Новини
Ракурс

Заступник генпрокурора Олег Бачун про новий закон і резонансні справи

— Олеже Володимировичу, новий Закон України «Про прокуратуру», поза сумнівом, містить позитивні новели. Водночас багаторазово «оспівана» ліквідація нагляду насправді є неоднозначним питанням. Бо у звичайного громадянина була можливість хоч сказати своєму кривдникові, від даішника до начальника жеку, мовляв, я піду до прокуратури, і хоч інколи добитися справедливості. Тепер такої можливості не буде. Нас запевняють, що для того існуватиме, зокрема, безоплатна правова допомога, але поки що спостереження за тим, як вона працює, не дають підстав для оптимізму. Враховуючи функції прокуратури відповідно до нового Закону, чи не звузиться можливість захисту прав людини, на вашу думку?

Loading...

— Ви вже навіть у своєму запитанні дали відповідь замість мене. Як відомо, 14 жовтня 2014 року Верховна Рада ухвалила новий Закон України «Про прокуратуру», яким передбачено позбавлення прокуратури функції загального нагляду, передачу слідчих функцій Державному бюро розслідувань, надання гарантій незалежності прокурорам, створення самостійних від керівництва прокуратури органів прокурорського самоврядування та ін.

Ще 1995 року Україна взяла на себе зобов’язання прийняти нове законодавство, яке регулюватиме роботу прокуратури. Ухвалення цього Закону є частиною імплементації Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Закон набирає чинності в повному обсязі через півроку від дня опублікування, що обумовлено необхідністю створення нових структур, зокрема Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України. За їх допомогою підбиратимуться кадри, здійснюватиметься контроль за роботою прокурорів.

Зазначений Закон дещо випередив започаткований президентом України процес підготовки до реформування конституційних норм, а тому згідно з Перехідними положеннями Розділу ХІІІ Закону прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді. Досвідчені юристи одразу звернули увагу на суперечливість цієї юридичної моделі, оскільки дві конституційні функції (п. 2 та п. 5 ст. 121 Конституції України) злились в єдину, але впевнений, що новий склад Верховної Ради виправить це.

В той же час, ч. 2 ст. 23 Закону визначає категорію громадян, яких зможе представляти прокурор у суді: неповнолітні, недієздатні або обмежено дієздатні, при цьому законні представники або органи, які повинні захищати інтереси цієї категорії громадян, не здійснюють або неналежним чином здійснюють їх захист. Прокуратура може здійснювати представницькі функції тільки відносно цих категорій, що я назвав. Як бачимо, законодавець звузив цей перелік, тут уже немає інвалідів, пенсіонерів, осіб, які перебувають у скрутному матеріальному становищі тощо.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов’язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради, президента України, створенням та діяльністю ЗМІ, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об’єднань.

Тепер ми не повинні приймати той шквал скарг, який надходив до нас всі ці роки, починаючи із дня створення прокуратури. Ми більше не займаємося питаннями перевірок організацій, дотримання бюджетного законодавства, земельного, екологічного, транспортного законодавства тощо.

Наведу приклад. Нині, скажімо, коли до нас звертається громадянин із заявою про незаконну забудову узбережжя якоїсь водойми, до якої обмежено доступ, ми проводимо перевірку. Залучаємо спеціалістів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та спеціалізованої землевпорядної організації, які підтвердять факт незаконного будівництва та розміщення земельної ділянки в межах прибережно-захисної смуги; отримуємо в органах влади чи місцевого самоврядування документацію про виділення земельної ділянки та її власника чи користувача; доручаємо Держземінспекції проведення перевірки з питань дотримання земельного законодавства, отримуємо необхідні пояснення. Якщо викладена у зверненні інформація про наявність порушень підтвердиться відповідними доказами, то пред’являємо позов до суду.

Але слід мати на увазі, що за новим Законом ми маємо право отримувати лише інформацію та матеріали, які належать органу чи посадовій особі, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, а з метою захисту прав неповнолітніх — також отримувати пояснення. Приміром, якщо до нас звертатимуться батьки дітей, що навчаються у школі, щодо незаконності процедури закупівлі за державні кошти неякісного товару для навчання за завищеними цінами, то комплексну перевірку цього факту із залученням спеціалістів ми проводити не вправі. Таке звернення за належністю буде направлятися до органів влади та контролю, кожен з яких в межах своїх повноважень надаватиме оцінку викладеним у зверненні фактам.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Водночас Законом запроваджено додаткові вимоги при здійсненні представницьких повноважень. Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або суб’єкта владних повноважень, а також надати суду документи, що підтверджують неповноліття, недієздатність або обмежену дієздатність особи, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати її права, свободи та інтереси.

В Законі також чітко виписано, що прокурор має право на досудове врегулювання спору виключно з дозволу суду.

— Ви маєте принципові зауваження до Закону «Про прокуратуру» в частині дій прокурора поза межами кримінального права?

— Окремі норми нового Закону України «Про прокуратуру», на жаль, є недосконалими та суперечливими. Це стосується і суті ст. 23 Закону, й інших, наведених мною. Якщо їх не змінити, то в ряді випадків зусилля прокуратури будуть зведені нанівець.

В юридичних дискусіях щодо місця і ролі прокуратури у сфері захисту інтересів громадян та держави часто невиправдано не враховується можливість ефективної діяльності прокурора поза межами кримінального права.

Зокрема, міжнародний досвід свідчить, що незалежно від конкретних функцій прокуратури у низці країн загальні її завдання найчастіше полягають у забезпеченні верховенства закону, зміцнення законності, захисті прав і свобод громадян, законних інтересів держави, суспільства (ст. 124 Конституції Іспанії, ст. 149 Конституції Словаччини, ст. 130 Конституції Чехії тощо).

Консультативна Рада європейських прокурорів у своїх висновках констатувала, що діяльність прокуратури поза межами кримінального права зумовлена передусім потребами суспільства у належному забезпеченні прав людини та суспільних інтересів. У документі закріплено також, що обидві наявні в межах Європи прокурорські системи (як ті, де прокурори наділені повноваженнями поза межами кримінальної юстиції, так і ті, де вони не мають таких функцій) є цілком припустимим у демократичній державі.

Тобто саме від нас, громадян демократичної держави, і наших потреб, і від українських юридичних традицій побудови системи державного управління залежатиме місце і роль органів прокуратури і форма її діяльності на захист прав людини та інтересів суспільства.

Я переконаний, що з урахуванням неминучих конституційних реформ це питання доведеться вирішувати знову.

— Якими будуть наслідки ухвалення Закону?

— Повторюся, що новий Закон України «Про прокуратуру» значно звужує функції прокуратури, в тому числі і щодо захисту інтересів громадянина та держави в суді. Прокурор буде здійснювати представництво інтересів в суді виключно після підтвердження судом підстав для цього.

Коли Закон почне діяти в цілому по Україні, це призведе до вивільнення тисяч прокурорських працівників. Ми вже сьогодні відчуваємо наслідки прийняття цього Закону. Зокрема, ліквідовано управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, ми приймаємо його працівників в управління представництва, яке я очолюю. Це дасть нам можливість зберегти кваліфікованих прокурорських працівників із знаннями, досвідом. Створюються нові підрозділи, яких раніше не було.

Проте, повторюсь, що в період реформування органів прокуратури, з урахуванням власних українських юридичних традицій, слід першочергово, на конституційному рівні розв’язати ряд концептуальних питань, пов’язаних з визначенням місця і ролі прокуратури в системі класичного розподілу влад, визначенням суті прокурорського представництва в співвідношенні з державним контролем як одним з напрямів діяльності прокурора поза межами кримінального судочинства.

І головне: у цьому пошуку дуже важливо не втратити значення органів прокуратури як ефективного механізму захисту прав і свобод людини та інтересів суспільства.

Однак, як говорить одне з філософських правил — немає нічого стало визначеного і немає назавжди встановлених законів, крім законів Божих. У зв’язку з цим генеральним прокурором України створено робочу групу практичних прокурорських працівників спільно з представниками європейських інститутів для підготовки пропозицій щодо вдосконалення норм Закону України «Про прокуратуру», щоб вони реально працювали, а не залишались «на папері».

— Прокоментуйте, будь ласка, факти звернення до суду щодо поновлення на посаді прокурорів, звільнених відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади».

— До протидії чинному Закону «Про очищення влади» ми ставимося негативно. Якщо це реалізація принципів індивідуальної відповідальності, презумпції невинуватості, закладених у ст. 1 Закону «Про очищення влади», то це інше питання. І, напевне, суд має право визначити по кожній конкретній людині, чи справді закон справедливий щодо неї, чи ні. Кожне рішення суду — це індивідуальний акт, його слід вивчити, визначити, чи відповідає він вимогам Закону України «Про очищення влади». Як відомо, вказаний Закон переглядатиметься в Конституційному суді на предмет його відповідності Основному Закону. Кожна людина має право захищати себе та свої права, особливо коли це пов’язано із проходженням публічної служби. Є ті, хто каже: ми вже були репресовані тут Пшонкою і старою владою. Інші кажуть: я не маю відношення до порушення прав громадян, послаблення обороноздатності держави чи до майданівських подій. Приміром, люди працювали в управлінні, що займається матеріально-технічним забезпеченням, або ж в прес-службі, як ваш колега, але всі вони формально підпадають під дію Закону.

Інше питання, що якщо суди виноситимуть відповідне рішення, воно має відповідати вимогам Закону та принципу верховенства права. Я ще не вивчав рішення стосовно харківського прокурора, ми будемо визначатися з позицією щодо нього. Але вже очевидно, що таке рішення буде не поодиноким. Судді так само оскаржують рішення Тимчасової спеціальної комісії щодо їхньої причетності до подій на Майдані, річницю яких ми нещодавно відзначили.

Днями я мав можливість зустрічатися з представниками Європейського суду з прав людини, які проводять великий тренінг по Україні для тих, хто працює в штаті Мін’юсту і урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Вони кажуть: ми приїхали спеціально для того, щоб зменшити потік скарг громадян України — їх величезна кількість, десятки тисяч. Я думаю, що чинний Закон «Про очищення влади» дасть підстави сотням службовців добитися розгляду їхніх скарг у Європейському суді після розгляду позовів національними судами.

— Це питання до якості Закону?

— Питання до якості Закону я висловлював 17 листопада цього року на Пленумі Верховного суду України. Цей Закон місцями не відповідає принципу верховенства права, а відтак викликає думки про його неконституційність. Така моя думка як фахівця і людини. Тому я підтримав позицію Пленуму ВСУ про внесення подання до Конституційного суду України щодо визначення певних статей Закону неконституційними. Я бачив негативну реакцію тих, хто писав цей Закон, але позитивним є те, що навіть вони кажуть: так, він не ідеальний, у ньому є прогалини, але ми повинні його виконувати. Dura lex sed lex (закон суворий, але це закон. — Ред.), так і є.

— Ще є інша тенденція, може, вам про неї відомо? Є така інформація, що прокурори, які підпадають під дію Закону «Про очищення влади» і були звільнені, отримують відповідну довідку про це (притому зробити це чомусь може не кожен звільнений), і оскаржують в порядку адміністративного судочинства, зупиняючи виконання. Тобто це такий хитрий хід, що дозволяє уникати відповідальності, і що цікаво: наскільки відомо, прокуратура не оскаржує такі рішення суду.

— Я ще не бачив жодного такого рішення. І ще раз наголошу: якщо ці рішення незаконні, навіть в тому разі, коли в них йтиметься про наших працівників, ми їх будемо оскаржувати.

— Тобто ви будете це вивчати і…

— …якщо є необхідність — реагувати. Вносити апеляційні чи касаційні скарги. Уже найближчим часом ми очікуємо близько 100 таких позовів. Для того, щоб дати можливість працівникам об’єктивно вивчати кожну справу і визначатися в судовому засіданні, навіть збільшено відділ нашого представництва у справах, де стороною є Генеральна прокуратура.

— Переходячи від Закону до конкретних прикладів, давайте почнемо із справ Андрія Портнова. Насправді в перших програних йому прокуратурою справах ішлося не просто про необережні, а про абсолютно незаконні твердження, що їх припустилося тогочасне керівництво ГПУ, надаючи, зокрема, публічні коментарі. Адже ніхто не має права називати людину злочинцем до відповідного вироку суду. Водночас так виходить, що в Печерському суді справи Портнова чомусь неодноразово розглядаються одним і тим же суддею…

— Одна із суддів Печерського райсуду, яка задовольнила позов Андрія Портнова, в мотивувальній частині пише, що «журналісти, мас-медіа — це є сторожові пси демократії», і вони повинні відфільтровувати всі необачні дії високопосадовців, особливо представників Генеральної прокуратури (не рішення, а цілий опус).

Я уточню статистично: Портнов А.В. здобув задоволення своїх позовів по п’яти справах, з них два рішення залишено без змін, ще два розглядаються в апеляційній інстанції і по одній відмовлено у відкритті касаційного провадження в ВАСУ. Одна справа — визнання бездіяльності Генпрокуратури, коли за зверненням його адвокатів ГПУ не надала відповіді. Позови Портнова мотивовані тим, що Генеральною прокуратурою України оприлюднено негативну та недостовірну інформацію стосовно нього (про наявність кримінальних проваджень за фактами вчинених ним злочинів, перебування його у розшуку). На думку позивача, поширена інформація фактично є твердженням про його причетність до кримінального правопорушення та порушує закріплений конституційний принцип презумпції невинуватості.

Щодо Печерського райсуду м. Києва, то це його «рідний» суд, який Портнов створював і ростив, як дитинча, до кадрового призначення суддів якого доклав особливих зусиль. І я не дивуюся, що в цьому суді проходження його справ є надзвичайно швидким, позитивним для позивача, якого мені більше хочеться назвати замовником.

У справах про захист честі і гідності йдеться про висловлювання на адресу Портнова колишніх керівників Генеральної прокуратури, які при переписці з високопосадовцями згадували його як злочинця. Звісно, виступаючи, всі повинні пам’ятати про принцип презумпції невинуватості, і, якщо немає вироку, не можна говорити про скоєння злочину як про довершений факт.

В той же час, відносно нього є кримінальне провадження, і я пропоную йому зустрітися із слідчими і переконати їх у своїй невинуватості так, як це йому вдається із суддями при розгляді перелічених цивільних справ.

Те минуле, яке було в Україні, не повториться: розстріл людей на Майдані, ухвалення законів, які були скеровані проти тих же людей, і створення слухняної судової влади, що не обходилось без участі Портнова. Закони, які приймалися тоді, потребують негайних змін. Зараз активно працює створена президентом України Рада з питань судової реформи.

— Ви маєте на увазі зміни до закону про судоустрій і статус суддів 2010 року?

— Так, коли безпорадним зробили Верховний суд, коли були політичні переслідування, рейдерські дії, що закріплювалися рішеннями судів не без впливу Портнова. Прийняті закони дають можливість заочного засудження колишніх високопосадовців і визнання за вироками судів їх злочинцями.

— Яким є стан справ щодо інших колишніх високопосадовців і чи є вже справи, готові для передачі до суду?

— Закон про заочне засудження дає можливість розглянути кримінальну відповідальність Януковича, Азарова, всіх високопосадовців, які перебувають поза межами України, зокрема, в Росії. Про це часто повідомляє Генеральна прокуратура, це все відображено досить-таки об’єктивно мас-медіа. Щодо кримінальних справ, які фактично завершуються і готові до скерування до суду. Скажімо, на слуху справа, пов’язана з арештом заступника голови Нацбанку України Приходька. По цій справі визначено, що внаслідок злочинних дій його та інших високопосадовців (колишнього міністра Присяжнюка), які пов’язані з діяльністю Аграрного фонду України, було викрадено 2 млрд грн.

Успішно розслідується і теж буде завершена скеруванням до суду справа «Укртелекому». Під час його приватизації за допомогою Януковича, Азарова, Колобова, завдяки змінам до держбюджету фактично перекладено на плечі держави внесення 220 млн грн для створення транскомунікаційної мережі. Схема була така: Янукович направив письмову резолюцію до Кабміну, щоб ініціювати зміни до бюджету і покласти на державу сплату за транскомунікаційні платежі, в той час як це повинен був зробити інвестор.

— Щодо відомої справи стосовно командира спецроти «Беркуту» Дмитра Садовника, підозрюваного у розстрілах на Майдані, ви певні в своїй доказовій базі? Що там можна довести, не маючи куль, зброї, з якої робили постріли, тощо?

— Я не очолюю цю ділянку роботи ГПУ, але можу сказати про впевненість моїх колег в тому, що він причетний до вбивства десятків людей на Майдані. І ця переконаність викликана не необхідністю задовольнити інтереси людей, Майдану, відзвітувати. Ні, ми говоримо про реальні речі.

Мушу сказати, що маємо досить-таки великі проблеми від правосуддя: по справі Садовника суддя винесла рішення про зміну запобіжного заходу, звільнивши його з-під варти. Це відлуння того правосуддя, яке було створено раніше. Це все те, що робилося руками Портнова для досягнення єдиної мети — створення кишенькових судів.

— Чи влаштовує вас чинний Кримінальний процесуальний кодекс, як за ним працювати?

— Ухвалений у 2012 році Кримінальний процесуальний кодекс України, який готувався в тісній і плідній співпраці з європейськими інституціями, увібрав у себе кращий світовий, у першу чергу європейський досвід, основні цінності та принципи демократичного суспільства.

Зокрема, для реального забезпечення змагальності сторін у судовому процесі урівноважено повноваження захисту та обвинувачення, введено поняття розумних строків, удосконалено систему захисту прав потерпілих, посилено судовий контроль за дотриманням прав людини.

Однак мусимо визнати, що практика застосування Кодексу справді засвідчила недосконалість низки його норм. Ми врахували всі вразливі сторони та провели значну роботу з метою його удосконалення. Маємо конкретні законодавчі пропозиції, які ще належить реалізувати. Якщо законодавчий орган з нашими пропозиціями погодиться, діяльність правоохоронних органів та судів буде набагато ефективнішою.

— Яким є ваше враження стосовно напрямку руху судової реформи?

— Ми щотижня збираємося в Адміністрації президента для обговорення стратегії судової реформи, працюємо плідно, є відповідні результати, очікуємо нові закони. Це озвучив і президент України на пленарному засіданні сесії Верховної Ради, назвавши судову реформу однією з найважливіших. Зараз я ознайомлююся з президентським законопроектом «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”».

— Він м’якіший, аніж кабмінівський?

— Кабмінівський дещо радикальний. Приміром, для чого ліквідовувати господарське правосуддя? Думаю, це неправильно, бо в підсумку ми знову не покращимо якість відправлення правосуддя в господарських справах. Президентський проект більш виважений. Принаймні, я не бачу в ньому тенденції взяти під себе правосуддя, зробити його слухняним.

Ну а прокуратура і надалі захищатиме в суді порушені права громадян та інтереси держави, використовуючи при цьому усі свої повноваження та можливості для збору доказової бази. Стояти осторонь у той час, коли порушується закон, ніхто з прокурорів не буде. Це не про нас прислів’я — «Наша хата з краю».


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter