила з'явилася недавно і демонструє геть інший підхід до створення політичних проектів: майже 100% — нові обличчя. У них працює власний люстраційний комітет. «Проте при дослідженні ми зіткнулися з тим, що одна людина не проходить нашу люстрацію, — каже Роман Мельник, експерт МЦПД. — Це Ігор Кабаненко, відома людина, заступник міністра оборони. Це ще одна апеляція до закону про люстрацію, адже він автоматично звинувачує людину, яка була при владі в певний час». Що стосується складу партії, то тут жодних вкраплень з інших партій не спостерігається: восьмеро — власне «Сила людей», четверо — безпартійні.

Події Революції гідності сформували надзвичайно високий запит українського суспільства на нові обличчя у владі. Сьогодні значна кількість нових людей претендують потрапити до нового складу ВР через партійні списки. Експерти МЦПД умовно розділили їх на чотири групи. Перша — це громадські активісти, які проявили себе під час Євромайдану і подальших подій. Друга — військові командири. Громадські активісти представляють крило голубів, які мають розбудовувати державні інститути, а військові командири представляють так зване крило яструбів, які повинні вибудовувати військові структури й пропонувати вирішення питання війни. Дві інші групи можна вважати новими обличчями умовно — це партійні номенклатурники, які раніше не були при владі, але наразі через несприйняття старих функціонерів отримали шанс потрапити до парламенту (насамперед представлені в старих партіях). Четверта — «темні конячки», які, найімовірніше, покликані представляти інтереси агентів впливу.

Партійні функціонери чітко відчули запит суспільства на нові обличчя, тому розгорнули справжнє полювання на громадських активістів і військових командирів для залучення їх до своїх передвиборчих списків. Це можна віднести радше до позитивної тенденції: адже раніше брендування партій відбувалося за допомогою співаків та спортсменів. Сьогодні винятком є Радикальна партія Ляшка, в списку якої «відзначилися» співачка і спортсмен.

«Шлях у велику політику через списки старих партій (або кілька оновлених за формою, але не за суттю), який обрали деякі громадські активісти, ставить перед ними низку питань і викликів, — вважає Олена Захарова, директор Департаменту зовнішньої політики МЦПД. — Чи усвідомлюють вони, що на хвилі позитивного суспільного запиту стали таким собі паровозом, який протягує в ВР старі обличчя? Більше того, ряд громадських активістів опинилися в списках партій, лідерів і членів яких вони нещодавно жорстко критикували (наприклад, Тетяна Чорновол, яка критикувала міністра Кабміну Остапа Семерака, зараз із ним в одному списку). Більшість громадських активістів не спромоглися вибудувати (або хоча б спробувати) власні партійні проекти. Вони скористалися вже старим автомобілем, можливо, трохи відтюнінгованим». На думку експертів, певним винятком є партії «Самопоміч», «Сила людей», «Спільна дія». Перший з цих проектів – на межі можливого проходження в парламент, інші практично не мають шансів на цих виборах.

Які сценарії розвитку подій навколо громадських активістів можливі у великій політиці? Перший сценарій експерти назвали «банкою з огірками»: коли свіжі огірки, потрапивши в банку з квашеними огірками в розсолі, перетворюються на такі самі.

«Нові обличчя в складі старих партійних структур ризикують перетворитися на сіру більшість, адже матимуть вузький коридор можливості впливу на своїх однопартійців, — каже О. Захарова. — Подібних прикладів було достатньо. Другий варіант — вихід з дистанції. Ті, хто виявиться не готовим до угод з власною совістю або в процесі роботи позбудеться рожевих окулярів. Такі випадки вже зустрічалися, наприклад, Святослав Вакарчук. Третій сценарій — переформатування. Полягає у припущенні, що активісти, які пройдуть до парламенту, зрозуміють практичну безперспективність діяльності в рамках старих структур і об'єднаються між собою. Створять власну фракцію. Четвертий сценарій — вирощування нових лідерів. Цей найбільш довгостроковий варіант полягає в створенні власних політичних проектів на нових засадах. Він найбільш трудомісткий, але дасть змогу новим обличчям перетворитися на нових лідерів не шляхом виборчих технологій, а шляхом природного добору. Можна сказати, що сьогодні таким шляхом ідуть кілька маловідомих за межами Facebook партійних проектів — партії «Самопоміч», «Сила людей», «Спільна дія». Їхні активісти розуміють, що, швидше за все, не мають шансів на проходження до парламенту цього разу, але беруть участь для отримання досвіду. Водночас на цьому етапі вони не погоджуються на вливання своїх партійних осередків в потужніші утворення або на підтримку олігархічного капіталу. Вони націлені грати довго. Проблема в невідомості для широкої громадськості через відсутність доступу до телеефірів. Також не на їхню користь відіграє відсутність популізму, на який в українському суспільстві все ще залишається дуже високий запит. На жаль, запит суспільства на реальне оновлення влади на цих виборах не отримає адекватної пропозиції. Тут питання не тільки в питаннях люстрації старих облич, але й у здатності нових облич створювати новий конструктивний контекст».

Експерти зазначають, що закон про люстрацію буде надзвичайно складно реалізувати. Це наштовхує на думку, що дана карта розігрується політичними партіями лише як елемент передвиборчої кампанії. Про закон після виборів якщо не забудуть, то радикально його модифікують. Ті ж експерти вважають, що повноцінну люстрацію можна буде реалізувати лише після проведення реформи юстиції та правоохоронних органів. Якщо влада не розробить дієвого механізму притягнення до відповідальності чиновників і політиків, які порушили закон, маховик радикалізації суспільства розгойдуватиметься далі. Окремі радикальні групи можуть взяти правосуддя у свої руки. Після низки «люструвань» сміттєвими баками побиття Шуфрича в Одесі — тому підтвердження.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter